Вісті з фронтів. 28.02.2024

Сьогодні буде по напрямках, останні зміни у ситуації + коротка оцінка без розлогих роздумів.

Східна операційна зона

1. Куп’янський напрямок.

Командування противника продовжує свої спроби пробитися до лівобережної частини м. Куп’янськ.

В першу чергу, це стосується дирекції Синьківка – Петропавлівка, тут діють передові підрозділи 25-ї та 138-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) противника зі складу його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА).

Судячи зі всього, противнику вдалося закріпитися на узліссі північніше села, але пробитися в саме село або західніше нього противнику поки не вдається.

Бої носять достатньо запеклий характер. Противник постійно міняє напрямки та ділянки своїх атак (то намагається діяти з боку с. Вільшана, то вздовж залізниці, яка йде з півночі, то взагалі атакує Синьківку в лоб, з лісу). Але поки досягнути якогось більш-менш вдалого результату противнику не вдається, окрім витіснення передових підрозділів ЗСУ з декількох опорних пунктів північно-західніше Синьківки.

На даний момент, ймовірно, його основні зусилля на цьому напрямку концентруються на спробі обійти Синьківку західніше й таки прорватися вздовж залізниці до лівобережної частини м. Куп’янськ.

В свою чергу, по напрямку Ягідне – Іванівка продовжує атакуючі дії 7-й окремий мотострілецький полк (омсп) противника зі складу його 11-го армійського корпусу (АК). Скоріше, його зведена полкова тактична група 2-хбатальйонного складу. Поки безрезультатно.

Триваючі спроби 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї “гвардейской” танкової армії (гв.ТА) силами підрозділів свого 15-го мсп, підсилених підрозділами її ж 1-го танкового полку(тп), пробитися у північно-західному напрямку, вздовж дороги Куп’янськ – Сватове, аби вийти на тили наших підрозділів, які утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, поки також успіху не мають.

Цілком ймовірно, що противник найближчим часом не тільки продовжить атакуючі\штурмові дії на вище вказаних ділянках і напрямках, а й спробує “додати новизни” у ці спроби. Наприклад, відновивши атаки з боку с. Першотравневе у південно-західному напрямку.

2. Лиманський напрямок.

Продовжуються спроби командування противника виконати поставлене завдання щодо витіснення наших передових підрозділів ЗА річку Ч. Жеребець. З цією метою противник продовжує атакувати позиції наших передових підрозділів по напрямку на с. Терни та с. Ямполівка.

Як я вчора зазначав, не дивлячись на те, що противник задіяв по цьому напрямку підрозділи зразу 5-и своїх полків, зокрема 283-й та 488-й мсп зі складу 144-ї мсд (20-а ЗВА), а також 31-й, 37-й мсп та 19-й танковий полк (тп) зі складу 67-ї мсд (25-а ЗВА), темпи його наступу на цьому напрямку стали мінімальними або взагалі нульовими.

Тому я припустив, що найближчим часом командування противника спробує на цьому напрямку “оживити” для себе ситуацію. Ну, власне, так і сталося, по напрямку на с. Терни противник увів у бій декілька штурмових рот типу “ШТОРМ” зі складу поповненого 254-го мсп 144-ї мсд. Поки безрезультатно для себе.

3. На Бахмутському напрямку.

Схоже, що командування противника у просування своїх передових підрозділів протягом останніх тижнів почало вбачати “значний успіх” і вирішило “наростити зусилля” шляхом вводу у бій додаткових сил і засобів.

Зокрема, північно-західніше с. Кліщіївка, у загальному напрямку на південно-східну околицю с. Іванівське противник увів у бій підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр). Очевидно, завданнями 11-ї одшбр є обхід Кліщіївка з півночі та заходу, а також у взаємодії з також введеним порівняно нещодавно у бій 102-м мсп 150-ї мсд захоплення с. Іванівське.

На даний момент бої по напрямку на м. Часів Яр тривають із перемінніим успіхом сторін. Наприклад, нещодавні спроби 331-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) просунутись південно-східніше с. Богданівка виявились невдалими. А ось атаки 102-го мсп та 11-ї одшбр виявились більш успішними – їм вдалося витіснити наші підрозділи з пари позицій відділення.

4. На Авдіївському напрямку.

Противник зайняв повністю с. Степове, закріплюється по рубежу Ласточкине – Сєверне й готується до продовження наступу у бік с. Орлівка (до східної околиці якої він вже вийшов передовими підрозділами), а також у бік с. Бердичі.

Поки ударні тактичні групи УВ “Центр” залишаються без змін і в основному складаються з мотострілецьких бригад 2-ї та 41-ї ЗВА, підсилених окремими частинами та підрозділами 1-го АК 8-ї ЗВА.

Хіба що противник провів певне локальне (у тактичній зоні) перегрупування своїх сил і засобів. Відтепер на “допоміжному” напрямку (Бердичі) наступають підрозділи 2-х бригад 2-ї ЗВА – 15-ї та 30-ї омсбр.

Решта сил й засобів 114-а омсбр 1-го АК, 35-а та 55-а омсбр 41-ї ЗВА та 21-а омсбр 2-ї ЗВА, очевидно, найближчим часом спробують прорватися “максимально західніше” на порівняно широкому фронті – між Водяним і Орлівкою. Ймовірно, в цьому контексті найближчим часом варто очікувати розгортання боїв за с. Орлівка та с. Тоненьке.

А також треба пам’ятати, що на цьому ж напрямку противник може ввести додатково підрозділи 74-ї омсбр 41-ї ЗВА, яка поки перебуває у резерві.

5. Вугледарсько-Курахівський напрямок.

Після того, як передовим підрозділам 255-го та 242-го мсп 20-ї мсд противника вдалося захопити с. Побєда та просунутись по напрямку Олександрівка – Новомихайлівка, а передовим підрозділам 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) “зачепитися” за східну частину самої Новомихайлівки, стало очевидно, що найближчим часом противник спробує активізуватися й південніше цього села по напрямку на с. Водяне, а також на саму Новомихайлівку.

Ну власне, так і відбулося. Передові підрозділи 39-ї омсбр противника зі складу його 68-го АК, діючи по напрямку Солодке – Новомихайлівка, спробували атакувати у північно-західному напрямку (тобто з півдня у бік Новомихайлівки), таким чином забезпечуючи лівий фланг наступаючою зі сходу 155-ї обр МП. Однак, суттєво посприяти своїм “морпіхам” їм не вдалося. Увірватися у Новомихайлівку з півдня “не получилАся”. Й тим довелося самостійно продовжити вести вперті бої у східній частині Новомихайлівки.

На даний момент противник пробує також просунутись північніше дороги Солодке – Водяне. Однак, окрім пари посадок йому особливо “глибоко” на цьому напрямку просунутись не вдається.

Таким чином, добитися відходу наших передових підрозділів від північних підступів до с. Володимирівка (що, очевидно, й є основним сенсом активних дій противника на цьому напрямку) йому поки не вдається. Вони залишаються на відстані 16.5 км від північної околиці м. Волноваха.

Про це стане можливим вести мову, якщо противник вийде в район Костянтинівки, Парасковіївки або прорветься на Водяне з боку Солодкого, але до цього ще явно далеко.

На завершення декілька слів про відтинок “між Авдіївкою та Новомихайлівкою”.

Тут противник намагається наступати по декількох основних напрямках:

– Піски – Первомайське, діють підрозділи 9-ї омсбр 1-го АК, поки безрезультатно.
– Мар’їнка – Георгіївка, діє 5-а омсбр 1-го АК, поки з таким же результатом.
– південніше Невельского намагається прорватися у західному напрямку 110-а омсбр 1-го АК.
– по напрямку Старомихайлівка – Красногорівка (нижн.) також діє 110-а омсбр противника.

Сенс цих дій цілком зрозумілий – спроба прорватися до Курахового та Карлівки.

Якщо в першому випадку це має певний сенс (таким чином забезпечується глибоке охоплення лівого флангу нашого угрупування, яке обороняється на Кураховсько-Вугледарському виступі), то вперте бажання противника пробитися до Карлівки виглядає поки що як така собі “блаж”.

Більше того, якщо ЗСУ вдасться утримати рубіж Орлівка – Тоненьке, то та тактична група військ противника, яка зараз так несамовито рветься по напрямку Водяне – Нетайлове та Піски – Первомайське, достатньо суттєво ризикує.

Завтра, обговоримо ситуацію у Південній операційній зоні. Там також останніми днями відбулося достатньо динамічних подій.

А ще трохи пізніше – про формування нових частин і з’єднань РВ і А противника та його спроможності щодо виробництва далекобійного ракетного озброєння.

Пенсіонінформбюро нюхає повітря і чує, що медіа повні трагізму та всепропальщини. Одні ПС ЗСУ радують, а всі інші – навпаки. Тому швиденько розбираємось, а що насправді на фронтах? Це не заспокійлива пігулка, не арестович в малих дозах. Просто погляд на карту DeepState під горнятко чаю.

Одразу видно, що жодної стратегічної наступальної операції не відбувається. Геть зовсім взагалі ніде. Є три наступальні операції, котрі проводяться на трьох операційних напрямках:

– в Херсонській області 18 армія та 104 дшд воюють з плацдармами ОСУВ «Одеса» і перемогти їх не можуть. До речі, хто не в курсі, плацдарми – не лише в Кринках. Якщо нашим вистачить ресурсів об’єднати всі маленькі в один великий, то оперативна картина дуже круто зміниться.

– у Запорізькій області окупанти намагаються зайняти Роботине, що знаходиться під повним вогневим контролем ЗСУ. Загалом їх мета – ліквідувати всі наші здобутки в Приазов’ї. Не просто так болотний НГШ прилетів на КП 58-ї армії, котра там воює. Зверніть увагу – не на КП угруповання, а на КП армії, котрих там штук з 4. Тобто війнонька в Роботино – маленька операція, а не велика, як її пропаганда малює. Але важлива, як НГШ аж з москви прилетів.

– після захоплення Авдіївки у орків вивільнилося дещо військ, котрі треба чимось зайняти. Противнику дуже сильно муляє наш плацдарм у Вугледарі. Але воювати його в лоб не вийшло вже разів багато, тому нова ідея – зайти в лівий фланг і в тил, якщо получиться. Поки 4 бригади здичавілих лупашаться за Георгівку та Новомихайлівку, їм там в Курахове дуже сильно треба. Останні днів 4 наші там ворога шинкують з арти, бо втратити Курахове ну ніяк не можливо, можна завалити весь Запорізький фронт.

Нахіба ворогу весь цей двіж, як Авдіївку під «вибори» вони здобули? Карта нам натякає на три великі задачі, котрі ворог дуже хоче виконати:

– захопити Куп’янськ і вийти на беріг річки Оскіл (мають тут до 90 тисяч піхоти, під 1700 танків і ББМ, легку і коротку логістику з РФ, авіапідтримки – скільки хочеш з мінімальним часом підльоту). Плюс фантомні болі москви з приводу принизливої поразки на Харківщині та Харків, що не скорився, взагалі як цвях у чоботі;

– захопити Часів Яр, куди ломляться 98 та 106 дивізії ПДВ, 3 корпус, котрі намагаються прорватися через Іванівське, Богданівку та Григорівку. Частина сил з-під Авдіївки так само скерована на цей напрямок.

Підсумком дій на напрямках Куп’янськ, Лиман, Часів Яр може бути створення умов для виходу з трьох напрямків до Слов’янсько-Краматорської агломерації (від Бахмуту, від Констахи-Дружківки та від Лиману). Зрозуміло, що бліцкригу там не вийде, а ось скувати у цьому районі значні сили ЗСУ у них цілком може получитися.

І коли це відбудеться на півночі, ворог почне на півдні, біля Вугледару – наступаючи зі сходу на захід, спробує згорнути наш Запорізький фронт.

По часу: Куп’янськ – Часів Яр – десь до травня будуть вони в цю балалайку бавитися. А ось воювати в Приазов’ї орки будуть, судячи з усього, після мобілізації, ближче до кінця літа, щоб встигнути чомусь навчити війська, дати їм хоч якесь озброєння, мати оперативну паузу для приведення у порядок логістики, комунікацій та сил підтримки загалом (почали залізницю будувати з Ростова в Крим вздовж Азовського моря через Марік, Бердянськ і Мелітополь. Не просто ж так!).

Картина, котру вони хочуть побачити на кінець року (а ми, власне кажучи, не хочемо): захопити повністю Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську області. З Херсонською може не вийти, тому можуть обмежитися територією по Дніпру.

Такій ось ворожий план на рік проглядається.

Крынки – неделя “зачистки”.

Неделю назад, 20 февраля, сергей шойгу доложил владимиру путину о том, что Крынки взяты под контроль РОВ и зачищены. Точнее, если конкретизировать, то это путин вынудил шойгу сделать такое заявление, сославшись на доклад генерала теплинского.

Между тем, на 27 февраля Крынки как были, так и остаются гиблым местом для россиян, которые туда заходят. Даже тех, что всего на минутку снять сэлфи с трёхцветной тряпкой на руинах.

Подразделения 26-го МСП 70-й ОМСД и 337-го ДШП 104-й ДШД продолжают безуспешные штурмы украинского плацдарма, тем самым приближая неизбежный разбор полётов.

Очевидно, что для путина начало его избирательной кампании ничем не должно быть омрачено. А вот Крынки как кость в горле, причём не первый раз это отмечается. Некоторое время назад он уже отличился своим заявлением по Крынкам, что у россиян там незначительные санитарные потери. Ему это село болит и сверлит.

В свою очередь, не за горами зелёнка и вот тут самое интересное – кто первый завладеет господством в лесополосах и массивах. И когда это начнёт происходить, кто окажется виноватым? Всё правильно. Не путин. Не шойгу. А теплинский, который 20 февраля за столом даже не сидел, но которого сделали оленевод и бледная моль в истории с “зачисткой” Крынок главным козлом отпущения.

Парадный плац где-то под Дэйр эз Зором так и ждёт приезда нового генерала.

Фото: Генштаб ЗСУ