Глібу Бабічу сьогодні виповнилося би 55… (фото)
Друзі та побратими діляться спогадами про Поета, який загинув на війні
Глібу Бабічу – ветерану війни проти російської агресії, співзасновнику ГО «Res_Publika. Брати по Зброї», поету і громадському діячу сьогодні б виповнилось 55 років.
Він загинув у липні 2022 року біля Ізюма на Харківщині.
До 2019 року Гліб був командиром взводу 10-ї ОГШБр. Після 24 лютого 2022 року став бійцем сил ТРО Києва. Написав понад 500 пісень та віршів. Пісні на вірші Гліба Бабіча виконує гурт Kozak System – «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом» та «Не покинь».
Гліб Бабіч втілював в життя багато проєктів допомоги армії, зокрема останній його проєкт зі створення комплексу оптико-електронної розвідки «Локі». Комплекси оптичної розвідки, які спроєктував Гліб Бабіч вздовж лінії фронту, врятували багато життів українських воїнів.
Ветеранська організація «Res_Publika. Брати по Зброї» тепер носить його імʼя, а її учасники з початку повномасштабного вторгнення воюють на фронті.
Петро та Марина Порошенки разом із друзями та побратимами Гліба побували на могилі Героя і поклали квіти.
«Такий день хотілось би зустрічати точно в іншому місці… Поряд з тобою, друже. Я думаю, що Гліб на свій день народження хотів би щось яскраве та голосне. Він мав надто цікаве життя, щоб тихо піти. Гліб залишається у своїх віршах, у неймовірних піснях, у веселих спогадах та в нашій памʼяті. Він ніколи не залишався осторонь, гуртував біля себе людей. А люди завжди тягнулися до нього…», – написав Петро Порошенко у соцмережах.
«Глібе, тебе нам не замінить ніхто. Ти був, є і будеш нашим другом «Лєнтяєм», який ніколи не стояв на місці. Сумуємо, друже… Не забудемо та помстимось!», – пише Порошенко.
Олексій Петров, який зараз воює на фронті, ділиться спогадами про Гліба:
«Брате, тобі сьогодні мусило бути 55. Ти би примчався з фронту на декілька днів у Київ. Як завжди сидів би годину за своїм столом у «Справі громад» і колупався з оправою для окулярів. Вона вічно ламалась. Ти її вічно лагодив. І разів із тисячу відмахувався від нашого зауваження:
– Глібе! Ну, скільки можна вже? Купи собі гарну, якісну оправу. Або давай ми подаруємо?
А ти традиційно відповідав:
– Відчепіться. У мене тих оправ було валом! Які хочеш. Все одно гублю. Так що, не морочте голову та не заважайте.
Потім ще побурчав би для порядку і почав би дзвонити Леньо Івану, аби домовитись про зустріч у студії, бо там нову пісню «Козаки» записують. А потім, через пару днів, ти би знову помчався на фронт. Там, де гаряче. Там, де війна. Туди, де без тебе ніяк…
«… А нас не зламати! І навіть не вбити,
Тому що відродяться з попелу квіти!
Побачиш, утримавши небо у серці,
Додому прийдуть Едельвейси!
Хто ближче до неба, той ближче до Бога,
Із вільними поруч іде перемога!
Нам доля – над іншими небо тримати,
Працюємо, брате!..»
З твоїм днем, Глібе… Ти навіть не уявляєш, як тебе не вистачає», – пише побратим.
«Дорогий Друже, Глібе. За життя, я інколи міг проморгати твій день народження через розʼїзди, концерти, суєту. Зараз, коли тебе не стало, я назавжди буду його памʼятати і вітати тебе. 2 березня. Дякую за все. Твій Мольфар», – пише у Facebook соліст гурту Kozak System Іван Леньо.
«Ми будемо памʼятати не лише день смерті людини. Ми будемо памʼятати ще й день народження. Дякувати, що народився і жив. Жив гідно, творив неймовірно, воював люто, любив віддано, дружив правдиво. Ще не було жодного дня, щоб я не згадала про Вас, пане Глібе Бабіч. Жодного дня, щоб я не поглянула на книгу чи не взяла її до рук. Ми дякуємо. З болем і любовʼю – дякуємо. Що народилися, жили і живете. Живете вже інакше, в кожному з нас. Ми сумуємо, памʼятаємо і любимо…», – пишуть у Видавництві «Білка».
У жовтні минулого року ініціативна група киян запропонувала перейменувати вулицю Канальну на честь Гліба Бабіча. У додатку «Київ Цифровий» відбулося голосування. У січні цього року Київрада ухвалила рішення і перейменувала вулицю на честь Героя і Поета.
Такий день хотілось би зустрічати точно в іншому місці… Поряд з тобою, друже.
Я думаю, що Гліб на свій день народження хотів би щось яскраве та голосне.
Він мав надто цікаве життя, щоб тихо піти. Гліб залишається у своїх віршах, у неймовірних піснях, у веселих спогадах та в нашій памʼяті. Він ніколи не був осторонь, гуртував біля себе людей. А люди завжди тягнулися до нього…
Глібе, тебе нам не замінить ніхто. Ти був, є і будеш нашим другом «Лєнтяєм», який ніколи не стояв на місці. Сумуємо, друже…
Не забудемо та помстимось!
