Крим на прицілі
Крим залишається мішенню для наших комбінованих атак. Причому і ЧФ РФ, і ВПС, а також ППО, котра їх прикриває, — ціль номер один.
Те, що в глибині своєї території противник не може забезпечити безпеку ні кораблям – носіям керованої ракетної зброї, ні командним пунктам, ні станціям радіолокації, — гарний знак.
Активність наших ударів зростатиме з новими постачаннями ракет від Лондона й Парижа; Чорноморський флот охоронятиме сам себе на базах; ППО 100% недостатньо, щоб прикрити навіть основні аеродроми й штаб.
Як і багато місяців тому, перехопити дозвукові крилаті ракети над своїми ключовими базами Москва не в змозі, і це виливається в жертви й втрати техніки на мільярди.
31 січня Сили оборони завдали успішного комбінованого удару по Криму.
Основною ціллю став аеродром Бельбек — центр управління польотами, оглядова РЛС аеродрому, командний пункт, ТЕЧ частини.
Storm Shadow/SCALP-EG пройшли через Північний Крим, зону, прикриту С-300 й «торами», — є відеопруфи, як російські солдати супроводжують наші ракети камерами телефонів.
Тобто малопомітність, матеріали, що поглинають промені РЛС, і низька висота з прошитими цифровими картами місцевості — це дані не з рекламних проспектів виробників, ракета реально створює проблеми для ППО РФ.
Тож вдалі дії — не тільки пастки-декої, не масовість, не дрони, а саме труднощі наведення на саму ракету.
«Аналоґовнєтні» системи Москви з ешелонами знову показали, що винні не араби, не руки погано навчених розрахунків експортних систем, а саме російська техніка, що відстає від західної на роки.
Якщо й були знищені літаки, то на території ТЕЧ, основне завдання — командний пункт.
У принципі цілком логічно — майже щоночі над Кримським півостровом літають наші дрони, час від часу — крилаті ракети.
Регулярна робота й по НПЗ на Чорноморському узбережжі — на перехоплення піднімають навіть винищувачі.
У Бельбеку розташований 38-й винищувальний полк на Су-30М2, серед їхніх спеціалізацій на ТВД — перехоплення крилатих ракет.
Інша основна «робота» — супровід метальників керованих бомб. Зазвичай це бомбардувальник Су-34, винищувач Су-30, а також група придушення з пари вертольотів РЕБ Мі-8.
Швидкісні Су-34 часто йдуть з радіусу ураження ППО після скидання чавуну, тому робити цілями управління, а не ризикувати в засідках пусковими, тактично правильно.
Ударами зруйнували командний пункт, вивели з ладу радар підсвічування й наведення С-300 та навігаційний радар аеродрому.
Разом зі знищенням літака ДРЛО це великий успіх: ми відсуваємо РЛС-поле від півдня України, Запоріжжя, Херсона, Кривого Рогу, Дніпра. Не даємо противнику виявляти наші Су-24М, які можуть іти на гранично малій висоті, ховаючись від радарів у глибині, та руйнуємо керування польотами.
Атака на ракетний катер «Ивановец» — майбутня класика ударів вовчою зграєю безекіпажних дронів. ГУР і «бездушна» 385 бригада ВМС постаралися на славу.
Корабель спіймали на зовнішньому рейді біля Донузлава, за 6 км на південь від Окунівки, зі спорядженими протикорабельними ракетами. Що він там робив і з ким планував боротися пусками ПКР «Москіт» — для мене велика загадка.
РЛС-варту на 500-тонному катері вести теж безглуздо, тим більше, радар у 12411 далеко не новий, а на відео РЛС «Моноліт» нерухомий.
Навігаційна ж «Печора» — це сміття; вона застаріла ще на етапі, коли приймали на озброєння.
Хто відповідав за охорону рейду і чому найсильніший флот у Чорному морі (та я знущаюся, це були турки, причому до того, як ми вибили третину вимпелів) не в змозі поставити мінні банки, організувати вертолітні патрулі й невеликі катери в зоні свого «непотоплюваного авіаносця» — питання на багато років ув’язнення для російських адміралів.
По «Ивановцу» прийшло кілька ударів з різних боків: по гвинто-кермовій групі на кормі, у районі центрального посту й у пробоїну повторно.
Вибухи пролунали з різницею в кілька хвилин, причому екіпаж до останнього вів вогонь з кулеметів, але шестиствольні 30 мм зенітні гармати мовчали — імовірно, атака була раптовою і не всі зайняли бойові пости.
Після одного влучання здетонували крилаті ракети, на цьому організований опір з ракетного катера припинився.
Офіціали РФ пишуть про евакуацію з корабля трьох десятків людей екіпажу.
Як це сталося, якщо горять ілюмінатори й на бойових постах стоять люди (після детонації та занурення носом уперед про те, щоб спустити шлюпки, не було й мови), ми не знаємо, але це звучить як шизофренія.
Плюс плавуча корма — це повітряна кишеня, на катері йшла боротьба за виживання (відкачували воду, задраювали перебірки), тобто однозначно на борту були люди.
Вижити ж у лютневому морі навіть у спеціальних костюмах неможливо.
Цілком імовірно, маємо великі втрати в агресора. Природно, їх намагатимуться приховувати. У росіян нещодавно загиблий оператор дронів Мойсей раптово «воскрес» і почав писати по 30 постів на день дикої Z-аналітики й зборів.
Але ми люди прості — поки не побачимо інтерв’ю офіцерів команди або некрологів, то вони зникли безвісти. Нас такий результат влаштовує.
