УПА і Бульба
З днем створення Української Повстанської армії справді існує низка непорозумінь. Так, реально формація під назвою «Українська Повстанська армія» була створена не 14 жовтня 1942 р., а влітку 1941 р. Тарасом «Бульбою» Боровцем і до ОУН-Бандери вона стосунок мала вельми опосередкований. Так, перші сотні ОУН-Бандери, створені Григорієм «Кробкою» Перегійняком і Сергієм «Остапом» Качинським в жовтні 1942 р. (від останньої, власне, лічать створення УПА-Бандери – назвемо її так), мали вигляд типової ініціативи знизу, викликаної нагальними потребами, але не ухваленими проводом ОУН-Бандери. Відтак, рішення про масштабну збройну боротьбу з окупантами ОУН-Бандери прийняв не в жовтні 1942 р., а в лютому 1943 р., під час ІІІ конференції ОУН-Бандери. Причому «тво провідника» ОУН Микола Лебідь виступав проти початку збройної боротьби, вважаючи її передчасною і такою, що потягне значні людські втрати. Ба-більше – сам Степан Бандера спочатку ідею повстанської боротьби сприймав вельми критично. Провідникам протистояли лідери на місцях, які уже створювали загони самооборони – провідник ОУН в дистрикті «Галичина» Михайло Стахів взагалі закликав до всенародного повстання проти німецької адміністрації, що явно було недоречно з суто політичних мотивів – от на фіга оунівцям було так допомагати більшовицькій Москві? Перемогла ідея Романа Шухевича – війну розпочати, але діяти обережно і відповідно до політичної обстановки.
І так. Перша УПА – «УПА – Поліська січ» у липні 1943 р. була роззброєна загонами бандерівців, а її лідери частково знищені. Цей епізод давно уже став приводом для різноманітних дискусій і спекуляцій на кшталт «як ОУН з УПА воювала». Чимало наших сучасників наголошують на злочинності такого кроку ОУН-Бандери, які мовляв через притаманний їй «вождізм» заходилися влаштовувати війну своїх проти своїх.
Але чи так все просто?
Керівники ОУН-Бандери в своєму ставленні до УПА-Бульби керувалися певною логікою, що витікала не лише з їхнього «прагнення до вождізму», а й з більш приземлених мотивів – партійно-політичних обставин і попереднього досвіду. Гадаю, варто їх розглянути також.
УПА-Бульби своїм політичним керманичем проголошувала Уряд УНР у вигнанні – тобто організацію осіб з числа прибічників лідерів Директорії УНР Симона Петлюри, які двадцять з гаком років до того довели існуючу вже Незалежну Україну до катастрофи і зникнення з мапи світу. А ОУН? ОУН з погляду історичного була силою абсолютно новою, що була створена після Перших Визвольних змагань колишніми вояками Корпусу Січових стрільців і УГА. Ідеологічно ж, ОУН була прямим нащадком радикального крила Української партії хліборобів-демократів, що існувала в часи Перших Визвольних змагань. Саме ідеї лідерів «хліборобів» Миколи Міхновського і Дмитра Донцова лягли в основу програмних документів ОУН, а «Націоналізм» Донцова був настільною книжкою їхніх лідерів.
Варто згадати, що стосунки між урядом УНР Петлюри і прибічниками Донцова-Міхновського ніколи не були дружніми. Дмитро Донцов виступив категорично проти декларації Директорії УНР – і був змушений виїхати з України на еміграцію (саме від петлюрівців, а не від більшовиків). Міхновський намагався підняти проти Директорії військовий путч і силився долучити до нього полковника Болбочана – і після арешту останнього мусив перейти на нелегальний стан (теж за петлюрівців). Варто згадати також, що на відміну від Петлюри і його однопартійців хлібороби-демократи активно співпрацювали з урядом гетьмана Скоропадського – В’ячеслав Липинський був послом України в Австро-Угоршині, а Дмитро Донцов очолював Українську Телеграфну агенцію, аналог нинішнього Укрінформ.
Питання – чому старшина армії ДА УНР і соратник Петлюри Євген Коновалець на еміграції для створюваної ним ОУН взяв ідеї політичних ворогів Петлюри – Міхновського і Донцова? Відповідь – та тому, що Коновалець так наївся соціалістичною демократією і демагогією петлюрівців, що проти волі розглянув ідеї політичних противників – і визнав їх правильними. Варто згадати, що цим зв’язок ОУН і гетьманців не обмежувався – саме літній Павло Скоропадський клопотав перед німецьким керівництвом за Степана Бандеру, що перебував у концтаборі – аж до його звільнення.
А тепер питання, ви уявляєте собі оці дві сили ОУН-Бандери і Уряд УНР в екзилі – під одним керівництвом? Вам не здається, що конфлікт між соціалістичною лівотою і націоналістами-державниками в Україні був започаткований не в 1942, а в 1918 рр – і тягнеться досі?
Віщую заперечення, у Франції мовляв проти окупантів виступали єдиним фронтом і «Вільна Франція» Де Голля, і французькі комуністи – і нікому з них не спадало на думку різати одне одного. Чому б в Україні не робити так само? Відповідь – в історичному досвіді, який мала ОУН-Бандери на 1942 р. А досвід вони тоді мали один – Перші Визвольні змагання. І досвід той свідчив, встановлення між різними українськими групами стосунків за принципом союзництва – це прямий шлях до поразки.
Насмілюся нагадати, що «союзниками» Дієвої армії УНР встигли побувати практично всі відомі батьки-отамани від Євгена Ангела до Ничипора Григор’єва – завжди з одним і тим самим результатом, тільки-но ставало гаряче, отамани відвалювали у вільне плавання. Нагадаю, що за принципом союзництва будувалися стосунки повстанців на Черкащині – в тому числі й Холодного яру. Горліс-Горський описав з’їзд отаманів, де обговорювалася ідея об’єднати сили і рушити походом на Київ, аби взяти його ще до приходу поляків. Ідея не була реалізована, бо отамани-союзники не схотіли кидати контрольовані ними терени. Очевидно – похід на Київ відбувся б, якби всі повстанські загони мали спільне командування і підпорядковувалися спільному штабові – і саме таку структуру вибудувала зрештою УПА-Бандери.
Про союзницькі стосунки між ДА УНР і УГА навіть незручно згадувати. Очевидно – повторення цього не хотів ніхто.
А тепер запитання, чи був би для УПА-Бандери надійним партнером Бульба-Боровець, який уже тоді вів переговори і з німцями, і з червоними партизанами Медвєдєва, та ще й керувався вказівками Уряду УНР в екзилі? Скільки сил би доклали і гестапо, і НКВД аби розсварити таких союзників між собою?
Саме тому УПА-Бульби пропонували влитися до складу УПА-Бандери. Бульба-Боровець пропозицію відкинув. Очевидно – залишитися мусив хтось один. Те, наскільки швидко загони Бульби влилися до складу УПА-Бандери, при тому, що підпілля ОУН до кінця винищити не вдалося навіть НКВД-КДБ, свідчить саме за себе, хто в тих умовах був більш життєвий. А порівняння того, з яким трудом більшовики переламали опір впорядженої та організованої УПА створеної ОУН-Бандери, і того як двадцятьма роками раніше більшовики по-черзі передушили загони повстанців-союзників на Наддніпрянщині, говорить саме за себе – треба було це робити чи ні?
Жорстоко? Так. Війна взагалі річ жорстока. Особливо – війна проти таких ворогів, як гітлерівський нацизм і сталінський більшовизм.
Виграв сильніший. А днем створення УПА став день створення першого загону опору ОУН-Бандери. 14 жовтня 1942 р.
