На кожного Ґавела знаходиться свій Земан

Ґавел називав свою країну абсурдистаном, я ще дивувався, чому так, бо трохи ж знаю, хто такий був Ян Гус, таборити і страшний для ворогів Чехії сліпець Жижка.

Виходить, не тільки нам імперія вивернула мізки, раз після 1968-го чехи обирають промосковське опудало, і в них на кожного Ґавела знаходиться свій Земан.

І нам пора вже вчитися на чужих помилках, не лише на своїх, бо українцям подібний вибір вчергове зруйнує державу.

В Чехiï переміг проросійській Земан, раніше в Молдові переміг проросійській Додон. В Угорщині теж проросійська влада.

Я не дивуюсь, бо люди, котрі хочуть простих рішень в складному світі, завжди будуть обирати популістів, котрі обіцяють повернути ті часи, коли бабка ще дівкою була. Повернути курс по 8 , ковбасу по 2.2 і так далі. Тому такі кандидати перемагають, використовуючи необмежену підтримку від россії.

Нам все одно своє робити. І треба розуміти, що війна ще триває, і вибір буде не між баригами та антикорупціонерами, а між українською владою та російською окупацією на багато років.

Очень огорчают итоги выборов президента Чехии. Не тем даже, собственно, что избран на второй срок кандидат, в самом прямом смысле продавший душу дьяволу. Но тем, что за него проголосовали 53% избирателей страны, которая в этом году проходит через 50-летний юбилей попытки вырваться из когтей этого самого дьявола, прерванной оккупацией этим дьяволом, которая в 1989 году совершила революцию, казалось бы, навсегда с зависимостью от этого дьявола покончившую… А вот нет, не навсегда. Можно вот так вот вернуться на “круги своя”.

Впрочем, после американских выборов 2016 года удивляться уже ничему не приходится.

Просто мне лично обидно. Из-за моего очень особенного отношения к событиям 1968 года, из-за того, что советская оккупация Чехословакии проехалась по мне, тогда мальчишке, практически в буквальном смысле. Писал уже об этом не раз…