Вісті з фронтів. 06.03.2024
1. На Костянтинівському напрямку (так, вже варто й такий ввести) противник продовжує концентрувати свої зусилля західніше та північно-західніше м. Бахмут у загальній дирекції на м. Часів Яр.
Його передові підрозділи проводять атакуючі та штурмові дії по напрямках Богданівка – Калинівка та Іванівське – Ступочки.
Для забезпечення дій своїх ударних тактичних груп противник також час від часу намагається відтіснити передові підрозділи ЗСУ по рубежу Кліщіївка – Андріївка за лінію залізниці південніше м. Бахмут.
На цьому напрямку діють основні сили ворожого угрупування військ (УВ) “Юг” у складі 3-го армійського корпусу (АК), а також угрупувань повітряно-десантних військ і російського “Добровольческого штурмового корпуса” (ДШК). Частково також тут задіяні сили та засоби 2-го АК (його головні сили діють північніше – на Сіверському напрямку).
Протягом кількох минулих діб противник силами передових підрозділів 299-го парашутно-десантного полку (пдп) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії, а також визначених підрозділів її 331-го пдп, намагався просунутися північніше та південніше с. Богданівка – поки безуспішно.
Однак, введена нещодавно у бій 11-а окрема десантно-штурмова бригада (одшбр) противника в районі с. Іванівське спромоглася зайняти у північній та східній частині села принаймні дві позиції відділень, які раніше утримувались ЗСУ.
Одночасно противник активізувався по напрямку на с. Білогорівка (верхн.), с. Верхньокам’янське та с. Виїмка (тут діють сили й засоби 2-го АК та 106-ї повітряно-десантної дивізії\пдд противника також зі складу УВ “Юг”). Очевидно, сенсом цього “пожвавлення” є створення умов щодо подальшого просування противника у бік м. Сіверськ. Підрозділи 6-ї та 7-ї омсбр 2-го АК противника спробували тут атакувати кілька діб тому:
– східніше Білогорівки (у напрямку Крейдового кар’єру) спробували просунутись підрозділи 6- омсбр – невдало;
– південніше села, а також північно-східніше Верхньокам’янського, аналогічні дії здійснили підрозділи 7-ї омсбр противника, які спробували просунутись північніше дороги, яка веде на Золотарівку та далі на Лисичанськ – з аналогічним результатом.
Окрім цього, по напрямку Веселе – Роздолівка та Білогорівка (нижн.) – Виїмка противником введені у бій підрозділи 51-го та 119-го пдп зі складу 106-ї пдд, підтриманні окремими підрозділами 7-ї (вона ж – 127-а) омсбр противника, які також час від часу атакують у північно-західному напрямку.
Південніше м. Бахмут противник силами частин і з’єднань 3-го АК намагається відтіснити від залізниці передові підрозділи ЗСУ на ділянці між Кліщіївкою та Андріївкою й вийти до каналу “Сіверський Донець – Донбас”. Зокрема, південно-східніше Андріївки противник продовжує використовувати з цією метою 1194-й мотострілецький полк територіальних військ (мсп ТрВ), який знаходиться у підпорядкуванні 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК.
Таким чином, стає зрозуміло, що командування УВ “Юг” противника на даному етапі вирішує, як мінімум 2 основних завдання:
– намагається створити умови для подальшого просування у бік м. Сіверськ зі сходу та півдня й певним чином сприяти діям УВ “Запад” на Лиманському напрямку.
– а також намагається максимально “глибоко” просунутись у південно-західному напрямку вздовж дороги Костянтинівка – Бахмут (бажано впритул до Костянтинівки). Іншими словами, формуючи північний фас майбутьного “Торецького виступу”.
Ту частину УВ “Юг”, яка зараз діє частково на Покровському та на Курахівському напрямках (це 2 мотострілецьких дивізії та 1 армійський корпус) 8-ї загальновійськової армії, ми зараз не розглядаємо (ми це зробимо трохи пізніше), тому що вони діють скоріше в рамках виконання оперативних завдань УВ “Центр”.
Як на мене, в перспективі, найближчим часом я би, окрім зусиль щодо зупинки противника на Покровському напрямку, приділив саму серйозну увагу “трикутнику” Костянтинівка – Часів Яр – Торецьк, а також Сіверському виступу.
Очевидно, що противник досить уважно та прискіпливо розглядає той набір оперативних можливостей, які дає йому нинішня ситуація на цих відтинках.
2. Щодо чергової “істерії” про “наступ на Київ з півночі”, який повинен ось-ось розпочатися.
На даний момент вздовж українсько-білоруського державного кордону розгорнуте наступне угрупування сил і засобів зі складу зи-си ри-би (це те, що зазвичай називають Волинський та Поліський операційні райони):
– 2 десантно-штурмових батальйона (дшб) зі складу 38-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр). Один з них діє в районі Ужово та Пінськ, Брестська обл. Інший – в районі Лельчиці, Брагин, Зябрівка-2, Гомельська обл.
– 2 зведених тактичних загони 5-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП). Один розгорнутий в районі Іваново, Брестська обл, Інший – в районі Приболовичі, Гомельська обл.
– Тактична група (ТГр) зі складу 51-ї артилерійської бригади (абр), десь до дивізіону (але може бути й лише 1-2 батареї), розгорнута південніше м. Гомель.
– Реактивна артилерійська батарея(реабатр) зі складу 336-ї реактивної артилерійської бригади (реабр) розгорнута в районі Зябрівки, Гомельська обл. (ймовірно, до 3-4 РСЗВ типу “Полонез\М”, або 9К58 “Смерч”).
Загалом, ці “сили вторгнення” нараховують:
– особового складу (о\с) – до 1800 білоруських військовослужбовців (в\сл);
– 68-70 бойових броньованих машин (ББМ), вважаючи за такі також тягачи типу МТ-ЛБ і бронеавтомобілі;
– до 22-24 одиниць артилерійських систем (АС), включно з гарматами та гаубицями, самохідними мінометами калібром від 100-мм і також – 120-мм, 122-мм;
– 3-4 реактивних системи залпового вогню (РСЗВ).
Що стосується сил і засобів “російської етимології”, то з них зараз на території Білорусі ошивається:
– десь до 450-460 колишніх “вагнерів” (переважно з так званого “постійного складу”), використовуються Лукашенком і підлеглим йому білоруським військовим командуванням в якості інструкторів у формуваннях ряду силових відомств режиму “минского автоматчика”;
– три винищувачи типу Су-30СМ (або Су-35С) на авіабазі (АБ) Барановичі, ймовірно зі складу 159-го “гвардейского” винищувального авіаційного полку (вап).
Звісно, що в разі появи там більш-менш значного угрупування російських військ це навряд чи пройде непоміченим.
Тому на даному етапі (найближчим часом) усі розмови про чергове “вторгнення з півночі у бік Києва” поки що вважаю передчасними.
* * *
Росіяни почали долучати до виконання завдань у повітряному просторі над акваторією Чорного моря чергову “аналоХовнетну” фігню – літак-амфібію типу Бе-200ЧС зі складу “859-го Центра боевого применения и переучивания лётного состава морской авиации ВМФ (859-й ЦБП и ПЛС МА ВМФ)”, що дислокується у м. Єйськ.
Ця фігня вже вилітала патрулювати над Чорним морем.
Щось мені підказує, що використання цієї лайби російським командуванням буде недовгим, але таким, що “запам’ятається надовго”.
Фото на заставці: САУ Дана. Бахмутський напрямок. Фото: Роман Чоп/56 окрема мотопіхотна Маріупольська бригада
