Роздуми порохобота
Зараз, коли рекозлюція вже зійшла на пси, коли перфоманси зоо-спартанців перетворилися на тусівку в центрі а-ля східняк неформалів, і коли їх величність Шкірний Спартанець своїми перлами людей хіба що смішить, я все ж таки відповім на пікове питання цього збіговиська.
На запитання відомого антикорупціонера Шабуніна: “Що треба, аби ви прийшли нас підтримати?”
Для цього антикорупціонеру Шабуніну, і дружнім до нього Сіроже Квартирному, Єгорці, Лушпайці та іншим буйним нардепам та активістам треба… Ні, не відцуратися від придбаних на чесно здобуте антикорупцією бабло земельки, квартирки, автівок, тощо.
Їм треба збагнути – українці вже не ті, що у 2013 р. Ремства про тарифи, про зубожіння, про пенсію в баксах до війни і після, та інші страшилки людей безумовно злять (і не безпідставно), але всі вони – ще не привід, аби люди йшли підтримувати перших-ліпших авантюристів, які захоплено говорять з трибун “правильні” слова. Людям цього вже замало.
Люди хочуть не обіцянок, а конкретики.
Ще після парламентських виборів говорилося, що падіння рейтингу Тимошенко пов’язане в першу чергу з тим, що, крім слів та сумнівних заслуг з минулого бабЮлі, людям пред’явити було нічого, в той час, як, наприклад, Ляшко активно піарився у прифронтовій зоні і зумів створити образ такого собі “депутата в полі”. Ляшко пред’явив ілюзію реальних справ – і зірвав приз. БабЮля лиш просторікувала – її результат відомий. Уже тоді варто було замислитися.
Що треба опозиції? Відповідь – результати. Конкретика, яку людям можна пред’явити. Реальний доказ того, що вони – альтернатива. Що вони можуть краще за нинішніх. Конкретні справи. І реальна людина, яка виступить автором цих справ.
Простіше. Рекозлюціонерам треба не в центрі Києва тусити, а вимагати від влади призначити когось із них головою хоча б одного українського району (для початку). Потім поїхати туди всім колективом. І підняти інвестиційну привабливість цього району, навести лад в інфраструктурі, тепло- і водомережах, побудувати багато нових шкіл, дитячих садків та інших соціальних об’єктів, тощо.
І кликати туди журналістів, блогерів, просто громадських активістів, аби показувати – от результат, ми можемо краще за нинішніх, ми перенесемо це на всю країну.
Коротше – треба робити те саме, що робить нині команда Валентина Резниченка в Дніпропетровській (наразі) області.
Якими методами це робити, коли “влада перешкоджає”? Та будь-якими. Українці цінують не за процедуру, а за результат. Пошана до закону – це не наша спільна чеснота. Ми фронт не на Дніпрі маємо завдяки цьому. Поруште все, що тільки можна, і побудуйте район, де поліпшується життя – і українці вас обожнюватимуть. І навпаки, робіть все виключно за законом без певних результатів – для українців ви залишитеся лузерами і йолопами.
Мова не про те, що це гарно чи погано, мова про те, що так є.
І от уявіть акцію протесту, яку проводить не збіговисько авантюристів, а люди, які пропонують реальну альтернативу нинішній владі… Як ви гадаєте, багато прибічників збере така акція?
Але. От я переконаний, що ані Шабунін, ані Найєм, ані Сірожа, ані Єгорка нічого подібного робити й близько не будуть. Там же працювати треба буде, а не розкидатися звинуваченнями за грантові гроші. Показати клас міг Шкірний Спартанець в Одесі. І він його показав – але такий, що статистика по Одеській області стала головним його антипіаром.
А уявити Шабуніна, що ремонтує каналізацію, Сірожу, який кладе асфальт, або Лушпайку, який у важких переговорах улещує інвесторів, це…
Це просто смішно.
Фото: скріншот з відео.
