Вісті з фронтів. 06.01.2024
За численними проханнями про “наступ на Харків 15 січня”. Огляд ми побудуємо за звичною схемою:
– оцінка стану військ противника на даному напрямку;
– оцінка сприятливих і несприятливих факторів щодо гіпотетичного наступу противника;
– висновки.
Оцінку власних військ і можливий характер їх дій ми, звісно, зі зрозумілих причин не будемо чіпати.
1. Отже, станом на вечір 05.01.2024 року командуванням угрупування військ (УВ) “Запад” у напрямку на Слобожанський операційний район (ОР) було розгорнуто наступну групу військ (сил) зі складу так званого угрупування прикриття кордону:
УВ “Белгород” (штаб, КП – розгорнуті в районі с. Борисівка, Білгородська обл. ри-фи), до його складу входять:
– мотострілецький полк (мсп) – 1, ймовірно, 245-й мсп зі складу 47-ї танкової дивізії (тд).
– батальйонів – 19, із них: мотострілецьких\танкових (мсб\тб) – 11, стрілецьких (сб) – 8, частина зведена, ймовірно, у 1009-й мсп територіальних військ (мсп ТрВ), решта – солянка зі складу різноманітних частин і з’єднань УВ “Запад”, в основному ті, що потребують доукомплектування та відновлення.
– артилерійських дивізіонів (адн) – 6, із них: гаубичних самохідно-артилерійських дивізіонів (гсадн) – 1, окремих гаубичних артилерійських дивізіонів (огадн) – 1, окремих протитанкових артилерійських дивізіонів (оптадн) – 4.
– артилерійські батареї – 24, з них: гаубичних самохідно-артилерійських батарей (гсабатр) -4, гаубичних артилерійських батарей (габатр) – 7, реактивних артилерійських батарей (реабатр) – 3, протитанкових артилерійських батарей (птабатр) – 9, зведена мінометна батарея (мінбатр) -1.
– зведених тактичних загонів – 5, із них: штурмових загонів – 2, загонів спеціального призначення (СпП) – 3.
У числовому вимірі це:
– особового складу – 11724 в\сл;
– танків – 91 одиниця;
– бойових броньованих машин (ББМ), включаючи бронеавтомобілі та багатоцільові броньовані тягачі – 151 одиниця;
– артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм та вище – 322 одиниці;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 25 одиниць.
УВ “Белгород” має переважно одноешелонну оперативну побудову з ешелонуванням у глибину на окремих напрямках і ділянках та виокремленням частини сил і засобів у резерв.
Основними районами зосередження його військ (сил) є:
– район дороги 14К-4 на відтинку між Грайвороном і Борисівкою;
– район Орловка – Весела Лопань – Октябрський – Щетинівка;
– район м. Шебекино;
– район м. Валуйки;
– район м. Білгород.
Окрім цього, очевидно, на території Білгородської обл. ри-фи триває формування ряду частин і з’єднань зі складу Західного воєнного округу (ЗВО), який зараз знаходиться у стадії трансформації у Московський та Ленінградський воєнні округи (МВО та ЛВО), фіксується формування однієї мотострілецької бригади (мсбр) та одного мотострілецького полку (мсп).
В районі м. Валуйки, очевидно, також розгорнута частина тилів 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), головні сили якої зараз задіяні у “наступі на Куп’янськ”.
Основні залізничні станції розвантаження у тактичній зоні, якими користуються війська противника:
– Готня,
– Хотомижськ,
– Наумівка;
– Нежеголь,
– Шебекино,
– Уразово,
– Валуйки,
– Шалаєво.
Основні автошляхи та комунікації:
– дорога Грайворон – Красна Яруга (важлива рокада),
– Томарівка – Грайворон (основна комунікація щодо МТЗ і висування військ у західній частині Білгородської обл.),
– М2, вона ж Е-105, від Обояни на Білгород і далі на Харків… “осьова комунікація” в зоні відповідальності УВ “Білгород”,
– Білгород – Шебекино – Валуйки (важлива рокада),
– Старий Оскол – Валуйки, по суті, основна комунікація постачання та МТЗ для основних сил (військ) УВ “Запад”, які зараз ведуть бойові дії на Куп’янському напрямку.
Сам по собі м. Білгород є основним тиловим “хабом” для УВ “Белгород”, зважаючи на той факт, що тут сходиться більша частина автомобільних і залізничних комунікацій в зоні відповідальності УВ “Белгород”.
Його розташування неподалік кордону дозволяє противнику використовувати його можливості для достатньо оперативного матеріально-технічного забезпечення військ, зосереджених і розгорнутих у цій операційній зоні, а також для здійснення швидкого маневру силами й засобами.
2. Щодо факторів, які сприяють або навпаки заважають противнику спланувати, організувати та провести черговий наступ на м. Харків.
Спочатку ті, що сприяють:
– Найменша відстань від кордону (район південніше с. Журавлівка) до північних околиць м. Харків (район Еко-парку Фельдмана) становить приблизно трохи більше 21 км. Це навіть пробивається більшою частиною артилерійських систем (АС) і РСЗВ польової артилерії противника. Сама по собі ця особливість вже розкриває перед противником ціле “віяло” певних можливостей.
– Противник має сприятливі транспортно-логістичні умови для оперативного розгортання значного угрупування військ, а наявність поблизу нашого прикордоння зразу декількох лісних масивів частково (звісно, до певної міри, точніше моменту) дозволяє йому це робити приховано.
Більше того, наявність ВЖЕ розгорнутого майже 12-итисячного УВ “Белгород” на цьому напрямку дає можливість командуванню противника проводити нарощування цього угрупування поступово та порівняно непомітно.
Хоча, звісно, виключно до визначеного моменту, рано чи пізно його збільшення “вилізе назовні”. Тим більше що ЗСУ ну-у-у дуже уважно відслідковують відповідну динаміку змін у БЧС військ противника на цьому напрямку.
– Близьке від кордону й достатньо зручне для противника розташування можливих районів і рубежів для розгортання відповідного угрупування його військ дає його командуванню можливість спланувати, організувати та провести ряд активних (наступальних) дій навіть тактичного масштабу, які можуть зразу й одномоментно поставити українське угрупування, розгорнуте на цьому напрямку, в досить складне становище.
Так, я маю на увазі західну частину Білгородської обл. район Красна Яруга – Рокитне – Борисівка – Грайворон. Зосереджене та розгорнуте тут гіпотетичне ударне угрупування противника має можливість активними наступальними діями у напрямку на м. Охтирка та м. Богодухів зразу “вивалитись” (звісно, при успішному прориві системи оборони ЗСУ) “за” лівий фланг нашого угрупування, яке обороняється в районі м. Харків, що безумовно ускладнить для ЗСУ цю справу.
– Противник має на цьому напрямку однозначну та стійку перевагу у повітрі зі всіма витікаючими з цього наслідками для ЗСУ.
– Противник має можливість проводити наступ на м. Харків без необхідності долати (форсувати) значні водні перешкоди, заболочені ділянки місцевості або значні за площею лісові масиви. З півночі та північно-західного напрямку у бік м. Харків ведуть, як мінімум, 4 автомобільних дороги з твердим покриттям, що дозволяє противнику, за умови прориву системи оборони ЗСУ у прикордонні, організувати швидке просування своїх передових підрозділів у глибину бойових порядків ЗСУ, у бік м. Харків.
Разом з тим, існує чимало факторів, які заважають командуванню противника організувати та провести через 9 діб “наступ на м.Харків”:
– Головна складність полягає у питанні, де взяти необхідну кількість військ? Харків не Бахмут і навіть не Авдіївка, це місто-мільйонник. Просто для того, аби пробитися до його околиць (не кажучи вже про якесь там охоплення чи навіть штурм міста), противнику буде потрібно явно набагато більше військ, ніж умовних 12 тисяч, розгорнутих ПО ВСІЙ Білгородській обл. зараз.
Більше того, якщо ви ОДНОЧАСНО штурмуєте Авдіївку, намагаєтесь наступати на Куп’янськ, активно атакуєте під Бахмутом і ще збираєтесь відновити наступ на Лиман (а також є Південна операційна зона, де нічого “не стабілізувалось”), то додавання в цей перелік “зверху” ще однієї “наступальної операції” (причому явно більшого масштабу, ніж бої в районі Авдіївки), може, скажімо так, “надорвати вам грижу”.
– Сподіватися на повністю прихований характер оперативного розгортання у напрямку на Слобожанський ОР відповідного угрупування своїх військ командування противника також може хіба що у горячковому брЄду… Воно зможе його приховати лише до визначеного моменту, тому про оперативну раптовість цього гіпотетичного наступу противника на Харків також говорити не варто.
– Активні та інтенсивні бої за Харків (особливо наступального характеру) потребуватимуть від противника подачі військам ДОДАТКОВИХ обсягів (причому далеко не маленьких) ресурсів і предметів МТЗ – від снарядів до медикаментів.
Одна справа, коли ви ОБОРОНЯЄТЕСЯ 12-ю тисячами на “допоміжному” напрямку, інша – коли 40-50 тисяч намагаються прорватися у глибину оборони противника, діючи на “направлении главного удара”. Добові норми подачі та розходу БК, палива і т.і. у цих випадках зовсім не співставні.
Постає питання – де його взяти, якщо все це ВЖЕ активно “палиться” на інших “направлениях главного удара” – під Куп’янськом, Бахмутом, Авдіївкою й ще потенційно під Лиманом, причому без особливих успіхів?
Ну й перераховувати ці несприятливі фактори можна ще довго, їх значно більше, ніж тих, що сприяють. І “важать” вони значно більше, ніж сприятливі, бо “витікають” із реальної оперативно-стратегічної ситуації.
Іншими словами, ви можете мати безліч “зручних лісів” на Харківському напрямку, але якщо у вас немає військ, які можливо було би засунути в ці ліси для того, аби потім раптово кинути їх в черговий “яростный поход” у бік Харкова, то мріяти про такого роду наступ – це все одно що імпотенту мріяти про Щекавицю.
3. Тепер висновки, вони будуть короткі та однозначні:
– Тими силами та засобами, які розгорнуті противником на Харківському напрямку НА ДАНИЙ МОМЕНТ, організувати та провести якісь наступальні дії можливо тільки обмеженого (тактичного) масштабу та й то після проведення певного перегрупування та суттєвого підсилення УВ “Белгород”. 9 діб, які залишилися до “умовної дати початку наступу”, явно замало для цього.
– Станом на зараз головним призначенням угрупування військ противника “Белгород”, розгорнутого в напрямку на Слобожанський операційний район, є ведення сковуючих дій та недопущення перекидання визначених сил і засобів ЗСУ на інші операційні напрямки. Ну й само собою, артилерійсько-авіаційний терор нашого прикордоння, в тому числі по відношенню до його мирного населення, ведення активних диверсійно-розвідувальних дій там же (це вони так “сковывают”).
