Надлюди, які тримають наші землю, небо та море
Сьогодні та повсякчас дякую всім, хто стоїть на захисті нашої країни, дає гідну відсіч окупантам та наближає перемогу.
Слава Україні!
Слава захисникам і захисницям!
Сьогодні — найголовніше наше свято — День захисників та захисниць України.
Десант і артилерія, пілоти та морпіхи. Водії, інженери, викладачі та ІТшники. Звʼязківці, оператори дронів, сапери, ТрО та ППО. Будівельники, підприємці, політики та студенти.
Піхота, танкісти, розвідники та медики. Продавці, СММники, журналісти та митці.
У всіх було минуле. Тепер хтось із вас пройшов весь Схід. Хтось вдесяте перепливає Дніпро на Півдні. Хтось намотав тисячі кілометрів підвозячи БК, а хтось налітав стільки ж, скидаючи його на ворожі позиції. І це боротьба за наше майбутнє.
Вашій мужності дивуються мільярди, але лякаються 140 мільйонів. Ви ті, хто захищає нас. Ви — захисники та захисниці України.
Дякую вам! Зі святом вас і не одним.
Не лише з Днем захисників, який ми перенесли та почали святкувати в жовтні лише дев’ять років тому. Але і з Днем українського козацтва, якому сотні років. І з Покровою, якій понад тисячу.
Армія, мова і віра — вони нерозривні. Слава Україні! Героям слава!
Усім Захисникам і Захисницям – честь і вічна вдячність.
Мені прикро, що за вашими спинами відсиджується так багато людей, які могли б стати поруч із вами. Але одночасно за вашими спинами ми, жінки, і наші діти, і наші літні батьки.
Якби не те, що ви зробили і робите, нас би вбили, а України б не стало.
Сумне свято, бо ми всі знаємо, якою ціною. Дякую вам, чоловіки і жінки у пікселі, за ваш неймовірно важкий труд.
В день захисників і захисниць України дякуємо всім, хто зі зброєю в руках боронить нашу незалежність. Вклоняємося вашій жертовності і мужності. Зі святом! Нехай Господь і Пресвята Богородиця вас бережуть!
Згадую всіх загиблих, хто з 2014 року зберіг українську державність ціною свого життя. Багато друзів, справжніх, чудових , чиї номери не можу витерти з телефону…
Світла памʼять вам, дорогі наші. Маємо помститися рф за вас, обовʼязково.
З 2014 року Україна відчула, що Захисники і Захисниці – це ті, хто стоять на заваді смертоносній орді з московії.
Україна має традиції з козацьких часів – шанувати Захисників на Покрову, 14 жовтня. Під час ІІ Світової війни цей день вважали своїм днем і українські повстанці.
Тому у 2014 році не було жодних сумнівів – саме у цей день Україна шануватиме найкращих. Тих, хто нас захищає. А з 2015 цей день став вихідним – на знак вдячності воїнам, які зберегли Україну.
14 жовтня 2015 року також був виданий Указ Президента Порошенка про національно-патріотичне виховання, який заклав основи для роботи з молоддю і викорінення впливів русского міра.
Але русскій мір заклав чимало мін уповільненої дії. Одна з них – літочислення, відмінне від Європи. Покрова за григоріанським чи новоюліанським календарем відзначається 1 жовтня, але за юліанським 1 жовтня припадає на 14-те…
З 2023 року українські Церкви перейшли на астрономічний календар. На їх прохання Верховна Рада перенесла і світські свята, які збігалися з релігійними.
Тож зі Святом, наші Захисники і Захисниці!
Бережи Вас Бог – і хай вся Україна невпинно допомагає.
Многие из профессионалов-силовиков сдали свою страну задешево. Без колебаний забыли свои клятвы и присяги. Отмазывались риторическим вопросом “А что мне дала эта страна?”.
Многие удрали от мобилизации в Польшу и Румынию.
Многие прятались на дачах и покупали справки о плохом здоровье.
Кто-то до сих пор считает, что это “не твоя війна”.
А мой муж, не служивший даже срочку, собрал рюкзак и ушел на фронт.
И его друг.
И ещё один.
И оперный певец. Учитель. Кодер. Комбайнер.
Врач, капеллан, менеджер, владелец собственного бизнеса, домохозяйка, слесарь.
Агроном и токарь.
Ушли без пафоса, проводов и с истериками родных.
Ушли, понимая, что вероятно навсегда.
Ушли просто потому, что надо.
Просто потому, что “Это мой дом, моя земля.”
Горжусь вами.
Именно вы стали тем неучтённым в РФ фактором, об который она споткнулась.
Именно вы.
Спасибо тем, кто не отпетлял, не отмазался. Тем, кто падал, но вставал.
Тем, кто умирал, но возвращался снова.
Тем, на кого всегда не хватает денег.
Тем, кого “туда не посылали”, тем, кому тоже страшно, тем, кто заебался, но продолжает стоять между нами и чумой.
Павшим – память.
Живым – шана.
Всем нам – победы.
Відділ іграшок в супермаркеті. Я бачу молодого чоловіка, який тримає за руку сина років 8-9. Він спокійно ходить рядами, надто спокійно і впевнено, маючи протез на нозі, від коліна.
Я не впевнена, що вмію розрізняти “військову виправку” від просто хорошої фізичної форми. Бо сьогодні у багатьох наших військових немає часу на багаторічну виправку – вони стали військовими якось… Не хочу казати “несподівано”, бо на відміну від деяких представників влади щось розуміли більше, ще з 2014 року. Багато хто просто пішов. Бо так підказали їм совість, свідомість, принципи. Їх можна відокремити від натовпу в супермаркеті інтуїтивно, або ж за наявними відзнаками.
У їх погляді щось інше, що відрізняється від поглядів цивільних. У когось із нас паніка, у когось страх, у когось розуміння, у когось байдужість. А у них – Всесвіт в очах. Бо бачили вбитих росіянами мешканців Бучі. Бо на їх очах помирали побратими. Бо спали в лісах, в степах, в окопах під дощем і снігом. Бо не спали багато діб взагалі. Бо брали в полон вбивць і стримували себе від помсти. Бо втратили та здобули, і це вимірюється не тачками, грошима чи посадами.
Я щиро вдячна тим людям, завдяки кому я живу. Дякую та вітаю з днем захисників та захисниць України. Навіть не знаю, чи можна назвати цей день святом саме сьогодні, коли війна ще не скінчилася.
Дякую та бажаю вам довгих років життя. Ви – справжні.
День захисників і захисниць…
На початку 2019 р. мене вже вітали з Днем захисника України, я вже був волонтером – інструктором по БПЛА на АрміїСОС. Я вже був добровольцем і мав нагороди. Саме тоді до влади в Україні прийшли особи, які хотіли “просто перестати стріляти” і “знайти мир в очах Путіна”.
Минуло 4 роки. Особи, що прийшли до влади у 2019-му добилися багатьох успіхів – тепер я вже півтора роки як військовослужбовець, офіційний зовнішній пілот БПЛА в ЗСУ та ветеран війни. Ще я інструктор з БПЛА не у волонтерів, а в навчальному закладі ЗСУ. Захисників і захисниць за останні 4 роки добряче побільшало. Я спілкуюся з фронтовими пілотами БПЛА і дуже добре знаю, як ворог прямо на передовій перетворив свої земляні укріплення на бетонні та протягнув до лінії боєзіткнення дороги-бетонки. У нас не спостерігається нічого подібного, ЗСУ досі сидять в землі, а дороги до ЛБЗ… Як би так сказати, аби не висловитися?
Щось мені підказує, що якби чинна влада ще до вторгнення вздовж кордонів побудувала такі самі укріплення і виводила бойові бригади туди на навчання, Москва довго думала б перш ніж напасти. Та якби чинна влада просто не ламала те, що було зроблено за Порошенка – не прибирала б зенітне прикриття Київського моря та не лишала б у Гостомелі самих лише строковиків, і не виставила б на кримському перешийку ОДИН батальйон морпіхів неповного складу, війна пішла б категорично інакше.
Реальність же така. Я і такі як я вже півтора роки в армії. Службі нашій кінця-краю не видно. Безпілотники (ця тема мені найбільш близька) як півтора роки тому для ЗСУ купували волонтери, так і зараз купують волонтери. У цей самий час влада притягає до відповідальності осіб, що лайкають повідомлення в мережі, але “видавлює за кордон” моральну потвору Андрюшу Луганського, який відверто підбиває українців ігнорувати їхній обов’язок захищати Україну.
Знаєте, чому у день захисників і захисниць у мене ні фіга немає святкового настрою? Тому що я дуже гарно пам’ятаю, як Зеленський заговорив про формулу Штайнмайєра, і того дня я точно усвідомив, що невдовзі опинюся в окопах – тільки в умовах набагато гірших, ніж були до 19-го.
І от в день захисників і захисниць мене, солдата ЗСУ та інструктора по БПЛА, серйозно цікавить – я тепер в армії до скону віку? Я не сумніваюся, що цю кампанію ми переможемо. Але. Що станеться далі? Українці знову оберуть того, хто пообіцяє просто перестати стріляти, а за три роки я знову опинюся на передовій, де зустріну більшість моїх побратимів? А що далі? Мені готувати до війни моїх синів, бо їм теж доведеться встати в стрій через населення, яке голосує за комиків та популістів?
Україна виграє цю воєнну кампанію, але ворог від кордонів нікуди не подінеться. Тому очевидно, Україна після закінчення цієї кампанії мусить займатися зміцненням своєї обороноздатності. Закрити кордони системами укріплень. Максимально вдосконалити ППО і прикрити максимум наших територій. Якщо знадобиться, мілітаризувати наше суспільство по саме не можу. Україна має стати країною настільки войовничою, аби сама думка про війну з нами у ворогів викликала асоціації з кладовищами підвищеної гектарності. Тільки так ми зможемо зберегти мир. Давня мудрість “хочеш миру – готуйся до війни” для нас зараз як ніколи актуальна.
Інакше перемога для мене означатиме лише коротку перерву. Між армією і армією. А я не хочу собі такої долі. Категорично.
І так. Я не вірю в здатність цієї влади забезпечити нам захист. Ця влада вже захистила. Буча, Бородянка, Охтирка та Куп’янськ – реальні досягнення.
Убезпечимося від наступних війн – зможемо вітати одне одного з днем захисників. Бо зараз вітати військових з днем захисника – це те саме, що вітати запряженого в плуг вола з днем аграрія. Наші подвиги – це злочини тих, хто не приготував Україну до захисту. Всі останні три роки.
На фото: я з побратимами під Києвом у лютому 2022 р.
Усіх причетних.
Усіх, хто був.
Усіх, хто зараз.
Усіх, хто захищав.
Усіх, хто захищає.
Зі святом!
