Дії НАБУ та САП зараз – це помилка

Антон Швець

Взагалі останні місяці викликають багато питань (окремо відмічу, що не дуже пов’язую це з новим головою САП, скоріш скажу, що всі процеси втратили фокус). Кожна дія процесуально зрозуміла, вони роблять все згідно з законом, але навіщо це все загалом – мені не дуже зрозуміло.

Підозра Коболєву по премії за Стокгольмський арбітраж немає жодної перспективи у суді і у підсумку призведе до дискредитації НАБУ на Заході і особливо у США. Як і багато інших справ, що зараз дотягують, також до вироків не призведуть. У всіх буде одне питання – навіщо ви це зробили? Заради хайпу та паблісіті? То ви політики? Ну раз ви політики, давайте говорити по-політичному. А по-політичному говорити дуже плоха ідея.

Панове детективи та антикорупційні прокурори.

Коли соколи Татарова знесуть всю конструкцію, тому що вас ніхто не буде захищати (через те, що не будуть розуміти), і почнуть розматувати вам нутрощі, ви почнете бігати і казати, що це політизація. І це буде правдою. Але політична відповідь в межах політичної розмови буде в тому, що соколи Татарова будуть робити це, як і ви, згідно з процесом, і тому зробити з цим нічого не можна.

Мені б дуже не хотілося опинитися в такій ситуації.

* * *

Окей, я побачив, що багато хто не зрозумів, в чому проблеми з підозрою САП та НАБУ стосовно премії Коболєва за перемогу над Газпромом у арбітражі.

Проблеми ж з’явилися не для Коболєва. Його антирейтинг такий серед простого наріду, що він не виграє жодних виборів в нашій країні ніколи. Перспективи справи нульові, бо у ВАКС є реальна змагальність сторін, тому Коболєва не посадять. А перспективи призначення Коболєва кудись у нашій поточній реальності дуже примарні. Тому проблема не тут.

Проблема в тому, що ми в черговий раз вʼї*али США.

Чому у США прокурор посада політична? Тому що інакше буде горе.

Як я і казав, прокурори САП та детективи нічого не порушили, висуваючи цю підозру. Так само як вони не порушать нічого, якщо відкриють справи на 100% українських держслужбовців і всім випишуть підозри. Часу не вистачить, але порушення не буде. Є інша проблема. В суді потрібно, щоб винуватість була доказана поза розумним сумнівом. Дуже гарна концепція, яку насправді треба застосовувати не тільки під час суду, а і до нього.

За для того, аби цей “розумний сумнів” при доказі у суді забезпечити, США створили дуже складну и дуже незалежну суддівську систему, але цього було недостатньо. І окрім незалежних суддів у США є виборні прокурори, і генеральний прокурор США займає абсолютно політичну посаду Міністра Юстиції. І ніхто з цим проблем не має.

Чому?

Тому що до кожної підозри та запиту на обшук кожний виборний прокурор відноситься також з розумним сумнівом. Це ніде не прописано жорстко, це фіча бай дезайн. Тому в американських політичних детективах по реальних подіях ви можете часто бачити, що прокурор штату, наприклад, каже, о ні хлопці, ця дія викличе ДУЖЕ великі проблеми та обурення. Преса мене з’їсть, тому дайте мені залізобетонні докази. Ми у 21 сторіччі, кожна дія прокуратури буде використана у медіа кимось ще. Прокурор ПОВИНЕН на це зважувати. Всі розуміють, що справа резонансна або проблемна, може призвести до наслідків, і йдуть доопрацьовувати.

Це політика? Звісно, бо прокурор думає про наступні вибори і посаду губернатора. Чи сенатора. Чи мера. Нагадаю, що віце-президент США – колишній генеральний прокурор Каліфорнії та окружний прокурор Сан-Франциско. Тому і стала віце-президентом, що завжди пам’ятала про розумний сумнів.

Це працює? Звісно. Бо прокурор розуміє, що в деяких випадках є розумний сумнів, що зібраних доказів достатньо для наступної процесуальної дії. Бо він розуміє, що будуть проблеми. І для нього, і для людей, яких ввалять ні за що та обісруть у медіа.

В чому проблема з підозрою Коболєву.

САП фактично каже, що Коболєв ввів в оману Наглядову Раду (НР) Нафтогазу, і НР виписала йому премію за перемогу над Газпромом у Стокгольмському арбітражі незаконно.

Що б було, якщо хтось мав би розумний сумнів? Потрібно б було відкрити Вікіпедію та подивитись, хто був у складі НР Нафтогазу у цей час. Там шість людей, але найпростіше було б нагуглити Амоса Хохштайна, який перед тим, як стати членом НР Нафтогазу, був заступником голови Державного департаменту США з питань енергетики. А після цього став і досі є радником Байдена, знову ж таки з енергетики. Дуже впливова людина у США, насправді.

Далі дуже проста логіка. Є два варіанти.

Варіант перший. Хитрий українець Коболєв намахав радника Байдена. Бо ну ви ж у трампістів читали, що Байден занадто сильно допомагає Україні, бо занадто довірливий. А ці українці такі хитрі. І ви читали продажних блогерів, що ці Наглядові Ради отримують величезні гроші і нічого не роблять. І ось виходить, що вони не незалежні, не знають законів України, не розуміються у нормативці документів компаній, якими керують, і їх може намахати будь-який голова компанії.

Варіант другий. Коболєв нікого не намахував. Ну бо ж Амос Хохштайн не дурак, дуже обізнана людина. Підозра йде за статтею 191, і її в частині п’ятій є фраза про злочин скоєний «організованою групою». В такому випадку Коболєв корумпував Хохштайна, або Хохштайн Коболєва, і вони разом із іншими членами НР виписали йому премію. В такому випадку взагалі вогонь – давайте нам в Україну на допит радника Байдена, бо ж він, можливо, корупціонер. Ну ви читали у Спартц про українську корупцію. А також давайте на допит інших іноземців з НР Нафтогазу.

В будь-якому випадку не було людини, яка б подумала про розумний сумнів на етапі винесення підозри. Знову ж таки, це не порушення, бо розумний сумнів діє лише під час змагання у суді в нашому законодавстві. Як казав Тайлеран, «це не злочин, це гірше – це помилка». Як би далі не рухалася ця справа, проблеми не у Коболєва. Проблеми у нас. Або в адміністрації Байдена сидять ідіоти або корупціонери, обирай, що хочеш. В будь-якому випадку Україна не варта підтримки. До побачення, давайте це ще в Конгресі на слуханнях розберемо. Ну і як можна давати таким людям зброю і заради них влазити у перспективу ядерної війни? Ніяк не можна.

Але і це не всі проблеми.

У маяках МВФ є позиції стосовно посилення незалежності Наглядових Рад у державних підприємствах. Одночасно є такі самі маяки стосовно незалежності САП та НАБУ. САП взагалі жорстко вписана в угоду про Асоціацію з ЄС. Але тепер будь-яка українська влада, посилаючись на справу Коболєва, може сказати, що у наших міжнародних партнерів є дуже простий вибір. Або у Наглядових Радах сидять ідіоти, і їх всі намахують на мільйони доларів. Або у НАБУ та САП сидять ідіоти, які валять по Наглядових Радах просто так. Обирайте любий варіант, але лише один. Бо ну ось же підозра.

Тому давайте або з нуля перезавантажувати САП та НАБУ, або давайте без цих іноземців у Наглядових Радах, а може, і взагалі без Наглядових Рад. Ну бо ж бачите, що ВАШІ ж Ради та ваші антикорупційні органи роблять. Тобто детективи НАБУ та прокурори САП або вбивають реформу корпоративного управління (і перспективи майбутньої відбудови України), або вбивають себе (і перспективи майбутньої відбудови України). Обирайте, що хочете, але тільки одне.

Як бачите, все, що я пишу, – це політика. І мені за це дорікають. Типу я за правову державу чи я за політичну доцільність. Цей запропонований вибір хибний, приклад США доводить, що політична доцільність та правова держава можуть і повинні органічно існувати разом. Бо інакше буде горе.


Тарас Котов

Будь-якій інституції легко бороти тих, хто не подобається населенню. Це викликає довіру, підтримку та інше.

Будь-якій інституції важко бороти тих, хто подобається населенню. Це викликає питання, спротив та інше.

Важливою характеристикою інституцій є легітимність, тобто підтримка, позитивне ставлення, довіра або визнання авторитету влади та державно-правових інститутів суспільною думкою (у т. ч. зарубіжною), населенням країни або великими групами населення.

Інституція, якщо вона незалежна, має робити свою роботу.

Робити свою роботу, в тому числі там, де це може бути навколо людей, що мають довіру широких (або важливих) верств населення. В такі моменти діяльність інституцій має бути максимально прозорою, зрозумілою, висвітлюваною та підзвітною. Незалежність органу не дає можливість органу лізти в будь-який блудняк. Це так не працює.

Дії НАБУ останнім чином викликають багато питань. З моєї особистої точки зору, істотна частина цих дій делегітимізує НАБУ як інституцію. А далі буде як у боксі: “руки опустиш – в бороду пропустиш”.

Результатом падіння легітимності можуть скористатися зацікавлені групи населення та жахнути по НАБУ яким-небудь перезавантаженням. І бороти це перезавантаження буде важко, саме через втрату зовнішньої легітимності діяльності НАБУ. Важко пояснити в посольствах і у макродонорів, чому не треба перезавантажувати типів, які відкривають якусь лажу, не розслідують насправді важливі справи, бігають за хайпом і т. д.

Я сподіваюсь, що цей балаган найближчим чином припиниться. Справи без можливості вироку, справи, що розваляться в ЄСПЛ, – це не дорога до результату і до тих антикорупційних змін, яких ми як суспільство прагнемо.

Автори

, ,