Вісті з фронтів. 02.02.2024
1. Південніше м. Донецьк командування противника продовжує докладати певних зусиль, аби ліквідувати Вугледарський виступ ЗСУ. Для цього воно прагне найближчим часом взяти під контроль район с. Новомихайлівка та створити умови для подальшого просування своїх підрозділів у бік с. Костянтинівка та с. Парасковіївка.
Після заняття противником району с. Мар’їнка в цьому сенсі у нього з’явилась можливість наростити свої зусилля на цьому напрямку за рахунок підключення до наступальних дій у бік с. Побєда та с. Новомихайлівка додаткових сил і засобів зі складу своєї так званої “Мар’їнської групи”.
На даному етапі противник здійснює атакуючі та штурмові дії у цьому районі по наступних напрямках (дирекціях):
– Мар’їнка – Побєда, по обох боках дороги 00532 діють передові підрозділи 255-го мотострілецького полку (мсп) 20-ї мотострілецької дивізії (мсд) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА). Очевидно, перед ними стоїть завдання пробитися у с. Побєда й далі, діючи у південно-західному напрямку, вийти до рубежу по р. Сухі Яли в районі с. Костянтинівка.
– По напрямку Олександрівка – Новомихайлівка та Луганське – Новомихайлівка діють підрозділи 33-го мсп тієї ж самої 20-ї мсд противника, підсилені підрозділами 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП). Найближче завдання – пробитися до східної та північно-східної околиці Новомихайлівки.
– По напрямках Сигнальне – Новомихайлівка та Степне – Новомихайлівка діють головним чином підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 68-го армійського корпусу (АК), підсилені принаймні одним мотострілецьким полком територіальних військ (мсп ТрВ), ймовірно, 1442-м мсп ТрВ.
Таким чином, на даному етапі безпосередньо проти Вугледарського виступу ЗСУ тільки у північній та центральній його частинах противник вже задіяв угрупування військ, яке складається як мінімум з:
– 3-х мотострілецьких полків,
– 1 мотострілецької бригади,
– 1 окремої бригади морської піхоти (без одного батальйону).
При цьому маючи у резерві на цьому напрямку ще один мсп ТрВ (ймовірно – 1135-й мсп ТрВ) та як мінімум 2 окремих батальйони.
Артилерійську підтримку цьому угрупуванню, окрім штатних артилерійських підрозділів полків та бригад, забезпечують ще як мінімум:
– 312-й реактивний артилерійський дивізіон (реадн) на РСЗВ 9К51 “Град”,
– Зведена артилерійська тактична група (ТГр) 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії 68-го АК (до зведеного адн) на 152-мм САУ 2С5 “Гиацинт-С” та на 152-мм гарматах 2А36 “Гиацинт-Б”.
Очевидно, що на даний момент напрямок щодо Вугледарського виступу є “допоміжним” для російського командування, допоки воно намагається штурмувати Авдіївський район оборони ЗСУ.
Навіть його “Мар’їнська група”, яка складається головним чином із частин 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника (її 103-й мсп та 163-й танковий пок\тп), а також 5-ї омсбр 1го АК, діє головними силами не у бік Побєди чи Новомихайлівки, що було би цілком логічним, а по напрямкам Мар’їнка – Георгіївка та Мар’їнка – Красногорівка, тобто “забираючи” трохи північніше, ближче до південного фасу Авдіївського району оборони.
Але все це може дуже швидко помінятися…
Як на мене, головним індикатором у цьому відношенні може бути зосередження та розгортання у районі на північний захід від м. Волноваха додаткових частин і з’єднань противника (наприклад, його 57-ї омсбр з-під Бахмута). Ось тоді противник точно почне розвертати з району Мар’їнки 150-у мсд на південь.
2. А тепер трохи про угрупування військ (УВ) противника, розгорнутих у Брянській і Курській областях ри-фи, про що мене попросили пару днів тому. Отже…
УВ “Брянск” (командний пунк\КП, розгорнутий в районі м. Стародуб) має у своєму складі:
– батальйонів – 15, із них мотострілецьких (мсб) та танкових (тб) – 2, парашутно-десантних (пдб) – 6, стрілецьких (сб) – 7;
– дивізіонів польової артилерії (ПА) – 1;
– батарей ПА та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 9, із них самохідних артилерійських (сабатр) – 3, гаубичних артилерійських (габатр) – 5, реактивних артилерійських (реабатр) – 1;
– окремих вогневих взводів – 2, з них самохідних мінометних (смінв) – 1, реактивних артилерійських (реав) – 1;
– зведених загонів (спеціального призначення\СпП) – 1.
Загальна чисельність особового складу (о\с) УВ “Брянск” – десь приблизно 8.2-8.3 тисячі військовослужбовців.
По суті УВ “Брянск” являє собою 2 парашутно-десантних полки, кожний з яких посилений одним “сухопутним” батальйоном (в одному випадку – мотострілецьким, в іншому – танковим), із “додатковою” артилерією й цілим “розсипом” малорухомих стрілецьких батальйонів.
В свою чергу, УВ “Курск” (КП, розгорнутий в районі с. Сафонівка) має у своєму складі наступні сили й засоби:
– мсп ТрВ – 2 (ймовірно 345-й та 380-й мсп ТрВ, без одного батальйону кожний);
– батальйонів – 12, із них мсб, тб, пдб та десантно-штурмових – 6, стрілецьких – також 6;
– дивізіонів польової артилерії (ПА) – 2, з них зведений артилерійський (зв адн) – 1, гаубичний самохідно-артилерійський – 1;
– батарей ПА та РСЗВ – 15 (нівроку), з них зведених тактичних груп (артилерійських) – 1, самохідних артилерійських (сабатр) – 1, гаубичних артилерійських (габатр) – 5, реактивних артилерійських (реабатр) – 3, протитанкових артилерійських (птабатр) – 4, мінометних (мінбатр) – 1.
Загальна чисельність о\с – приблизно до 9.3 тисячі в\сл.
Загалом, обидва угрупування російських військ, розгорнутих на території Брянської та Курської областей ри-фи нараховують у своєму складі:
– о\с – до 17.5-17.6 тисяч в\сл;
– танків – десь до 125-126 одиниць;
– бойових броньованих машин (ББМ), включно з бронеавтомобілями – трохи більше 260 одиниць;
– артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм, включно з мінометами – 334 одиниці;
– РСЗВ – 31 одиниця.
Таким чином, танків у них приблизно на 4 батальйони ( в реальності їх розгорнуто більше, десь як мінімум 5-6), ББМ-ок у них приблизно на 8.5 батальйонів (в реальності таких, де вони повинні бути за штатом, у них тут розгорнуто не менше 16-ти).
Тобто значна кількість підрозділів зі складу УВ Брянск та Курск банально не укомплектовані штатною кількістю озброєння та військової техніки (ОВТ), переважно це стосується ББМ.
А якщо додамо до всієї цієї “красоти” ще й 13 стрілецьких батальйонів із “эпизодическим вкраплением” бронетехніки, а в переважній більшості взагалі без такої, то отримаємо цілком цікаву картину.
Наскільки я розумію, всі ці вади російське командування у складі своїх УВ Брянск та Курск вирішило компенсувати артилерією, угрупування якої нараховує більше як 300 стволів + 3 десятка РСЗВ.
Саме на неї покладається виконання головного призначення цих угрупувань – сковування наших сил і засобів на цих напрямках. Ну, вони його і виконують відповідним чином – тероризуючи наше прикордоння постійними артобстрілами.
Припинити це можливо лише одним способом – знищенням переважної більшості артилерії противника, розгорнутої на цих напрямках. Або шляхом контрбатарейної боротьби, або з повітря. Наскільки я розумію, на даний час у ЗСУ на цих напрямках для цього недостатньо відповідних сил і засобів.
Провёл детальный обзор боёв и ситуации в районе Авдеевки для азербайджанского издания Minval.az.
По завершению января 2024 года в районе Авдеевки российские оккупационные войска (РОВ) так и не смогли достигнуть всех тех целей, которые ставились перед ними командованием вначале наступления 10 октября 2023 года. Более трёх с половиной месяцев группировка численностью около 45 тысяч пытается взломать оборону маленького городка, но безуспешно.
10 октября российское командование ставило пред своими войсками в рамках первой волны наступления следующие задачи:
– захватить контроль над Авдеевским терриконом;
– перерезать железную дорогу в северном секторе;
– захватить село Степовое и выйти на Бердычи;
– взять под огневой контроль с северо-восточного сектора трассу 0542;
– в юго-западном секторе выйти через Водяное на села Северное и Тоненькое и захватить их;
– установить с юго-запада огневой контроль над 0542.
Всё это входило в планы первой фазы наступления, ответственность за выполнение которой была возложена на подразделения 1 АК так называемой “ДНР”, а также 20-й и 150-й МСД. Как известно, первая волна наступления захлебнулась, и с этого момента начались бесконечные попытки выполнить поставленные задачи.
По состоянию на сегодняшний день РОВ смогли выполнить только задачу с перерезанием железной дороги и захватом террикона. Остальные задачи так и остались до сих пор не выполнены. Это вынудило россиян менять тактику и сейчас они сосредоточились не столько на прорывах линий обороны в полевых условиях, сколько на попытках развернуть городские бои.
В настоящее время РОВ пытаются зайти в Авдеевку с севера, востока и юга. Причём в южном секторе они имеют определённые результаты. Но обо всём по порядку.
Вокруг Авдеевки сейчас особо ожесточённые бои развиваются по следующим направлениям:
– с Красногоровки на Степовое силами 15-я, 30-я ОМСБр 2 ОВА;
– с Красногоровки на Новобахмутовку силами 132-й ОМСБр 1 АК и 30-й ОМСБр 2 ОВА;
– с Красногоровки на Авдеевку силами 114-й ОМСБр 1 АК;
– с Весёлого на Авдеевку силами 114-й ОМСБр 1 АК;
– с Каменки в направлении Авдеевки силами 114-й ОМСБр 1 АК и 30-й ОМСБр 2-й ОВА;
– с Василевки в направлении Авдеевки силами 114-й ОМСБр 1 АК;
– с Водяного, Спартака и Опытного оперируют преимущественно регуляры 55 ОМСБр 41-й ОВА;
– с Водяного на Северное силы 55-й ОМСБр 41-й ОВА;
– в промзоне оперируют подразделения ДРШБр «Ветераны» и 1-я ОМСБр 1 АК.
Очевидно, что в северном секторе у РОВ возникли сложности с прорывом на Коксохимический завод, вследствие чего они пытаются продвигаться по полям, чтобы перерезать трассу 0542, тем самым заблокировав обеспечение Авдеевского гарнизона.
В восточном секторе подразделения РОВ, прежде всего 114-я ОМСБр 1 АК, пытаются продвинуться и взять под контроль район Песчаного карьера.
Относительный успех у РОВ отмечается в южном секторе, где россияне зацепились за застройку по улицам Чернышевского, Спортивной и Соборной. Замысел российских войск здесь предельно ясен – перерезание трассы 0505, переходящей в улицу Грушевского, ведущую в 9-й квартал. Этот район многоэтажной застройки, которая, не смотря на постоянные удары российской тактической авиации, применяющей КАБы, продолжает выполнять роль высот.
Также с промки по Ясиновскому переулку российские войска пытаются давить в направлении ул. Колосова. Здесь в основном оперируют ДРШБр «Ветераны» и 1-я ОМСБр 1 АК.
Кроме того, в район Авдеевки были переброшены подразделения 80-го ТП 90-й ТД. Данный ТП был приписан к группе войск «Центр», зона ответственности которой Лимано-Купянская ось. До того в районе Авдеевки оперировали подразделения 239-го ТП всё той же 90 ТД. Это указывает на то, что российское командование продолжает увеличивать группировку в районе Авдеевки, несмотря на то, что там сейчас сконцентрированы силы и средства нескольких общевойсковых армий общей численностью 45 тысяч л.с.
Смена тактики – попытка навязать городские бои – позволит РОВ уменьшить потери, которые, даже по словам российских военкоров и профильных пабликов, составляют в полях 1 к 10. С другой стороны, городские бои не позволят перерезать основную логистическую артерию, снабжающую гарнизон, трассу 0542 и способствовать окружению города.
Очень часто Авдеевку в последнее время стали сравнивать с Бахмутом. Но это некорректно.
Конечно, та тактика, которую РОВ используют в Авдеевском поле, идентична той, что россияне использовали при штурме Угледара и Бахмута. Но на этом схожесть между городами и боями вокруг них заканчивается.
Главное отличие – это площадь и логистика.
Площадь Бахмута почти 42 км², а у Авдеевки неполные 29 км². В то время, как к Бахмуту РОВ должны были продвигаться от 7-15 км, в зависимости от направления, до Авдеевки оккупантам нужно было совершить по некоторым направлениям рывок до 2 км, а с юга ЛБС практически вплотную соприкасалась с городской чертой.
Кроме того, Авдеевка, по сравнению с Бахмутом, более уязвима по логистике, поскольку её снабжает только одна логистическая артерия 0542 и ряд полевых дорог, проходимость по которым остро зависит от погодных условий. Бахмут же, даже когда был практически полностью оккупирован, имел стабильную связь с тылом по двум трассам 0504 и 0506, физический контроль над которым россияне до сих пор не имеют.
Российское командование прекрасно понимает эту уязвимость, а потому с первых же дней наступления старалось осуществлять давление на Авдеевку с северного сектора в попытке захватить села Степовое и Бердичи, а также с Авдеевского террикона выйти на предприятие «Авдеевский коксохимический завод». Это наиболее короткий путь для перерезания 0542, но при этом наименее достижимый для РОВ.
Также опорой обороны Бахмута были многоэтажки в восточной и юго-восточной части города, в то время как авдеевский 9-й квартал в крайне уязвимом положении.
Три месяца назад, 1 ноября, делая обзор по Авдеевке, я отмечал, что для окружения Авдеевки россиянам выделенного ресурса будет критически не хватать, и российское командование будет изымать ресурс с других групп войск и плацдармов. Такая практика не была популярной в районе Бахмута, и основой ресурс составляли наёмники и зэки ЧВК «Вагнер». При этом нынешние 45 тыся л.с. в районе Авдеевки – это пиковые показатели штурмов Бахмута. То есть концентрация сил противника, с учётом протяжённости фронта и площади города, значительно большая у Авдеевки, нежели во время штурма Бахмута.
Это также отличает бои у Авдеевки от Бахмута, ведь командование РОВ не жалеет силы и средства регулярных войск, стягивая их под маленький город в гипертрофированном количестве.
Прошлой осенью, 10 октября, российское командование решило, что наступление на Авдеевку окажется для них лёгкой прогулкой. Казалось бы, меньше протяжённость фронта, чем у Бахмута, меньше площадь города, острая зависимость от логистики, прямая линия соприкосновения с городской чертой и уязвимые городские высоты – многоэтажки. Что могло пойти не так?
Но Авдеевка оказалась крепким орешком для россиян, о который они уже больше трёх месяцев ломают зубы. И, судя по тенденциям и лихорадочно меняющейся тактике, российское командование сможет порадовать Путина перед выборами только преумножившимися мешками с трупами российских солдат, но никак не захватом самого города. Бахмут россиянам, по сравнению с Авдеевкой, уже кажется раем.
На заставці: Авдіївка, грудень 2023 р. Фото: tsn.ua
