Чому я підтримую Президента та приймав участь у зустрічі?
1) Через рік в другому турі президентських виборів зустрінуться Порошенко і Тимошенко. Вам може це не подобатись, але відповідно до соціології буде саме так, і на горизонті нема жодного кандидата, який міг би це змінити.
Тимошенко – це повернення до 2013 року, повний відкат всього того, що ми досягли, і повернення до орбіти Росії. Можна сперечатися, чи це буде за місяць, і країна стане на порозі громадянської війни, або це буде маленькими кроками, аби не викликати протидії, – але це буде.
Багато хто недооцінює її і сприймає її, як ми всі сприймали Януковича в 2010, але всі ми свідки, до чого це призвело.
Тимошенко для мене – це внутрішня або зовнішня (що вірогідніше) еміграція і втрата Батьківщини. Я не настільки упоротий, аби класти все своє життя на боротьбу і биття головою об стіну, і не настільки пристосуванець, аби почувати себе непогано при будь-якій владі, як ті ж самі Лєщєнко чи Найєм.
Тому особисто для мене другий термін Порошенко – це наявність або відсутність моєї країни.
2) Я – один з небагатьох українців, хто реально, не на словах, а на ділі, опікується справами фрилансерів, включаючи самозайнятих ІТшників, в тому числі і в плані законодавства та державної регуляції. Налагодження прямого контакту з Порошенко і донесення до нього проблематики цього сектору економіки – це реальна можливість захищати інтереси фрилансу та ІТ, лобіювати їх інтереси. Назвіть того, хто ще займається цим?
Отже, так склалось, що моя діяльність та мої інтереси – це не просто мої особисті інтереси, а вони співпадають з інтересами сотень тисяч інших українців.
Таким і є справжнє громадянське суспільство – можливість захищати та висловлювати свої інтереси без політичного представництва.
На зустрічі було багато інших блогерів, і всі вони є носіями інтересів людей і займаються реальною громадською діяльністю.
Звичайно, що бомбануло у журналістів, які не хочуть втрачати монополію на інформацію. Вони хочуть продовження того цирку, який вони ж самі влаштували на прес-конференції з Президентом, не поставивши жодного питання про війну.
Звичайно, що бомбануло у зрадоблогерів, для яких такі зустрічі – це можливість підняти виключно свою самооцінку.
Звичайно, що бомбануло у зрадюків, бо вони просто ненавидять Порошенко, навіть не як Президента, а як людину, і вони всіма силами намагаються дискредитувати цю подію.
Але незважаючи на всі ці крики і розмазування шмарклів – ми отримали початок діалогу суспільства з Президентом. І це дуже круто.
