Права в обмін на податки
Нас чекає підняття податків. Це факт. Дірка в бюджеті розміром в ₴500 млрд. сама себе не закриє.
Але.
Ми, як суспільство, реагуємо на це дуже дивно. Ми незадоволені підняттям податків (а хто коли був задоволений підняттям податків?), але публічна – і непублічна – дискусія йде на рівні «а давайте отут не стільки, а стільки не отут».
Це повна хєрня.
У держави й народу було складено неписаний договір: ось так влаштовано державу, отакі обовʼязки, отаке представництво народу, отакі податки і так далі. Держава в особі черги політиків і чиновників проїбала, і в бюджеті зʼявилася діра. Держава закриває свій пройоб за рахунок одностороннього перегляду неписаного договору з суспільством в частині податків. А суспільство торгується з державою щодо деталей.
Хоча порушення частини договору – це порушення всього договору. І переглядати треба весь договір.
Що мав би сказати бізнес?
«Окей, шановна державо. Ти хочеш підняти податки? Підіймай, це завдяки твоїм, державо, зусиллям вже необхідно. Але ми хочемо [наприклад] зміни системи СМ-КОР (блокування податкових накладних) з відміною презумпції провини підприємців. Або (чи не або, а «та») законодавчу заміну актів виконаних робіт на інвойси в рамках євроінтеграції і для полегшення роботи бізнесу. Ми будемо платити більше податків, але дайте нам працювати легше».
Чесно? Чесно.
Що мало б сказати суспільство?
«Окей, державо, ми будемо витрачати більше грошей, бо ціни зростуть через підвищення податків. Американці в часи своєї революції сказали «No taxation without representation» – «Ні податкам без представництва». Податки зростуть – нехай зросте і представництво суспільства в державі. Ми хочемо громадські ради – нормальні, а не ручні – при кожному міністерстві, щоб знати і контролювати, як витрачаються наші гроші. І ми хочемо ради громадського контролю з представництвом в дисциплінарній і кадровій комісії при поліції, митниці і податковій, щоб мати змогу карати, звільняти і віддавати під суд тих, хто порушує закон в цих максимально закритих від суспільства органах. Ми ж будемо платити більше – то ж хочемо бачити і контролювати, як їх витрачають».
Чесно? Чесно.
Вимоги можуть бути різні. Можна, наприклад, Нацстратегію доходів переглянути або ще щось. Але вимоги мають бути стратегічними, бо підняття податків – це надовго, а не на пару днів. І головним принципом має бути «Права в обмін на податки», а не «А чи можна, щоб швабра, яку нам встромлять в дупу, була на пару сантиметрів коротше, ніж планується».
Це принципове політичне питання. І я його бачу тільки і виключно в цьому розрізі. Пропоную і вам.
Більше прав і представництва – і тільки так.
На заставці: мурал на Оболоні, Київ. Автор: Олександр Корбан
