Про гарадських самашечих
Гарадські самашечі, вони різні бувають…
Одні по вулицях ходять і щось доказують, у когось є персональне місце біля якої церкви чи державної установи, де вони ведуть постійне чергування, но більшість сидить вдома біля тєлєвізора і дивиться ток-шоу. В основному політичні. Кожен день, по шість-сім годин на добу, а то й більше. В них є свої кумири, за яких вони вболівають, є свої однодумці, яким вони телефонують
– Бачила, кума, як він йому показав
– А то, хай знають суки
– Ну тепер все буде по іншому
Через півгодини-годину вони вже й забули, хто кому і що показав, бо на екрані з`явився новий кумир-показувач. І так день за днем, весь час у віртуальній реальності ТВ.
Це я так випадково потрапив на пост якоїсь Насті з Хробацького. Там вся компанія среться зі Скріпіним за гроші, називає себе талановитою молоддю, а Кутєпова вроді як боти ви**али вночі. І тепер він не може зрозуміти – чиї боти, хто буде папою.
Саме цікаво, що на цю хвилину оте все Хробацьке дивиться аж 94, ой вже 92 глядачі… Талановиті все таки в нас журналісти. Такі гроші пиляти під сотню реальних глядачів, та ще й з тих більшість гарадські самашечі.
