А що обрав би сам пан Степан?
Мій другий любимий міністр Володимир Омелян (перший – тво міністра Супрун) не перестає радувати курйозами.
Після аварії в Харкові він запрпонував обмежити швидкість пересування містами на авто до 50 км/год. Дивно, а чому не 40? Чому не 30? Який взагалі сенс обмежувати швидкість сильніше за наявну, коли крутелики і так ганяють на 100-120, коли суди їх за це в кращому разі штрафують (в межах кишенькових розходів), і коли всерйоз вони відповідають, лише коли когось уб’ють?
Ау! З алкоголізмом точно треба боротися вирубкою виноградників, чи існують інші більш складні і менш піарні заходи?
Але не прохололи мікросхеми від тої ідеї, як пан-міністр народив нову – прокласти дорогу до села Старий Угринів. Бо – батьківщини Степана Бандери.
Бог з ним, Бандера справді гідний шани. Бог з ним, що я не пригадаю жодного випадку, коли пан Омелян про свою шану до Бандери згадував, обіймаючи посаду начальника відділу Російської Федерації Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.
Мене інше цікавить. Пану Омеляну не спадало на думку поцікавитися біографією Степана Бандери, і запитати себе самого, що обрав би сам пан Степан? Дорогу до свого рідного села? Чи ремонт дороги Київ-Кременчук-Дніпро та мосту через Дніпро в Кременчуку, через аварійний стан яких водії з Києва на Дніпро мусять їздити через Полтаву – швидше виходить?
Коли завершиться цей совок нарешті?
Думала, что нельзя превзойти Кириленко комсомольским идиотизмом и фееричностью попыток изображать скрепность. Ничего, фейсбук-министр справился. Одолел проклятого коррупционера Балчуна и справился.
Posted by Светлана Самборска on Donnerstag, 26. Oktober 2017
