Вісті з фронтів. 28.08.2024
Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника “Центр” протягом останніх днів змістило свої зусилля з основної дирекції свого наступу безпосередньо на Покровськ (смуга дії 2-ї загальновійськової армії\ЗВА) трохи південніше – у смугу дії 90-ї танкової дивізії (тд), у бік м. Селидове та с. Карлівка, очевидно, таки зрозумівши усі перспективи, які перед ним відкриваються у разі розвитку наступу не стільки “строго” на захід, скільки на південь та південний захід, зокрема:
– Передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд), при підтримці лівофлангових підрозділів 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї ЗВА, таки прорвалися до дороги Селидове – Карлівка (Е-50) з півночі. При цьому зуміли зав’язати бої за с. Михайлівка (не більше 2-х км до Селидового) та взяти під свій контроль с. Мемрик.
– Противник головними силами 27-ї мсд, за підтримки 114-ї омсбр, продовжив активні наступальні дії “вздовж залізниці”, тобто в районі Новогродівки (по напрямку на Сухий Яр), а також в районі Маринівки й мав просування у північно-західній частині села.
Це дуже й дуже погано…
Відтепер УСПІШНА до цього моменту оборона ЗСУ в районі Карлівки та Галицинівки, яка по суті стримувала противника не тільки у “глибшому” просуванні у бік власне Покровська, а й у сенсі розширення на південь смуги його наступу на Покровському напрямку стає дуже проблематичною.
Й хоча це повністю не усуває для противника флангову “проблему” щодо організації та початку “битви за Покровськ” (адже місто Селидове продовжують контролювати ЗСУ), однак суттєво ускладнює для ЗСУ стан справ як в районі Новогродівки та “Ярів” (це район Крутого та Сухого Ярів), тобто безпосередньо на Покровському напрямку, так і південніше у всьому районі між Красногорівкою та Українськом.
Це очевидні речі, які більш-менш грамотний “оператор” не може не бачити, – наші підрозділи, які обороняються в районах с. Невелське, Карлівка, північніше Красногорівки відтепер явно знаходяться у досить незручному становищі, по суті вони “вагітні” на охоплення та оточення на суміжних флангах двох УВ противника – “Центр” та “Юг”.
Очевидний наступний “хід” противника – прорив по дирекції Мемрик – Гірник (вихід на рубіж Українськ – Гірник) з одночасним просуванням по напрямку Красногорівка – Гірник і виходом на рубіж Курахівка – Гірник реалізує цю “вагітність” дуже неприємними для нас пологами.
Щодо загальних темпів просування противника безпосередньо на Покровському напрямку, то вони протягом крайніх 3-4-х днів трохи “пригальмували”, однак у загальному сенсі це ще нічого не означає.
Ймовірно, це пов’язано з тим, що передові підрозділи 27-ї мсд противника та його 15-ї, 30-ї та 114-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) вимушено “втягнулися” у жорсткі бої за Новогродівку та на “природному” бар’єрному рубежу по річках Журавка та Казений Торець і поки не досить вдало для себе.
Що звертає на себе увагу людини, яка має можливість отримувати інформацію лише з відкритих джерел?
Зразу декілька особливостей дій військ противника на Покровському напрямку (смуга 2-ї ЗВА та 90-ї тд противника):
– Очевидне “пригальмовування” противника на відтинку між Красний Яр та Возвдвиженка. На цьому напрямку противник мав суттєве просування протягом крайніх 4-5-и діб виключно у районі Новогродівки та південніше Красного Яру (ну, як суттєве, в одному випадку – на 250 метрів, в іншому – на 1.6 км).
– Явний переніс головних зусиль противника у південну частину смуги наступу його УВ “Центр”. В “епіцентрі” їх протягом найближчого часу, очевидно, опиняться район м. Селидове та Українськ – Галицинівка – Курахівка – Гірник. Про причини цього переносу я писав вище й у минулому (чи позаминулому) огляді.
– Якщо противнику вдасться задумане, то, скоріш за все, з Карлівки, з району північніше Красногорівки та з-під Невельского ЗСУ доведеться відступити.
– Стає все більш очевидним факт – без “вирішення проблеми” м. Селидово противник навряд чи приступить (краще сказати, ЗМОЖЕ приступити) до якихось більш-менш масштабних РЕЗУЛЬТАТИВНИХ наступальних дій безпосередньо у бік Покровська.
Звісно, атакувати та штурмувати на цьому напрямку він не перестане, намагаючись прорватися ЗА позицію по річках Журавка та Казений Торець, однак, якщо район Селидового залишиться під контролем ЗСУ, то тоді над будь-якими силами та засобами противника, які намагатимуться прорватися у бік Покровська, буде “довлеть” можливість контратакуючих дій ЗСУ їм у фланг, причому у достатньо “значимому” тактичному масштабі.
Ну, й головне…
Очевидно, з нещодавніх пір командуванню як всього УВ “Центр”, так і його 2–ї ЗВА зокрема, стало “чомусь” не вистачати боєздатних сил і засобів, щоб “интенсивно атаковать” ЗРАЗУ й СКРІЗЬ по всій смузі свого наступу.
Доводиться інтенсивно чередувати (міняти) ділянки та напрямки докладання своїх основних зусиль, активно перегруповувати сили та засоби, та й загальні темпи “трохи підупали”.
Щоб картинка була ще більш “випуклою” у масштабі всього УВ “Центр”, наступним разом розглянемо ситуацію на “допоміжному” Торецькому напрямку, де оперують війська (сили) іншої армії УВ “Центр” – 41-ї ЗВА.
Й потім, якраз і спробуємо зробити висновки щодо проміжних етапів літньо-осінньої кампанії противника на 2024 рік щодо його “головного” операційного напрямку, додавши туди “суб’єктивних оцінок” із інших операційних напрямків.
Як і очікувалося, і минулого тижня я про це говорив в одному зі своїх оглядів карти бойових дій, російські окупанти, вийшовши на кордон Гродівка-Новогродівка, останнє практично поглинувши, повернули на Південь – на Селидове.
Це було очікувано, оскільки продовжуючи наступ на Покровськ і виходячи за межі Новогродівки, росіяни опинилися б у гранично незручному та небезпечному становищі з урахуванням їхнього незахищеного південного флангу. Нині ж у гранично незручному та небезпечному становищі можуть виявитися наші підрозділи у зоні Карлівка-Невельське-Красногорівка (північ)-Зоряни.
Російська армія зараз розгорнула інтенсивні штурмові дії на Маринівку-Михайлівку-Селидове, а завдяки окупації Мемрика отримала можливість прямого спуску через Лисівку на Гірник. Перерізання М-30 та південне просування окупантів значно ускладнить положення СОУ на Курахівському напрямку.
З іншого боку, необхідність формування південного флангу загальмує просування у напрямку Покровську, і може відстрочити завершальну фазу наступальної операції. З іншого боку, формування південного флангу вимагає зосередження серйозного ресурсу, який у цьому процесі в певному сенсі сточений. Біля Селидового він вже сточується і досить інтенсивно.
Загалом, необхідність росіян перерозподіляти ресурс, при цьому без необхідного перегрупування, дає тимчасовий карт-бланш щодо зміцнення позицій у Покровська та Мирнограда. Головне, правильно скористатися цим карт-бланшем, який не є нескінченним.
