Москаль, який любив Україну (фото)
Важко знайти в Україні людину, яка не знала б Геннадія Москаля…
Він був не просто яскравою і талановитою людиною — Геннадій був та залишається відданим патріотом України.
Москаль не тільки вмів влучно підібрати слова, а й так само ефективно долав усі виклики, які з’являлися протягом його життя. З розумом і гумором, який обеззброював опонентів. Він був ефективним керівником, де б не працював: що в Міністерстві внутрішніх справ, що на Закарпатті, що на Луганщині.
Вічна пам’ять.
Співчуття родині та близьким…
Після важкої хвороби помер Геннадій Москаль.
Вічна памʼять. Співчуття родині.
Він займав багато державних посад, був справжнім патріотом і людиною талановитою.
Під час Революції Гідності саме Геннадій Геннадійович попереджав журналістів Еспресо про плановані напади на новостворений канал Майдану, а згодом оприлюднив плани влади Януковича на знищення Еспресо, 5 каналу та інших патріотичних медіа…
– Дівчата, їдемо в Трьохізбенку, треба хлопцям закинути дещо…
Глава Луганської ВЦА не сидів на місці, щотижня добираючись до населених пунктів навіть у сірій зоні.
В 2015-му була дуже холодна зима, й якось у бліндажі він віддав свої берці змерзлому солдату, гарне взуття було тоді в армії в дефіциті, як і все інше.
Ми часто приїжджали в Сєвєродонецьк із гуманітарними вантажами і з ГенГеничем моталися до військових, в дальні села, в будинок малятка, евакуйований з Луганська.
Гроза сепарів, харизматичний Москаль мав колоритну мову, некомфортний різкий характер, друзів і ворогів.
Виходець із силових структур він дивним чином поєднував у собі всі чесноти і вади своєї міліцейської професії. Російською в його мові були хіба що матюки, й найприбацаніші рускоміровці в його присутності переходили на українську.
Я знала ГенГенича ще з кримського періоду, де він давав чортів чортам. Разом ми були в опозиції до режиму Януковича. Журналісти любили брати в нього коментарі, він не ліз за словом у кишеню.
Але сьогодні згадую 2015-й, важкий час, коли, можливо, не вся країна відчувала, що йде війна, а на Луганщині було дуже гаряче. Й там був потрібен Москаль. Москаль, який любив Україну.
Памʼятаємо.
Сьогодні о 6-й ранку помер генерал МВС Геннадій Геннадійович Москаль.
Він прожив яскраве життя.
Профі. Оригінал. Українець.
Я знав його з 2005-го, коли він сильно допоміг відновити роботу карного розшуку та й, взагалі, зрозуміти виклики системи.
Саме він дав мені головну пораду: ЮВ, зараз всі вам казатимуть, що такого розумного міністра ще не було. Вони всім це кажуть. Гоніть цих паркетних генералів до беніної мами, беріть капітанів і майорів. І тільки з Карного розшуку.
Сцена 1.
Москаль – молодший лейтенант карного розшуку в гірському районі Чернівецької області. Для перевірки жовторотому дали «висяк» – вже рік як нерозкриту крадіжку кози. Через тиждень Москаль набрав кості на м’ясокомбінаті, розклав їх у лісі та з понятими склав Акт про невинно убієнну козу невстановленими вовками.
Далеко піде!, – сказало начальство. І організувало другий виклик: прийом відомої циганки, яка мала цех по варці дурі і довідку з психдиспансера. Правило прийому божевільних просте: мовчи, тоді за годину закінчиш. Якщо вступиш у діалог – буде 3-4-5 годин.
Циганка зайшла з 6 дітлахами і криком ще з порогу РВС. Старики-сищики засікли час. Через 15 хвилин циганка з криком вискочила з кабінету. І більше, до речі, ніколи не появлялася.
Старики зайшли в кабінет. Лейтенант Москаль сидів на столі і затято гавкав. «Лом ломом вишибають», – з кривою посмішкою сказав майбутній генерал бувалим операм.
Сцена 2.
Розквіт кучмізму, розпал акцій протесту проти вбивства журналіста Гонгадзе. Міністр Кравченко категорично проти призначення на його місце Москаля. В присутності Кучми навіть стріляв у бік ГенГенича. Бо – неуправляємий.
Москаля сплавляють у Крим. Там він набуває величезної слави в боротьбі з бандитизмом. Взривають насмерть його заступника. Москаль вперто ходить із готелю до главку пішки і без охорони. Біля дверей вибухає урна. Пох, вперто робить своє.
ОЗУ Сейлем розгромлено. Лідер Воронков і бригадири в тюрмі.
Сцена 3.
2005 рік. Моя перша колегія в якості міністра ВС. 98% керівників областей та районів знято з посад. В залі – нові начальники УВС і підрозділів центрального апарату.
Я озвучив їм лекцію про нову постмайданну політику, повагу до людей, скасування проценту розкриття тощо. Стримані аплодисменти.
Слово бере перший заступник міністра Г. Г. Москаль:
«Менти, ви знаєте, що саме прозоре в світі? – зі своєю потойбічною усмішкою питає присутніх. – Думаєте, скло? Хер вам, а не скло! Думаєте, кришталь? Хер вам, ні. Думаєте, брильянти? Ні, найпрозоріше в світі – ви, менти. Я вас… Наскрізь бачу! Думаєте, похлопали і по кущах святкувати? Хер вам. Взяли ручки і записали мій телефон. Із завтрашнього дня з 6-00 по алфавіту областей по 15 хв – рапорт про події доби, з готовими версіями причетних до тяжких і особливо тяжких. І якщо моя версія виявиться точнішою – вам ппц».
Сцена 4.
2006 рік. Ющенко призначив Г. Г. Москаля головою Луганської області. Мер Алчевська (звичайно, від ПР) довів до розмороження міста. Москаль в помаранчевій (!) курточці МЧС особисто лазить по теплотрасах та котельнях. «Вдячне» населення скандує «вонаранжевыхфашистов» і вішає навпроти готельного вікна губернатора помаранчеву кришку унітаза.
Москаль викликає начальника ГУВС області і каже: «Щоб населення оцінило нашу роботу, треба зачистити місто від бомжів і попрошайок із Росії». Генерал браво «щолкнув каблуками» і довів патрульним план – 5 бомжів на зміну.
Я в цей час, нічого про це не знаючи, читаю по ночах пошту трудящих. Один лист – із Алчевська:
«Уважаемый ЮВ. Раньше я вас считала оранжевым фашистом, который служит США. Но все изменилось! Раньше мой муж приходил с комбината домой грязный, злой и пьяный. Материл меня и часто бил. Однажды я заставила его пойти выкинуть мусор. Он как был в трениках и тапочках, матерясь, спустился во двор. Но ведро упало в контейнер. Он залез туда за ним. А тут – милиция. И его спросили, кто он. Муж сказал – я здесь живу. А менты говорят, кто здесь живет, по бакам не лазает. Паспорт есть? Нет – бомж, марш в машину.
И вывезли моего мужа в Голую Пристань. Вернулся он через неделю. С тех пор он всегда умывается и переодевается после работы, помогает мне по хозяйству и никогда не грубит.
Большое вам спасибо за работу милиции!!!».
Сцена 5.
2007 рік. Москаль – кандидат в депутати від Народної Самооборони. На теледебатах Шуфрич ядовито нагадує, як ГГ готував візит Кучми в Дніпропетровськ, зібрав усіх бомжів на баржу і сплавив їх по Дніпру.
Москаль без хвилини роздумів: «А що, Несторе, тільки тобі по всіх усюдах їздити за народні гроші? Бомжі що, не люди? Вони теж хочуть Дніпром проплисти, батька Тараса в Каневі побачити!».
Через тиждень Москаль урочисто відкрив в Ужгороді пам’ятник «коляски, з якої в дитинстві упав Нестор і забився головою».
Сцена 6.
2016 рік. Москаль – глава військово-цивільної адміністрації Луганської області. Постійно на лінії зіткнення, раз навіть завіз мене як радника Порошенка інспектувати життя селища в лнр :).
В день виборів до нього з дзизом підходить група ватних жіночок і на всю площу кричать, що вони протестують – чому в бюлетенях немає путінської Єдіної Расії?
ГГ каже: Неужели! Это действительно беспредел, наверное, провокация Правого сектора. Но ничего, дописывайте ручкой товарища Путина, и все будет учтено. И всем своим подружкам перезвоните!».
Ватниці з криками ура масово і радісно йдуть робити бюлетені недійсними.
Сцена 7.
2018 рік. Голова Закарпатської ОДА Москаль дзвонить мені в Генпрокуратуру.
– Скажи Пороху, хай поверне мене на Донбас. Я не можу тут. Нема живої роботи, нахер нікого послати. Тільки «пане, доброго дня/перепрошую, пане».
Він любив екстрим, вмів послати нах і відповісти ваті факом. Але день і ніч працював для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах. За це його поважали і вороги.
Бачив особисто, як на окупованій території до нього збігалися люди і вірили кожному його слову.
Одного разу він з нашими дівчатами-депутатами, які привезли машину гуманітарки потрапив під артобстріл. Сховалися під стіну церкви. Коли обстріл припинився, з церкви вийшло 5 бойовиків лнр. Погляд очі в очі. Пауза.
– Проходь, Москаль, ми тебе знаємо. Ти хоч і бендера, але правильний.
* * *
За кадром – ще десятки таких історій. Ще сотні професійних досягнень генерала МВС, ім‘я якого наводило страх на бандитів і корупціонерів Чернівців, Дніпропетровська, Криму, Закарпаття, Києва.
Вічна Вам память, Геннадій Геннадійович…
