Зима обстрілів. Чи готова українська ППО до нових ударів Росії
Кирило Данильченко, воєнний оглядач, для BBC Україна
Росія вже почала активні обстріли української інфраструктури ракетами та безпілотниками, й ці обстріли будуть тільки наростати та ставати складнішими з настанням зимових холодів.
Про те, яку тактику використовуватимуть росіяни, та як і чим готується на неї відповідати українська система протиповітряної оборони – у статті від воєнного оглядача Кирила Данильченка (“Роніна”).
Тактика і плани росіян
Торік у цей час Україна вже фактично сиділа без світла – РФ з жовтня завдавала ударів по ЖКГ та генерації електроенергії.
Цього ж сезону противник вочевидь накопичує ракети, а основні його зусилля влітку були зосереджені проти перевалки зерна та військової інфраструктури. Хоча, звичайно, росіяни не обмежувалися лише ударами по портах та коридору через Дунай – були й інші цілі.
Зараз зазвичай їхні атаки складаються з кількох груп “Шахедів” з різних боків. Під час нальоту в ніч на 18 листопада моніторингові групи нарахували 14 груп, в яких було 38 ударних безпілотників. – Ред.), плюс поодинокі ракети Х-59 та протирадіолокаційні Х-31П.
Росіяни досліджують українську систему ППО, вивчають, як працюють мобільні групи, дивляться, як вимикаються радари при загрозі і як, де, та в якому режимі вмикаються чергові радіолокаційні станції (РЛС) із запасних позицій.
Їхня авіаційна ракета Х-59М має телекомандне наведення та штурманський режим – “виріб” зберігає зв’язок із літаком до 110 км. Таким чином російський штурман умовного Су-34 може буквально бачити де збили його ракету.
Тобто, коли росіяни спрямовують високоточну зброю на важливу ціль (штаб, склад, РЛС), їх влаштують обидва варіанти: або влучання, або викриття району ППО.
Так само їх влаштовують витрати українських ракет по “Шахедах” – не завжди ці турбогвинтові дрони вдається збивати малою зенітною артилерією й тоді доводиться витрачати дефіцитну ракету.
А Запоріжжя, Херсон та Харків Росія продовжує “сікти” комплексами С-300 за принципом “куди влучить”.
Масові злети Міг-31К, носіїв “Кинджалів”, великі перерви між залпами крилатих ракет та регулярні “тички” “Іскандерами” свідчать про те, що з високою долею ймовірності росіяни готуються до комбінованих ударів.
А основою може стати балістика, проти якої Україна навряд чи зможе забезпечити велику масовість роботи ППО.
Згадана пауза у пусках крилатих ракет означає, що і їх накопичують під морози, пікові навантаження на електромережі, максимальне виробництво “Шахедів” та початок операції зі стратегічних ударів.
За доповідями ГУР, у противника близько 870 ракет.
З появою реактивних “Шахедів” і збільшенням кількості баражуючих боєприпасів до 500 на місяць (У вересні 2023 року, за даними офіційних зведень Повітряних сил ЗСУ, росіяни випустили по України 503 “Шахеди”. – Ред.) противник може використовувати хвилі безпілотників, які активно маневрують і міняють курс, щоб як виявляти зональне ППО, так і виснажувати українські протиповітряні запаси. Після чого завдавати ударів вже авіаційними носіями, зокрема стратегічною авіацією.
Можна припустити, що росіянам потрібно досягти синхронного прольоту через зону ППО 30-40 ударних безпілотників та десятка крилатих ракет і балістики, щоб гарантовано дістати важливі цілі.
Як готується Україна
Що робиться перед зимою?
Важливі об’єкти в енергетиці вкривають обвалуванням (захисними земляними валами), бетонними кубами, сітками, переносять пункти керування під землю.
Відбувається децентралізація генерації — теплокомуненерго уникають централізованого постачання тепла в ТЕЦ, а будують мережі котелень на райони.
Те саме стосується і ДТЕК – генерація електроенергії розбивається на вузли з потужністю 4-6 МВ замість великих потужних блоків.
Протиракетна оборона і “велика” ППО
Українська система ППО розгорнула чотири райони, де вона може організувати протиракетну оборону (ПРО), перехоплювати балістику.
Це три батареї PATRIOT та одна SAMP/T.
Український розрахунок одного з цих комплексів – німецької батареї PATRIOT – тільки у середині жовтня почав навчання у Німеччині, тож, ймовірно, вона буде операційно готова вже взимку.
Тож міста-мільйонники, швидше за все, будуть прикриті, але по Харкову залишаться питання – навряд чи туди підтягнуть дефіцитну батарею цих комплексів – під загрозу реактивної артилерії та коригованих бомб. Та і її буде там легко перевантажити.
У пробілах між цими зонами працюватимуть п’ять комплексів IRIS-T і кілька вогневих юнітів “NASAMS” – щоб створити буферну зону, яка захищає зони ПРО і великі міста від перенавантаження ударів крилатими ракетами та дронами. Тобто, щоб противник не зміг зосередити в одному секторі зусилля та прорвати ППО.
Гібридні комплекси
Дивізіони старих зенітно-ракетних комплексів “Бук” отримали “паліатив” – ракети RIM-7 Sea Sparrow. Адаптовані для наземних пускових ці авіаційні ракети поєднали з радарами “Буків”.
(Американські RIM-7 Sea Sparrow – ракети класу “поверхня-повітря”, розроблені на основі авіаційних ракет AIM-7 Sparrow класу “повітря-повітря”. Ця модернізація розроблена як засіб протиракетної оборони кораблів й зараз їх вдалося адаптувати для використання на радянських ЗРК “Бук” в умовах, коли Україна має достатньо пускових цих комплексів, але є дефіцит ракет до них. – Ред.)
Схожі рішення використовуються і на тактичному рівні – не лише у британських системах, а й, можливо, в радянських “Осах”.
(Британія передала Україні зенітно-ракетні комплекси, обладнані під пуск авіаційних ракет AIM-132 ASRAAM з вантажівок SupaCat. Існують припущення, що схожі гібридні ЗРК створили і на основі американських авіаційних ракет і радянських комплексів малої дальності “Оса”. – Ред.).
Так, енергії для пусків з таких адаптованих ЗРК треба буде більше, а дистанція ефективної роботи їхніх ракет буде меншою, у порівнянні з тим, якби їх запускали з літаків.
Але це різниця між “можемо стріляти” або “не можемо, бо закінчився боєкомплект”.
Hawk та їхні радари
ЗРК Hawk за рахунок радіокомандного наведення та підриву могли б стати гарними мисливцями за дронами з глибини, щоб нівелювати при цьому їхній головний мінус – 40 хвилин на розгортання та малу кількість каналів.
В останніх версіях цих комплексів їхній радіус ураження цілей становить 40-45 км, а великі уламки дозволяють навіть працювати по балістиці.
Два комплекси Hawk (це 12 пускових) від Іспанії та пакет від США, які отримала Україна, – це не лише вогнева міць, а й оглядові радари.
“Гепарди”
Також відомо, що США викупили 60 “Гепардів” у Йорданії. Швидше за все, їм знадобиться капітальний ремонт, адже у них може бути “вбита” ходова, розукомплектовані пакети запчастин та навіть зняті крісла.
Але у перспективі – це чотири полки самохідних установок з РЛС і це сила.
На рахунку окремих розрахунків українських “Гепардів” вже півтора десятка збитих цілей, серед яких і не лише безпілотники, а й крилаті ракети.
Німеччина виробить 300 тисяч снарядів для “Гепардів” на літо 2024 року, половина з них будуть із запрограмованим підривом для більш ефективної боротьби з малогабаритними цілями, на зразок “Шахедів”.
Avenger
Щодо іншого прикладу тактичного ППО – Avenger.
Їх під 20 одиниць вже у строю або передаються у полки, які діють на “Осах”.
Ці машини активно застосовують по крилатих ракетах за рахунок гарного нічного каналу та принципу “вистрілив-забув” у “Стінгерів”.
Мобільні групи
Розгортаються і десятки екіпажів мобільних груп – з турелями на пікапах, прожекторами, тепловізорами, лазерним далекомірами, “Старлінками”, ПЗРК.
По озброєнню тут найширший зоопарк – від шведських зеніток Bofors до кулеметів “Максим” на турелях.
Такі екіпажі “мисливців на шахедів” діють на Миколаївщині, Київщині, Херсонщині та в низці інших регіонів.
Проте “Шахедам” вдається долітати навіть до західних областей України.
Підсумки: розосередження, постачання і відновлення інфраструктури
Україна зараз максимально децентралізує свої системи: ППО, розосереджує військову інфраструктуру та генерацію.
Протиповітряні підрозділи отримуватимуть дані з зовнішніх радарів, постів огляду, радарів від Hawk та пунктів управління боєм ПРО.
Якщо щось згасне, буде вибите чи придушено – введуть у дію чергові чи запасні “очі”.
Десь, де ціль піде за радіогоризонт, її підсвітлять радари “Гепардів”, різних мобільних РЛС, типу шведського “Жирафа”, або ж вона потрапить візуально на планшет цивільної системи “єППО” чи військових закритих мереж.
Під час руху за курсом на неї чекатимуть вантажівки зі шведськими чи британськими “Бофорсами”, пікапи з зенітками ЗУ-23-2 та ПЗРК чи “Мстителі”-Avenger – щоб створити потік вогню та збільшити шанс ураження.
А на підхваті будуть комплекси далекого радіусу дії.
Йде і велика робота з РЕБ, про яку не варто говорити навіть загальними словами.
Противник намагатиметься дістати або хоча б засліпити західні комплекси балістикою та протирадіолокаційними ракетами, щоб безперешкодно працювати по ключових цілях тими ж балістичними ракетами, а на окремих напрямках додавати для кількості крилаті ракети та дрони.
Поки що це росіянам не вдавалося, але вони намагаються.
Україна продовжує переозброєння і підтримує на плаву радянську спадщину, нехай навіть “паліативом” у вигляді західних ракет. Але “Буки” та С-300, як і раніше, – основа української протиповітряної системи.
Ця зима стане гонкою між російським виробництвом та західними постачаннями і водночас здатністю українців відновлювати пошкоджені об’єкти критичної інфраструктури.
Росія обходить західні заборони закупівлями через прокладки та паралельним імпортом. Так вона змогла зберегти і навіть дещо наростити виробництво ракет.
До передачі Україні західних літаків російські плануючі бомби і їхнє накопичення запасу ракет залишатиметься загрозою, на яку ЗСУ активно готують відповіді.
Чи чекає на українців “війна за кіловати”? Безумовно – так.
Чи зможе противник показати щось відмінне від минулого року — дуже скоро побачимо.
На заставці колаж: BBC Україна
