Вісті з фронтів. 23.03.2024
1. Командування угрупування військ (УВ) противника “Запад” продовжує докладати зусиль для виконання поставленого перед ним завдання щодо ліквідації українського плацдарму на р. Ч. Жеребець.
Зокрема, противник прагне прорватися у с. Терни та с. Ямполівка зі східного напрямку силами підрозділів зі складу 144-ї мотострілецької дивізії (мсд), посилених підрозділами 3-ї мсд тієї ж 20-ї загальновійськової армії.
Я вже повідомляв, що на тому напрямку противником були введені у бій декілька діб тому додатково підрозділи 272-го мотострілецького полку зі складу 47-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії (ТА). Там же продовжують діяти й підрозділи 67-ї мсд зі складу 25-ї ЗВА (трохи південніше – на Ямполівку та Торське).
Наскільки я розумію, бої вже йдуть на східних околицях обох сіл (Терни та Ямполівка), противнику таки вдалося там просунутись кілька діб тому.
Наскільки я розумію, південна частина плацдарму на р. Ч. Жеребець, що на Лиманському напрямку, найближчим часом таки буде противником ліквідована.
Бої за Терни та Ямполівку ще якійсь час будут продовжуватись, але очевидно, що противнику таки вдасться перерізати дорогу Невське – Торське, яка йде по лівому берегу р. Ч. Жеребець із півночі на південь (ймовірніше, в районі с. Терни).
Ну, воно й не дивно, по напрямку на Терни діє як мінімум 3 мотострілецьких полки (мсп) противника – 252-й мсп 3-ї мсд та 254-й та 488-й мсп 144-ї мсд (обидві дивізії зі складу 20-ї ЗВа), а по напрямку на Ямполівку – 19-ї танковий полк (тп), 31-й мсп 67-ї мсд 25-ї ЗВА, підсилені 272-м мсп 47-ї тд 1-ї ТА. По суті, на кожне з цих сіл наступає повноцінна дивізія противника.
У цьому контексті варто ще згадати Куп’янський напрямок і події, які відбуваються на території Курської та Білгородської областей ри-фи.
Очевидно, командування УВ “Запад”, якому власне й підпорядковується уся так звана “группировка прикрытия границы” у складі УВ “Белгород”, УВ “Курск” та УВ “Брянск”, було вимушене реагувати на них. За моєю інформацію, частина сил і засобів (в першу чергу, зі складу 1-ї ТА та 11-го АК) були переміщені у Білгородську обл. ри-фи з метою “блокування районів проникнення диверсантів”, що, в свою чергу, суттєво вплинуло на події, які відбуваються безпосередньо на Куп’янському напрямку, – противнику так і не вдалося ані взяти Синьківку, ані суттєво просунутися вздовж дороги Куп’янськ – Сватове у північно-західному напрямку.
Думаю, саме це й примусило командування УВ “Запад” поки що сконцентруватися на Лиманському напрямку. Одночасне ведення активних наступальних дій зразу на двох достатньо віддалених напрямках в умовах необхідності, ще й до того реагувати на якихось “диверсантів у Білгородській обл.” такі далися взнаки.
Тому я цілком згодний з точкою зору Олексія Барановського про те, що дії РДК, ЛСР та Сиббата допомогли, звісно, до певного чину стабілізувати ЛБЗ в Україні.
2. Тепер стосовно подій в районі м. Бахмут.
Там головний сенс для противника полягає у парі речей:
– вийти на канал Сіверський Донець – Донбас;
– а також пробитися до околиць м. Часів Яр.
Обидва завдання взаємопов’язані.
Та частина УВ “Юг”, яка намагається пробитися до “Часіка” (це такий собі конгломерат формувань частини 98-ї повітряно-десантної дивізії\пдд, 11-ї окремої десантно-штурмової бригади\одшбр, 102-ї мсп 150-ї мсд, цілого розсипу мотострілецьких полків територіальних військ\мсп ТрВ, і навіть зустрічаються “нащадки вагнерів” у вигляді підрозділів такої собі 7-ї добровольчої розвідувально-штурмової бригади “вЫтираны”), очевидно, взаємодіє з підрозділами та частинами 3-го АК, які намагаються знову відтіснити наші війська з району Кліщіївки та Андріївки, діючи зі східного напрямку.
Взаємодія ця полягає в тому, що діюча західніше м. Бахмут тактична група противника намагається зайти у фланг і тил нашим підрозділам, які обороняються по рубежу Кліщіївка – Андріївка.
Однак, дається те їй, скажімо так, не зовсім вдало. Бо очевидно, що поки тривають бої за Богданівку та Іванівське, здійснити цей “финт ушами” й, скажімо так, пробитися на Ступочки йому явно не вдасться.
Питання полягає в тому – чи зможе російське командування знайти якісь “нетривіальні” кроки, аби посунути систему оборони ЗСУ на цьому напрямку?
Наскільки я розумію, поки що жодного креативу противник у цьому сенсі не демонструє, – 98-а пдд продовжує “стачуватися” у лобових атаках в районі Богданівки та Іванівського (“підключення” з резерву 11-ї одшбр на цей напрямок у цьому сенсі є дуже показовим), а 2-й та 3-й АК вже майже повністю складаються з підрозділів і частин так званих “територіальних військ”, причому настільки, що, цілком можливо, ці АК вже назвати “армійськими корпусами територіальних військ”.
Фото: Генштаб ЗСУ
