На кого работает Госаудитслужба?
Сначала текст от Яровой, а потом несколько моих важных комментариев. Если вы уже прочитали текст Яровой, всё равно прочитайте в конце.
Стартує новий сезон, культового серіалу «Закупівлі міністерства оборони». А тепер дуже коротко, в серіях, як ви любите.
Серія перша.
При проведенні аудиту Міністерства оборони України Державна аудиторська служба України визнала ВЕСЬ ПРИБУТОК ПОСТАЧАЛЬНИКІВ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ ЯК ПО ЗБРОЇ, ТАК І ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБИТКАМИ ДЕРЖАВИ.
Серія друга.
При зустрічі Президента України Володимира Зеленського з бізнесом президент ставить задачу Кабінету міністрів України в особі Дениса Шмигаляя врегулювати це питання.
Серія третя.
2 тижні йдуть погоджувальні наради щодо внесення змін до існуючих постанов Кабінету міністрів. На крайній з них я була присутня. Було прийняте рішення скасувати постанову КМУ №335 та врегулювати питання прибутку в постанові №1275. Всі погодились, навіть голова Держаудиту словами через рот говорить про те, що переглянуть висновки державного аудиту в частині прибутку.
Серія четверта.
Зміни до постанови №1275 ніби проголосовані, але постанова ніде не опублікована. По типу: «Ты суслика видишь? Нет. А он есть».
Серія пʼята.
Мені стало відомо з особистих джерел, що підтверджує Федерація роботодавців України та всі асоціації різних галузей промисловості, які працюють з МО. А тепер увага!
Замість того, щоб переглянути своє рішення, Держаудитслужба розсилає листи до правоохоронних органів, де повідомляє їх, що прибуток підприємств, які працюють з МО, – це збитки нанесені державі, і ініціює відкриття кримінальних проваджень.
Серія шоста. Заключна.
Всі постачальники МО від шкарпеток, трусів до зброї різних калібрів завмерли в німому шоці від очікування маски-шоу, обшуків, виїмки документів and other.
Десь між цими серіями МО подає позови до суду. По зброї інформація закрита, по тиловому забезпеченню до Київського окружного адміністративного суду, справа 320/20717/23 про визнання протиправними дій та скасування пунктів вимоги.
Що маємо в сухому залишку:
1. Розпорядження Президента України проігнороване Кабінетом Міністрів України.
2. Постачальники МО в тихому «ахері», як і я разом з ними.
3. Ми отримаємо зрив постачання будь-чого під час військового стану, якими б прозорими закупівлі не були.
До чого це призведе? Правильно.
ДО ПІДРИВУ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ.
І на останок питання.
Навіщо? Для чого це робиться? З недолугості, непрофесіоналізму чи чого ще?
Я не знаходжу на ці питання відповіді. Можете пошукати їх ви.
Доповідь закінчила.
Давайте попробуем помочь Дане найти ответы.
Очевидных три:
1. Люди, сидящие в Держаудитслужбе, сознательно работают на Россию.
2. Люди, сидящие в Держаудитслужбе, коррумпированы до такой степени, что не в состоянии перестать воровать даже под угрозой появления русских танков под окнами.
3. Люди, сидящие в Держаудитслужбе, настолько идиоты, что неспособны понять, что сейчас как бы есть немного угроза существованию Держаудитслужбы, её сотрудников и их семей, и девственности их сынов и дочерей.
Как всегда в ситуации с большим количеством людей, истина, наверное, где-то посередине и является комбинацией вариантов. Кто-то там явно работает на Россию. А кто-то усиленно ворует как в последний день, полагая, что война спишет. А кто-то реально недоразвитый.
И есть у меня такой вот вариант объяснения, который объясняет, как мне кажется, решительно всё.
Что некая критическая масса наших управленцев, в Держаудитслужбе и не только, для себя решила, что по окончанию войны — чем бы она ни закончилась — Украина будет непригодна для жизни. По крайней мере, для их комфортной жизни. И поскольку их дети, как мне подсказывает интуиция, находятся сейчас скорее всего не под Бахмутом, а скорее как бы где-нибудь на Ибице, то им как бы поебать. И поскольку по окончании войны ни они, ни их дети, не собираются здесь жить, то как бы а почему бы и не прибарахлиться на дорожку, времени осталось мало, надо бы золотой парашют, а может даже брульянтовый.
Поэтому они срывают закупки и пытаются рассылать маски-шоу, а Толик у меня просит 3350 гривень на масло и гидравлические шланги. Как говорится, “твори бардак, мы здесь проездом!”.
И где-то очень скоро в будущем — может через месяц, может завтра — находится момент, когда организм под названием Украина либо включит иммунную систему и убьёт эту раковую опухоль, либо она убьёт Украину. И с ней меня лично. И мою жену. И моих котов.
И тут у меня есть пара предложений, но они не подходят даже для телеграмма, потому что меня натурально за них посадят. Я ж не военком с виллой в Испании, не мастер закупок барабанов — меня натурально закроют за невинные вопросы типа “А так ли уж нам нужна Держаудитслужба?” и “Да, я понимаю, испортим имидж стране — но так а нахуя мне тот имидж, если я буду мёртвый?!”.
Эта хуйня должна прекратиться уже почти любой ценой.
Потому что нас с вами — нас с вами реально убьют, без шуток.
Речь сейчас идёт о физическом выживании страны, ровно как 24 февраля 2022 года, нихуя не поменялось концептуально, ребята. О физическом выживании страны и её населения — тебя, меня и котика Гриця Яковича Вареника. Нас всех убьют, если эта хуйня не прекратится.
