Діти – це майбутнє
Прочитала досить неоднозначний, на мою думку, допис про те, що діти, яких зараз повертають із росії, не викрадені, а добровільно віддані батьками “на оздоровлення”.
Неоднозначність не в цьому. Я добре знаю, що у багатьох випадках так і було: з піснями, кульками, організованими автобусами, цілими школами і класами під аплодисменти задоволених батьків.
Викрадали інакше: волоком по землі у нас на Київщині з розстрілом мами, коли дітей закидали у машини кадирівців живим щитом на відступі.
Під дулами автоматів вивозили дитячі будинки, і деякі з цих дітей потім виринали в оголошеннях про секс-послуги для педофілів, а більшість зникли без сліду.
У фільтраційних таборах, коли мами наліво, а діти направо в невідомому напрямку, і більше їх ніхто не бачив.
Неоднозначність у іншому. У питанні, яке зависає у повітрі.
І що, тих, кого батьки віддали добровільно, не повертати? Не платити з державного бюджету за проїзд через півсвіту? Лишити там, де вони є, тільки тому що батьки довбойоби?
Я впевнена, що повертати потрібно. Викуповувати, платити хабарі, везти хоч через Місяць.
Бо росіяни це добре знають, а нам треба навчитися.
Діти – найцінніший ресурс самі по собі. Вони пластичні, вони будуть відданими патріотами тієї країни, яка їх правильно виховає. Садок, школа і виш переважать сімейний вплив.
І ще діти – це майбутнє. У примітивному, фізіологічному смислі. Ті, у кого більше дітей, виграють у майбутньому.
