«Тут читаємо, тут не читаємо»
Відома радянська гумореска може стати гаслом роботи влади на шляху до Європи. От тільки цей шлях веде геть не в Європу.
Дедалі частіше доводиться чути, що, мовляв, Україна має виконати лише ті три недороблених “пункти фон дер Ляєн”, а весь 152-сторінковий звіт – то “до відома”, “оцінка ситуації”.
Аж ніяк. І від цих ілюзій треба позбуватися відразу.
Кожне слово у звіті – це питання, яке ставитиметься під час переговорів.
Це при тому, що і якість переговорників не блискуча (судячи з усе ширшого кола обумовлень і відсилок до майбутніх дискусій, що ускладнює шлях і рано чи пізно повернеться проблемами при прийнятті рішень).
Тому, якщо влада не хоче неприємних сюрпризів, треба забувати відмовки у стилі двієчників “а нам не задавали”, і брати в роботу усі пункти звіту. Формувати навколо їх виконання наступальну позицію. Проводити її, єднаючи зусилля всіх проєвропейських політиків і експертів.
От тільки чи влада справді не хоче неприємних сюрпризів?
* * *
Насправді – ні.
Ще працювати і працювати, зокрема надолужуючи втрачене за останні роки.
Аналітична таблиця взята у Сергій Сидоренко. Роботи вистачить усім.
Таблицю та інші матеріали детальніше дивіться в матеріалі Європейської правди “Кандидатські перегони: хто випереджає Україну на шляху до ЄС та чи реально їх наздогнати”.
