Вісті з фронтів. 10.08.2023

1. На Бердянському напрямку, як ми й передбачали, спроба російського командування організувати серію контратак в районі східніше с. Урожайне закінчилась безрезультатно.

Натомість підрозділи 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника відійшли з північної та центральної частини села, не допомогло навіть епізодичне використання окремих підрозділів 218-го танкового плку (тп) на цьому напрямку.

В районі с. Приютне продовжуються жорсткі ближні бої, намагання командування противника утримати території північніше рубежу с. Приютне – с. Завітне Бажання стає для нього все більш проблематичним, не дивлячись на те, що принаймні дві тактичні групи (ТГр) 305-ї артилерійської бригади (абр) противника цілеспрямовано працюють саме по цій ділянці.

Вогневі підрозділи цього артилерійського з’єднання противника вимушені досить активно маневрувати з метою запобігання втрат у матеріальній частині, тому виконання ними планових вогневих завдань із підтримки власних військ досить суттєво ускладнено.

У смузі оборони 37-ї омсбр противника передові підрозділи ЗСУ вийшли на відстань меньше 4-х км до північних околиць ключового н.п. у цьому секторі с. Керменчик. На що командування противника таки було вимушено відреагувати певним чином – правофлангові підрозділи 37-ї омсбр противника були підсилені принаймні ще одним батальйоном 125-ї омсбр.

Однак, командування противника й надалі “відмовляється” вводити у бій на цьому напрямку підрозділи 5-ї окремої танкової бригади (отбр). Судячи зі всього, воно явно “притримує” її для чогось іншого.

2. На Кримсько-Таврійському напрямку, окрім досить активних реальних подій у поймі р. Дніпро, продовжується активний “жабагадюкинг” у середовищі російських інформ-гнид на майданчику “телеграм-каналів” з цього приводу.

Спостерігати за цим видовищем, у яке вже встигли втягнутися не тільки різного роду “телеговские писатели”, а й “офіційні” представники колаборантської влади та російське військове командування, досить приємна справа. Як казала колись моя бабуня, “нехай у них у всіх роги повирастають…”.

Але повертаючись до реальності, варто відзначити…

Командування противника на цьому напрямку досить серйозно “озаботилось” активними рейдовими діями ЗСУ на лівому березі Дніпра.

Наприклад, в район с. Козачі Лагері окрім підрозділів 205-ї омсбр воно перемістило окремі підрозділи 56-го десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії. А в районі селища Нова Маячка фіксуються підрозділи 404-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ).

У зв’язку з цим варто відзначити дві особливості, притаманні бойовим порядкам підрозділів противника, яки діють на відтинку між м. Нова Каховка та селищами Мала Лепетиха та Нижній Рогачик:

– Основу системи оборони противника тут складають підрозділи 205-ї омсбр, підсилені підрозділами 126-ї окремої бригади берегової оборони (обр БО), але обидві бригади обороняються у дуже розтягнутій смузі, відповідно тактична щільність підрозділів противника на цьому напрямку, скажімо так, є досить “дискусійним питанням”.
– Значні ділянки узбережжя Дніпра, а також території, що безпосередньо прилягають до річки, нашпиговані мінно-вибуховими загородженнями (МВЗ), спостережними пунктами та замаскованими вогневими позиціями (але заради справедливості варто підкреслити, що далеко не всі вони зайняті військами).
– На цих ділянках активно діють підрозділи та зведені тактичні групи російського “піцназу”, зокрема, 25-го окремого полку спеціального призначення (оп СпП) та 10-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП). Що, я так розумію, на думку російського командування, повинно забезпечити “своєчасне виявлення справжніх намірів ЗСУ форсувати Дніпро”.
– Ймовірно, головним “резервним компонентом” на ділянці між Олешками та Новою Каховкою є підрозділи 7-ї військової бази (ВБ) противника (це приблизно десь до 2-х мотострілецьких батальйонів), які виконують роль своєрідної “пожежної команди” на випадок, якщо передовим підрозділам ЗСУ вдасться десь на цьому відтинку форсувати Дніпро й закріпитися (історія з Антонівським мостовим переходом проходить по окремому “кейсу”).

Загалом, періодичні рейди та нальоти ЗСУ, а також тимчасове зайняття або утримання ними окремих ділянок місцевості на лівому березі Дніпра, судячи зі всього, створює для командування противника “неповторну оперативно-тактичну атмосфЕру” на цьому напрямку.

Адже очевидно, що контроль, не кажучи за щільну оборону та охорону, всього “уреза воды” лівого берега Дніпра на відстані від с. Верхня Криниця до с. Рибальче навряд чи можливі просто фізично (бо потребують ну-у дуже багато військ, відповідних засобів розвідки та спостереження, ну й, звісно, вогневих засобів ураження, добитися прийнятної концентрації всього цього рівномірно по всій цій відстані противник, очевидно, не спроможний).

3. Ну й на завершення трохи про район м. Бахмут.

Командування противника на цьому напрямку десь приблизно дві доби тому розпочало активне локальне перегрупування своїх сил і засобів, продовжуючи так зване “тасування колоди”, з метою підтримання належного рівня боєздатності свого першого ешелону, зокрема це вилилось у наступні кроки та дії:

– На позиції у самому м. Бахмут противник почав підтягувати підрозділи своїх територіальних військ (ТрВ) – 1428-й, 1486-й, 1443-й мсп Трв зайняли позиції у північній та східній частинах міста (очевидно, з метою “вивільнення” цілого ряду підрозділів 1-го та 2-го АК).
– В районі с. Берхівка почали фіксуватися підрозділи 85-ї омсбр противника, які явно тут з’явились не тільки у рамках “ущільнення” бойових порядків, а й для нарощування зусиль. Адже напрямок Богданівка – Берхівка російське командування явно вважає найбільш загрозливим для себе у районі північніше м. Бахмут.
– Продовжилось розгортання підрозділів 2-х кадрових з’єднань противника – 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) та 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) – північніше та південніше міста. 102-й мсп розгорнувся західніше с. Опитне, а підрозділи 137-го парашютно-десантного полку (пдп) фіксуються в районі с. Підгородне (явно з наміром бути введеними у бій по напрямку Ягідне – Богданівка або по напрямку на Хромове).

Фото: Генштаб ЗСУ