На захист правої ідеї

Біда, шо націоналістичні організації не зуміли створити механізмів самоочищення від чужої агентури.

Невже не очевидно, як професійно формується образ українського націоналіста як ворога української держави?

Тому “націоналіст” Лєвчєнко безкарно закликає “спалити Раду”, “націоналіст” Бичков глумиться зі всього українського, “націоналіст” Коханівський провокує погроми, “доброволець” ДУК Пашинін називає ЗСУ “кріпаками”.

Хіба націоналіст буде кидати бойову гранату у своїх?

Або демонстративно зневажати бійців українських силових підрозділів?

Чи їздити до чиновників по данину під червоно-чорним прапором, як це було у Запоріжжі?

Праву ідею десятки років дискредитували кремлівські спеціалісти – тому зараз вона має бути кришталевою, щоб завойовувати реальних прихильників, а не ксенофобів та психопатів.

“Україна понад усе” вже замало, Україна нікуди не дінеться, навіть коли нікого з нас вже не буде, а от “Українська Держава понад усе” – це, на мою думку, той рівень, куди правим ще є куди рости, якщо вони не потонуть у гебешних розводках та боротьбі з тінями.

Ілюстрація: українська листівка 1920 р.