У Києві обговорили можливість перейменування Дніпропетровської області на Січеславську

6 березня в інформаційному агенстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл з обговорення ініціативи перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

У ході круглого столу учасники обговорили необхідність перейменування Дніпропетровської області відповідно до вимог чинного законодавства, а також фахово обґрунтували доцільність її найменування Січеславською.

Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор, заввідділу теорії і історії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, зазначив, що перейменування Дніпропетровської області на Січеславську абсолютно вмотивоване з наукової точки зору, оскільки територія сучасної Дніпропетровщини – це козацький край, який козаки почали освоювати з кінця ХV – початку ХVI століть. І з восьми запорозьких січей п’ять були засновані саме на території сучасної Дніпропетровщини. «А в 2014 році місто Дніпро і область стали форпостом українства на сході і забили осиновий кілок у похід так званої «російської весни», – наголосив вчений. За його словами, перейменування Дніпропетровської області на Січеславську «створить на моральному рівні, на рівні історичної пам’яті непрохідний бар’єр для всіляких антинаукових концепцій «Новоросії» та інших».



Перейменування Дніпропетровської області має відбутися на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», також це є питанням національної безпеки – на цьому наголосив Богдан Короленко, начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті.

«Питання символіки і топоніміки відіграли свій негативний вплив на ті події, які ми маємо з 2014 року на Сході України. Зокрема, російська пропаганда апелювала до так званого «спільного минулого» і, наприклад, важко заявляти про якусь українську окремішність, коли вулиці, населені пункти мають такі ж назви, як в РФ», – підкреслив Богдан Короленко.

Принагідно він нагадав, що впродовж 2016 року було перейменовано 987 населених пунктів, а також 25 районів, назви яких містили символіку комуністично-тоталітарного режиму.

«Григорій Петровський упродовж тривалого часу – з 1919-го до 1938 року, з невеликими проміжками, – був так званим «всеукраїнським старостою». Тому зрозуміло, що він радянською владою вшановувався і на його честь в УРСР було найменовано, станом на 2015 рік, 69 населених пунктів. Це – друге місце  серед «персональних» назв – після Леніна, на честь якого в Україні було названо 108 населених пунктів», – зазначив співробітник Українського інституту національної пам’яті.

Він нагадав, що дотепер в Україні не перейменовані дві області – Дніпропетровська і Кіровоградська, і для їх перейменування потрібно вносити зміни до Конституції, оскільки назви областей перераховані в ній. Для цього потрібне відповідне подання не менше 150 народних депутатів для внесення відповідного законопроекту на розгляд Верховної Ради, щоб після проходження відповідної процедури ми замість Дніпропетровської області мали Січеславську. Саме така назва є найоптимальніша, обгрутована також історично й етнографічно, вона відбиватиме козацький етап історії цього краю та етап національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років – бо упродовж 1918 – 1919 років неофіційною назвою тодішнього Катеринослава був саме Січеслав, – підкреслив Богдан Короленко.

Організатор: ГО «Інститут суспільних досліджень» (м. Дніпро).

Поділитися:
Share

Share