Магічне мислення Мінфіну
Міністр фінансів Сергій Марченко: «Ситуація з макростабільністю досить проста: є (західні) гроші – є стабільність, немає грошей – немає стабільності». Бо половину грошей, які нам потрібні зараз, нам дають міжнародні партнери.
А ще він нам каже, що НАМ всім потрібно позбавитися «магічного» мислення. Бо так буде з допомогою не завжди, і треба щось робити.
Боже, за що нам це? За що?
І це нам каже міністр фінансів! Пане міністр, ви ж там презентували Національну Стратегію Доходів, і ми якось думали, що якщо ви міністр, то ви нам і скажете, що ВИ будете робити з доходами українського бюджету. Натомість щось робити треба якимось НАМ. Тобто нам треба щось робити і заздалегідь відмовлятися від «магічної реальності».
Я тут би міг сказати, що існують таке поняття як «behavioral finance» і таке поняття як керування очікуваннями.
І в рамках таких теорій, заяви міністра країни, який не збирається вже завтра переходити в опозицію, дуже дивні. Бо з точки зору «behavioral finance» ви кажете інвесторам, що вкладати в нас треба, якщо трампісти розблокують допомогу. На роки. З гарантіями. А якщо не розблокують, або навіть не буде визначеності, то треба загортатися в простирадло і повільно повзти на кладовище. Ось міністр вже і поповз. Ну і інвестори слідом за його заявами.
Шановний пане міністре. В мене є декілька порад стосовно позбавлення магічного мислення.
Ось дивіться. В Україні виготовляють багато пляшок ДЛЯ горілки. Тобто пустих. Скажімо, умовно 180 мільйонів на рік. Набагато більше, ніж офіційно виготовляють власне пляшок горілки. Повних, з горілкою та акцизом, який сплачується у бюджет, яким опікується Сергій Марченко. Скажімо, 100 мільйонів пляшок горілки Україна розливає. При цьому ми не експортуємо зайві пусті пляшки в таких кількостях. Магічне мислення Міністерства Фінансів в тому, що РОКАМИ міністерство вважає, що зайві пляшки просто розчиняються у повітрі. Зникають просто кудись.
Я от магічним мисленням не страждаю і вважаю, що в країні виготовляються десятки мільйонів пляшок контрафактної горілки. На яких акцизок немає, і відповідно гроші у бюджет не потрапляють. І якщо бюджету потрібні гроші (а допомоги міністр не очікує), то треба подумати, що з цим робити.
Якщо хтось вважає, що треба позбавитися магічного мислення, то раджу зробити наступні речі. Запитати в Держстату скільки виготовляється пустих пляшок для горілки, скільки тих пляшок експортується, а потім подивитись у власні документи Міністерства фінансів, скільки акцизу сплачується. Далі оцінити різницю і запитати у скляних заводів, а КОМУ вони постачають пусті пляшки, і що з ними потім далі стається. Може дійсно магічно розчиняються у повітрі. А далі покликати податкову (яка офіційно підпорядковується міністру) і отримати нарешті гроші у бюджет.
Три запити. Я їх робив, але мені чомусь Держстат не відповідає. І Мінфін не відповідає. І від податкової відповіді не дочекаєшся. Державна таємниця, мабуть. Чи магічне мислення, мабуть, заважає. Простіше нити, що хтось інший не може позбутися магічного мислення.
А ще, пане міністре, ось там Бігус зняв відос про те, що Ламборгіні, Феррарі та Роллс-Ройс не обкладаються навіть тим малим податком на розкіш (25 тисяч гривень), яким повинні були б обкладатися. По-перше, смішно, що податок при купівлі спорткару чи ройсу складає 700 баксів. По-друге, і цього вони не заплатять. Це вже, звісно, до Мінекономіки, але і ви могли б поцікавитися, як так сталося. Бо ж питання про податки чи мита – це також і питання про справедливість, каже нам «behavioral finance».
Чомусь, коли треба подумати над збільшенням надходжень у бюджет, Мінфін завжди пропонує, щоб платили більше ті, хто вже платить, ті, хто виніс на собі весь тягар війни. А поцікавитися, як там магічно кудись зникають пляшки, міністр чомусь не хоче. Ну, і де тут справедливість?
Ніхто не сперечається, що треба думати і треба рухатися. Але чомусь зазвичай повинен рухатися хтось ще. А міністр втомився, мабуть. Це ж цілих три запити зробити. Та і скільки там тих грошей буде? Та копійки.
То що пропонує міністр, якщо сам не хоче нічого зробити?
Він пропонує, щоб все зробили ми. ФОПам додаткове навантаження. Білим підприємствам незаконні індикативи по сплаті податків, і пофіг, що це більше, ніж вони повинні платити за законом. А чорними міністр не цікавиться, вони ж не платять. Про ігорку навіть не кажу. Волонтерам Мінфін вліпить податок, якщо десь провтикають з документами. Причому заднім числом, пам’ятайте ви всі вже винні, бо вирішили комусь допомогти.
Ну, і бонусом девальвацію, а то щось українці занадто добре живуть. Купувати новий телефон (навіть корейський, чорт з ним з тим айфоном) не варто, каже нам міністр. А от до Ламборгіні питань немає.
Тому ті, хто тягнуть корчі для фронту, будуть платити більше, як і ті, хто тягнуть комплектуху для дронів. А тих, хто під сраку Ламбу собі завозить, тих чіпати не варто.
То що каже нам – бізнесу, волонтерам та громадянам шановний міністр? Що він закрутить нам гайки. Відповідно що ми повинні зробити? Закривати бізнеси та припиняти допомагати, бо завтра податкова всіх на коліна поставить? Купувати долари, бо міністр обвалить гривню? Інвесторам обходити нас десятою дорогою, бо допомоги не буде, і нам торба? Так? Я вірно зрозумів? Це точно робота міністра фінансів?
Пане Марченко, ви взагалі розумієте наслідки свої слів?
Ви якщо так далі продовжите казати, то позбавлення від магічного мислення звісно станеться, але результат вам не сподобається. І нам не сподобається.
Не можу зрозуміти, хто втомився від всього цього, я чи міністр?
Чому я можу сказати, що зробити, а міністр може тільки лякати всіх страшилками без конкретних пропозицій?
То в мене, мабуть, багато магічного мислення.
Треба над собою попрацювати, мабуть.
