Про наше промислове майбутнє
Я часто ставлю собі питання – а як ми будемо жити далі? Тобто для мене особисто питань нема – я в армії. Моє життя пряме і зрозуміле, аж до самого наказу про демобілізацію. Мою долю вирішую не я – вирішують за мене, бо так треба під час війни. Я служу.
Проте. У тилу живуть мільйони наших співгромадян, які мусять десь працювати і якось заробляти на життя. До Збройних сил нереально призвати всіх – хтось має працювати в тилу і сплачувати податки. Таких за визначенням має бути більшість, жодна армія ще не становила більше 5% населення. Тобто потрібні умови для розвитку бізнесу і технологій. Чи створює їх держава?
Поправка. Саме зараз такий період, коли Збройні сили потребують дуже багато товарів і сервісів, від ремонту автівок до виробництва БПЛА. Чи працює влада в цьому напрямку?
Отут відкривається цікава деталь. Я ношу зимовий бушлат, випущений за Порошенка – він український. На ньому відповідна бірка з указанням виробника. Нині вся країна обговорює закупівлю теплих курток для ЗСУ у… Туреччини. Купували не тільки у Туреччини. Мені, наприклад, видали теплі штани (якість – лайно повне) з якоюсь незрозумілою біркою, в якій читачі впізнали середньої паршивості виробника з Болгарії.
Тобто Міністерство оборони замість збагачувати виробника українського (який шиє, і шиє дуже якісно) штучно збагачувало виробника іноземного, який постачав непотріб. Якого біса? Стислими термінами Міністерство оборони не виправдається, я пам’ятаю, як Дана Ярова ще в червні 2022 року била на сполох, що треба замовляти зимову форму. Замовляти почали впритул до холодів, коли в дупу дзьобала зграя смажених півнів – і замовляли у мутних іноземців.
Якого біса?
Це не межа. У ЗСУ досі бігають чудові вантажівки “МАЗ-Богдан”, які закуповували за Порошенка і які збирали в Україні. Повторюю – збирали в Україні, тобто годували українських виробників і розвивали український автопром. Завод “Богдан” влада штучно довела до банкрутства (бо “свинарчуки”), а сама заходилася купувати вантажівки… за кордоном. Ну, багаті ми.
“Укроборонпром” хвалиться, як він налагодив випуск боєприпасів “в одній з країн НАТО”, читайте – вклався в розвиток промисловості даної країни. А в Україні виробництво розвинути він не думав? Що? В Україні може прилетіти? Відкрию “Укроборонпрому” таємницю, в Україні є маса виробництв, по яких НЕ прилітає, бо вони дотримуються правил техніки безпеки. “Укроборонпрому” розповісти, як виробництва розгортають по селах і видають за виробництво полуничного джему? Познайомити з відповідними підприємцями і волонтерами?
“Укроборонпром” – державна структура, типу. Мене до біса цікавить, він працює на яку державу – на Україну чи на “одну з країн НАТО” за наші кошти?
Все це разом складається у вельми неприємну картинку. В умовах війни зелена влада своїх громадян, по суті, кидає напризволяще. Під тиском громадської думки влада худо-гірко вирішує проблеми поточні, але вона взагалі не дивиться у майбутнє.
Ще один приклад – кричущий. Зараз, коли Україна потребує сотень інновацій, українська наука по факту має жевріти на “власних ресурсах”. І війну тут не звинуватиш. Українська наука завжди фінансувалася за остаточним принципом і виживала виключно завдяки іноземним грантам.
Проте. В період від 2015 по 2018 рр. цей тренд був зламаний, фінансування науки стало зростати від 0,4% до 5,2% від обсягу державного бюджету.
Що сталося за “команди, яка хакнула державу”? За неї фінансування науки впало до 3,9% бюджету у 2019 р. і до 1,9% у 2020 р. Це в умовах КОВІД, цифровізації, коли весь світ вкладався в науку. Про період війни я мовчу як таке.
А тепер зважте. Вже зараз кожна українська гривня на 60+ копійок – іноземна допомога, яка не буде вічна. Після перемоги тисячі солдатів повернуться до дому і потребуватимуть роботи. Що вони всі побачать? Їм знову запропонують вустами Верещук виїхати за кордон?
Владо, як ми жити будемо?
