Про треш щодо обміну українських заручників

Я два дні майже не реагував на весь цей треш, що пер із деяких дописувачів з приводу обміну українських заручників на російських дресованих мавп, та все ж дещо скажу.

Знаєте, коли лікар виходить з операційної до близьких важко хворого пацієнта з повідомленням, що операція пройшла успішно, і тепер у них все буде добре, ці люди навряд влаштовують розбір того, чи він не надто пафосно виходив у двері, і чи не надто довго мив руки, поки змучені тривогою люди чекали на хороші або страшні новини.

Вони радіють. Просто радіють, тобто переживають комплекс почуттів, який властивий більшості людських істот, а також деяким простішим створінням, наприклад, песикам чи там якимось папужкам.

Інша реакція у такій ситуації свідчить або про те, що мова йде про стороннього спостерігача, який випадково натрапив у коридорі клініки на цей важливий для когось, але не для нього, момент перемоги життя над смертю, або про якусь ніфігову ментальну вавку у людській голові.