Досвід минулих війн – не найвдаліше підґрунтя для аналізу сучасних
Головний консультант Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-майор Віктор Назаров ділиться думками щодо аналізу ходу контрнаступу на півдні України західними експертами. Чому генерал ставить під сумнів “непорушність” принципів НАТО? Що з ними не так в реаліях російсько-української війни? Про це та інше читайте в тексті Віктора Назарова спеціально для “Військового Кур’єра”.
Аналітичні лекала замість конкретних реалій
Більшість західних воєнних експертів, статті яких останніми тижнями публікують провідні світові ЗМІ, аналізуючи український контрнаступ, бачать те, що б хотіли бачити або до чого звикли. Причина зрозуміла – вони не мають власного практичного досвіду таких воєн. Тому воєнні експерти США та ЄС намагаються робити висновки під звичні аналітичні лекала, а не конкретні реалії.
Парадоксальна, як на мене, ситуація. Ніхто у світі немає такого досвіду війни як Україна. Допомога партнерів нам дуже важлива. Вочевидь, і наш досвід теж важливий для них. Особливо це стосується випробування на міцність їхньої зброї, як старої, так і нової.
Але в деяких західних ЗМІ висвітлення війни відбувається так, наче ми порушуємо якісь правила, які не можна порушувати попри що! Хоча має бути навпаки. Потрібно на базі практичного досвіду критично переосмислювати ті ж західні принципи і стандарти, які виставляються як панацея від всіх проблем українського контрнаступу.
Про що забули європейські та американські аналітики
У висновках західних воєнних експертів, безумовно, є певний сенс. Але ж багато неочевидних факторів повномасштабної фази російсько-української війни залишаються за рамками такої аналітики.
Не враховується, наприклад, те, що у ЗСУ просто недостатньо органів управління на актуальну кількість військ. Штаби та командні пункти самі собою не виникають, їх треба формувати, готувати спеціалістів, а це час і великі зусилля. Також складністю є забезпечення достатнього рівня навченості в короткі строки.
Аналітиками не береться до уваги і те, що забезпечення військ йде фактично з коліс. Тоді як операції НАТО готуються, зазвичай, місяцями. Якщо додати до цього відсутність переваги в повітрі, вогневої переваги на полі бою, обмежені спроможності проти БПЛА і РЕБ, то стає зрозуміло, що за таких умов проводити заходи оперативного масштабу майже неможливо або вкрай складно.
Тут треба зауважити, що таких операцій не проводить і противник. Точніше, намагається проводити, але зовсім в інших просторово-часових рамках. Так, південну лінію оборони росіяни вибудовували майже рік. Але в той час, коли ЗСУ просто не мали ресурсу для того, щоб цьому протидіяти.
Академічний аналіз без стратегічної суті
Ще такий важливий момент. Намагання західних експертів пояснити труднощі і невдачі ЗСУ, в першу чергу, “радянською ментальністю” та відсутністю координації і синхронізації на оперативному рівні є помилкою. Це обумовлюється, насамперед, відсутністю у структурі ЗСУ штабів оперативної ланки. Про це вже я зазначав вище. Саме ці штаби мають забезпечити об’єднаний характер операції. Це відповідає одному з принципів НАТО – чітка вертикаль підпорядкування. Ми ж почали створювати такі штаби лише в ході війни. До початку повномасштабного вторгнення в ЗСУ готувався лише один орган управління!
Підхід західних експертів є академічним за формою, він не враховує зміни в характері збройної боротьби, реальні спроможності і стан ЗСУ до повномасштабної агресії. Тому проведений ними аналіз не стратегічний по суті. З точки зору воєнної справи він тактичний, з вкрапленням елементів оперативного.
Ми вже півтора року повномасштабної агресії воюємо. І не просто стримуємо кратно сильнішого противника, а наступаємо в таких умовах, в яких досі ніхто і ніколи не бував. Жодна західна армія або коаліція навряд за таких обставин зробила б більше, ніж українці.
Якщо відкинути політичні міркування, то критикують наші дії тому, що хід бойових дій не відповідає положенням теорії західних партнерів та очікуванням їхніх суспільств. Мабуть, тому успіхи України час від часу намагаються пояснювати як наслідок прийняття нами принципів і стандартів НАТО. Все частіше це звучить як мантра. Водночас невдачі західні аналітики пояснюють начебто їхнім недотриманням.
Досвід України обговорюють в кулуарах Заходу
В реаліях будь-якої війни не існує незмінних принципів воєнного мистецтва. Вони зазнають певних трансформацій у зв’язку з появою нових технологій, озброєння та воєнної техніки. Наслідком цього є зміна форм і способів ведення бойових дій.
Західні експерти намагаються оцінювати війну за допомогою своїх “вимірювальних інструментів”. І, здається, вони не усвідомлюють, що їх теж треба змінювати. Фактично, стратегічне бачення західної воєнної науки за 30 років після розпаду СРСР не розвивалося. Так, у країнах НАТО з часів Холодної війни діють усталені підходи (принципи і стандарти) за якими треба діяти і за межі яких нібито не можна виходити. Принаймні складається таке враження, коли спілкуєшся на відповідних зустрічах з європейськими та американськими колегами.
Захід завжди вирізнявся практичними, а не ідеологічними підходами у вибудовуванні збройних сил та веденні бойових дій. Тому я впевнений, що в кулуарах досвід України обговорюють. Не тільки на рівні експертів, але і у владних кабінетах. Сподіваюся, що західні аналітики визнають свої прорахунки і зроблять висновки на майбутнє. Бо від цього воно залежить.
