Структурні проблеми економіки Китаю
Центральний банк Китаю знизив базову ставку та оголосив суперзаходи стимулювання економіки, які мають забезпечити зростання китайського ВВП у 5% (як наказав поточний великий керманич).
Що ж планують? Підтримати ринок нерухомості, який самі ж і розвалили не без допомоги «правила трьох червоних ліній». Окрім цього планують щонайменше на 800 млрд юанів підтримати ліквідність національних акцій, тобто будуть викупати те, що падає на ринку, щоб не впав весь ринок. Та й таке, всього потрошку. Акції звісно пішли в гору.
Підштовхнути зростання економіки справа зрозуміла, бо зростання – саме зростання – економіки в Китаї знижується. Для Китаю це проблема, тому що, коли зростання буде нижчим за певне значення, виникне питання здатності Китаю обслуговувати величезний борг. Це призведе до кризи.
І тут проблема в тому, що китайський центробанк, з погляду більшої частини економіки Китаю, керує не тільки й не стільки ставкою, скільки директивним курсом юаня до долара. Тобто можна сказати, що ставка може бути будь-якою, ну ок, не зовсім будь-якою, але гуляти в широкому діапазоні.
Однак справжню підтримку експортно орієнтованої промисловості центробанк Китаю встановлює за допомогою обмежень конвертації юаню та його штучно заниженого курсу. Це дозволяє керувати експортно-імпортним балансом і за рахунок цього підтримувати експорт. Проте навіть ця модель, як ми бачимо з поточного стану економіки Китаю, працює не те щоб дуже добре.
І це попри те, що тут Китаю ще й допомогло складне становище росії, яка продає їм за безцінь газ, вугілля, нафту і так далі. Але Китай не дуже орієнтується на сам газ, фактично російська труба заходить у дві провінції Китаю, які одночасно є й лідерами з зеленої та водневої енергетики. Тобто Китай дуже чітко це все балансує.
І зараз ми бачимо, як Китай починає знижувати закупівлі російських нафти та вугілля, не збільшуючи закупівлі російського газу, а замість цього орієнтується на розвиток відновлювальної енергетики та на збільшення видобутку власного вугілля. Яке фактично використовується, як механізм підтримки переходу на відновлювальну енергетику. Відповідно масштаби електрифікації транспорту призводять до зниження закупівлі нафти, але це переважно стосується самого Китаю.
Фактично владою Китаю були занапащені ринок забудовників та ринок віддаленої освіти, стартапи просто затискають і забивають у кут та говорять, що заробляти всім цим місцевим уберам, службам доставки і всього іншого можна тільки під чітким керівництвом товариша майора, який заглядає у вихідний код, у всю фігню і контролює користувачів.
Як результат кредити більше не призводять до зростання економіки, принаймні це зростання в рази нижче на 1 долар кредиту ніж раніше. Виходячи з цього, просто зниження ставки для стимуляції внутрішнього кредиту не може призвести до сталого і достатньо високого для таких розмірів економіки зростання, – не зрозуміло, а що саме має рости?
Можливо, цей підхід до зменшення вартості кредиту є способом створення або розширення внутрішнього ринку. Проте всі комуністи пам’ятають, що велике внутрішнє споживання призводить до того, що виникає середній клас. А у середнього класу, як відомо всім марксистам у Китаї, з’являються політичні устремління. Середній капітал починає укрупнюватися, виникає потужна буржуазія. І проблеми від неї.
Бо марксистам у Китаї добре зрозуміло, що таке буржуазія, що таке політичний інтерес капіталу і т.д. Тому, можливо, це рух у цьому напрямку, але тоді найближчим часом ми повинні побачити, що зниження вартості кредиту буде відбуватися одночасно з практичним масовим впровадженням цифрового ГУЛАГу, тому що середній клас потрібно контролювати. Як би чого не вийшло!
Навіть якщо метою є розвиток внутрішнього ринку, то треба пам’ятати, що Китай закредитований так, як не закредитована жодна економіка, що розвивається. І загалом можна сказати, що державний і квазідержавний борг Китаю, борг держкорпорацій, а також борг регіонів та муніципалітетів сукупно становить 300% ВВП – це величезна цифра, і вартість обслуговування цього зовнішнього боргу доволі висока.
Відповідно, не дуже зрозуміло, як за таких вхідних якісь маніпуляції зі ставкою можуть призводити до економічного зростання, бо, за великим рахунком, Китай уже є найбільшим світовим виробником. Додатково підстьобувати експортно орієнтовану промисловість не вдасться, бо відвалюються ринки. Вже через політичні причини.
Вводяться загороджувальні мита. Наприклад, нещодавній привіт Китаю від європейських виробників, що просять Брюссель зробити щось зі зростанням китайського експорту сталі. Чи Південна Корея, що розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту нержавіючої сталі з Китаю. Або он вже ціла коаліція з 14 урядів об’єднується, щоб не дати китайцям накласти руки на критично важливі корисні копалини.
Тобто, умовно кажучи, Китай десятиліттями інвестував в автомобілі, електромобілі, в Хуавей, в якусь продукцію. Всіх зганяли у свої неокіберколгоспи для того, щоб вести експансію на Захід, але виявилося, що ця експансія обмежується Заходом з політичних причин, тому що західні люди не відокремлюють великий китайський бізнес від китайської влади.
КПК може крутити ставку як завгодно. КПК навіть курс може крутити як завгодно. Експорт та інвестиції зменшуються не через економічні причини, а тому що ви підтримуєте Іран, росію, агресивно ставитесь до сусідів та збираєтесь напасти на Тайвань. Тому одними економічними, більше того неповними, кроками розвивати експорт неможливо, бо виробники починають тікати з Китаю. Всі ці західні кампанії вже дивляться у бік В’єтнаму, Індії, Філіппін. Через наростання напруженості, що може призвести до війни, яка може закінчиться санкціями чи розподілом світу на блоки, люди виводять виробництво з Китаю. Водночас суто китайське виробництво, яке працює в Китаї, стикається з загороджувальними митами, в тому числі й через політичні причини.
Тому ти можеш здешевлювати кредит як завгодно, це така-сяка підтримка, але по суті це паліатив*, тому що насправді політичні проблеми вирішуються зміною зовнішньополітичному вектору Китаю. Ти не можеш розповідати, що захопиш Тайвань цілком і повністю і водночас сподіватися, що всі будуть із радістю купувати твої товари й заходити до тебе з виробництвами.
Тому, на мій погляд, що б вони не робили, – це паліатив. І він не призводить до розв’язання жодних структурних проблем економіки Китаю.
__________________
* Паліатив – це покращення якості життя невиліковно хворих пацієнтів.
