Вісті з фронтів. 03.09.2023
1. На Токмацькому напрямку в районі с. Вербове противнику так і не вдається зупинити просування передових підрозділів ЗСУ (західніше села, судячи зі всього, українські війська повністю подолали першу позицію головного рубежу його оборони, включно з опорними пунктами батальйонного району оборони, який знаходився на їхньому шляху).
Очевидно, залишки 1429-го мотострілецького полку (мсп) ТрВ противника та окремі підрозділи його батальйонів типу БАРС (1-й та 11-й) відходять на західну околицю села.
417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб) противника, правда, продовжує утримувати позиції на північно-західній околиці села та північніше нього.
Також 2 батальйони БАРС (3-й та 14-й “Сармат”) продовжують утримувати першу позицію головного рубежу оборони південніше цієї ділянки. Однак, ймовірно, будуть вимушені відійти на південь, якщо найближчим часом противник не підсилить їх додатковими силами та засобами.
Скоріше за все, 201-й та 71-й мсп противника, які зараз закріплюються на східній та північно-східній околицях с. Новопрокопівка, а також на стику її з першою позицією головного рубежу оборони, у сенсі подальшого просування ЗСУ у південному напрямку становитимуть головну перешкоду. Адже мають можливість контратакувати українські підрозділи, які вже зав’язали бої за с. Вербове, у правий фланг.
Питання полягає в тому, чи здатні вони на це самостійно, чи противнику потрібні чергові дві ночі, аби перегрупувати на цю ділянку 104-й десантно-штурмовий полк (дшп)?
Як на мене, командування противника найближчим часом однозначно спробує (точніше, буде вимушене спробувати) “відновити положення” на першій позиції свого головного рубежу оборони шляхом серії контратак або в районі с. Вербове, або атакуючи від с. Новопрокопівка у східному напрямку. Найбільш ймовірно, для цього будуть залучені підрозділи:
– або 104-го дшп (до 2-х батальйонів),
– або 291-го мсп (до 1-го батальйону),
– або 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) – до 1-го батальйону.
Ймовірно, буде використана саме дЮсантура, бо 291-й мсп навряд чи зможе виділити більш-менш цільний підрозділ у боєздатному стані, й 100-а орвбр вже втягнута у бої північніше с. Вербове, й витягти її звідти буде для противника справжнім гемороєм.
Загалом, як ми з вами й передбачали, шановні читачі, після прориву першої позиції головного рубежу оборони російських військ українське командування, так само як і російське, цілком логічно “озаботилось”, скажімо так, проблематикою флангів.
У цьому сенсі варто відзначити один епізод, який трапився днями у смузі оборони 7-ї десантно-штурмової дивізії противника. На ділянці оборони її 108-го дшп українська артилерія здійснила масований вогневий наліт по передових позиціях одного з підрозділів противника. В тому числі з використанням “касетних” боєприпасів. Внаслідок чого частина особового складу цього підрозділу самостійно, без наказу, в паніці полишила позиції й відійшла в тил. Російському командуванню вдалося виправити становище лише за допомогою погроз і сили. Й так, мова йде про підрозділ “елітних” повітряно-десантних військ зс ри-фи.
2. Південніше м. Бахмут варто відзначити дві події:
– В районі с. Кліщіївка противник силами підрозділів 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), підсилених окремими підрозділами 102-го мсп, спробував повернути собі контроль над опорним пунктом північно-західніше села (невдало для себе). А також зараз намагається закріпитися у двох посадках, які тягнуться вздовж залізниці східніше села, при цьому ущільнюючи свої бойові порядки на цьому напрямку підрозділами 1307-го мсп ТрВ.
– В районі с. Андріївка підрозділи 72-ї омсбр противника хоча й продовжують утримувати позиції по лінії залізниці східніше села, але трохи південніше, у смузі оборони 11-ї одшбр, противник вже був вимушений відійти на певній ділянці від залізниці на схід. На цьому напрямку противник також почав розгортання підрозділів 4-ї омсбр 2-го армійського корпусу (АК), очевидно, з метою не допустити прориву значних сил українських військ ЗА залізницю.
3. На Куп’янському напрямку “російського спортсмена” знову “спіткала невдача”. Усі “крики и вопли” російської пропаганди про “падіння селища Синьківка” виявились, м’яко кажучи, трохи перебільшеними.
Підрозділам 25-ї омсбр противника навіть при “содействии” лівофлангових підрозділів 138-ї омсбр та 1427-го мсп ТрВ не те щоб “взяти Синьківку” не вдалося, а й навіть довелося “трохи посунутись” на північ від цього села у бік с. Лиман Перший, вздовж опушки лісу й дороги, яка веде у с. Вільшана. Навряд чи це можливо вважати “успіхом на Куп’янському напрямку”.
Пару діб тому, північніше с.Новоєгорівка (північна частина плацдарму противника на р. Ч. Жеребець) противнику (15-а омсбр) також довелося “трохи потіснитися”.
В свою чергу, північніше с. Стельмахівка десь 3 доби тому підрозділи 27-ї омсбр противника, підсилені підрозділами 1431-го мсп ТрВ, спробували здійснити те, що їм пару тижнів тому вдалося в районі с. Новоселівське – прорватися за дорогу Куп’янськ – Сватове, в цей раз по напрямку на с. Берестове. Й також не досить вдало, до дороги дійшли, а ЗА дорогу – вже сил не вистачило, просування вимірювалось десь у 150-200 метрів.
