Ця війна з точки зору глобальної історії
Знову мушу вибачатись за надто довгий текст. Це лише спроба подивитись на цю війну з точки зору глобальної історії, впорядкувати для самого себе думки з цього приводу.
Зараз Україна стоїть на цивілізаційному розломі. На межі двох світів, які умовно можна назвати Західною цивілізацією, з одного боку, та московською деспотією, з іншого. Про термінологію можна сперечатись, та це є не так важливо. Важливіше сутність тієї та іншої системи.
1. ЗАХІДНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ зародилася на берегах Середземного моря, в містах-полісах давньої Греції. Найвищого розвитку досягла тоді в давніх Афінах. Подальший розвиток отримала в Римській республіці. І з того часу, вже більше 2000 років поширюється нашою планетою, сягнувши США, Австралії, далекосхідних країн. Досягла при цьому величезних політичних, соціальних, економічних, технологічних успіхів. Саме ці успіхи приваблюють людей у всьому світі до Західної цивілізації.
Але в чому сутність цієї цивілізації, і що є джерелом її досягнень?
В основі було покладено просту ідею: рівність між собою членів громади, господарів, воїнів. Тобто поняття ГРОМАДЯНИНА.
З цієї рівності виплило священне право власності. На майно здобуте війною, господарством, підприємництвом. Тому що, якщо всі рівні, ніхто, ніякий цар не має права на твоє життя, домашніх, власність.
А ще з рівності всіх громадян логічно виплила виборність влади та обмеження терміну її дії. Тому що, якщо всі господарі рівні, чому один має бути царем? Вибори відбувалися голосами повноправних громадян (спочатку людей, здатних носити зброю, потім просто визнаними законом повноправними громадянами).
Ця ідея виявилася надзвичайно плідною. Дала змогу кожному громадянину брати участь в управлінні державою-полісом. Мала наслідком підзвітність влади зібранню громадян. Що в свою чергу призвело до чіткого формулювання законів, їх кодифікації. Тому що підзвітні громаді правителі мали керуватися не власними бажаннями чи свавіллям, а комплексом кодифікованих законів, прийнятих громадою.
Звідси виросли знамениті римські Закони 12 таблиць (451-450 рр. до н.е.) і все Римське право, яке досі лежить в основі законодавств Західної цивілізації.
Необхідність прийняття нових законів, їх вдосконалення та кодифікації знову таки цілком логічно призвела до ідеї розподілення гілок влади на: виконавчу (тимчасово обрані правителі, які керуються законами в усіх своїх діях), законодавчу (зібрання представників громади, які створюють чи вдосконалюють закони) та судову (спеціалісти-знавці законів, які спираючись на кодекс законів, вирішують поточні спори на різних рівнях).
Ще одним наступним логічним кроком стала незалежність цих гілок влади одна від однієї. Відсутність якої (незалежності) ламає всю систему і повертає її до варварського устрою.
Ця система показала свою неймовірну ефективність. Дозволила Риму стати владарем тогочасного світу, контролювати величезні території та досягти неймовірного політичного, соціального та економічного розквіту.
Але саме територіальний ріст Римської держави призвів до злому цієї античної системи. Тому що виявилося, що державою розмірами від Гібралтару до Парфії керують люди, обрані громадою міста Рим. І щось змінити в цьому не дозволяв тодішній рівень транспорту та комунікацій. Те, що було тоді ідеальним для полісу, стало неефективним для великої держави.
Рішенням на довгі віки середньовіччя стало повернення до монархічного устрою Римської імперії та нових європейських держав, які виникли на її уламках. Але ідеї не загинули. Їх паростки проростали в іспанських Кортесах, французькому та англійському Парламентах, в італійських торгових містах-республіках, в містах центральної та північної Європи з міським самоврядуванням зразка Магдебурзького права.
Завдання розповсюдження ідей Римської республіки-полісу на держави з великою територією було вирішене шляхом територіального представництва. Це призвело до буржуазних революцій, обмеження монархічних устроїв, поетапному зростанні ролі представницьких парламентів у найбільш передових країнах Європи. Західна цивілізація повернулася до принципів підконтрольності влади, незалежності її гілок, влади Законів, священного права власності вже на більш високому рівні, на рівні національних держав. І одним з наслідків цього стало право бути законно багатим.
Всі, буквально всі технологічні, культурні, цивілізаційні прориви людства відбувалися в періоди Республік, тобто державних устроїв, де рівні права і владу мали ГОСПОДАРІ: власники землі, підприємці, купці, воїни.
Афінська республіка: закладено основи цивілізації. Виникли як явище: архітектура, мореплавство, театр, історія, філософія, наука.
Римська республіка: римське право, розвиток міської архітектури (дороги, бетон, водогін, каналізація), військова справа.
Італійські торгові республіки: відродження, архітектура Венеції, Флоренції, розвиток мореплавства (генуезець Колумб), Мікеланджело, Да Вінчі, музика, література.
Буржуазні парламентські республіки Англії та Франції: машинна революція, бурхливий технологічний, економічний та соціальний ріст, ткацькі верстати, паровози, пароплави, машини, станки, науки, телеграф, радіо і т.п.
І нарешті, демократія США: телебачення, мобільний зв’язок, інтернет, GPS, Space-Х.
І в цьому немає ніякого дива.
Тому що відсутність свавілля влади, пріоритет (диктатура) законів і справедливі, рівні правила гри, тобто чесна КОНКУРЕНЦІЯ, плюс недоторкане право ВЛАСНОСТІ, право бути законно багатим (тобто можливість концентрації капіталу) – це і є необхідна умова для підприємництва, винахідливості, творчості, технологічного та соціального прогресу, технологічних та культурних проривів.
Людина готова працювати, придумувати, винаходити, ризикувати, вкладати гроші, пливти за моря, коли впевнена, що плоди її зусиль зроблять її заможною та успішною, що їх не забере правитель-самодур або підконтрольний диктатору суд. Чи правила гри не змінить підконтрольний правителю законодавець. Що його не розкуркулять, не відберуть його майно, створене підприємництвом, винахідництвом, енергією, талантом, ризиком, важкою працею – на догоду люмпену просто для збереження влади популіста-диктатора.
Західна цивілізація безумовно не рай на землі, не царство справедливості. Люди в ній мають ті ж загальнолюдські вади: жадібність, честолюбство, властолюбство, жагу до розкошів і задоволень. Але західний устрій найбільше відповідає людській природі, є найбільш справедливим (принаймні на сьогодні), здатен до саморегуляції та самовдосконалення. Слабкими місцями західної цивілізації є: популізм (вічна хвороба демократії, особливо як наслідок загального виборчого права) і орієнтованість на вигоду, прибуток, часом за будь-яку ціну. Саме на цих слабкостях і грає друга сторона, яка стоїть по той бік цивілізаційного розлому: московська деспотія.
2. МОСКОВСЬКА ДЕСПОТІЯ – це суспільство, яке важко назвати цивілізацією. Сутність її склалася внаслідок історично-географічних причин. А саме:
– Навала монгольських кочівників у 13-14 сторіччях зруйнувала органічний розвиток слов’янських полісів, а значить і розвиток поняття «громадянин» (залишився хіба Новгород, варварськи знищений потім Іваном ІV Кривавим);
– Москва історично стала логістичним центром збору данини з поневолених ордою князівств, що визначило принцип її існування на віки;
– На схід від москви аж до Камчатки та на південь до Каспію були розташовані велетенські території, населені на той час низькорозвиненими народами, але з неосяжними природними ресурсами;
– Після розпаду Орди москва відкрила для себе можливість легкого захоплення велетенських територій та слабких народів (озброєних лише луками та списами), використовуючи західну вогнепальну зброю та технології. Захоплення, експлуатацію народів та ресурсів та величезне збагачення на цьому.
Комплекс цих причин і визначив спосіб існування московської деспотії.
За допомогою західної зброї та технологій (куплених або вкрадених) захоплюються величезні території з величезними природними ресурсами, поневолюються народи, створюються і підтримуються конфлікти. А потім загарбані ресурси, здобуті дешевою рабською працею на захоплених територіях, обмінюються на західні зброю, товари, обладнання, предмети розкошів. Замкнений цикл, який продовжується і до сьогодні.
Такий устрій, точніше спосіб існування, передбачає максимально жорстку деспотію, відсутність поняття громадянина. Зникнення жорсткої централізації, деспотії одразу руйнує всю систему. Населення деспотії – лише ресурс, цінність якого визначається здатністю виконувати функцію. І ресурс часто дешевший за куплену зброю, машину чи технологію.
Наслідком західної системи (поняття громадянина – законність – свобода – недоторканне право власності – право бути багатим – рівні правила гри) є цивілізаційна ПЛІДНІСТЬ (розвиток філософії, науки, культури, технологій, соціальних інститутів) і ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ (громадянина).
Наслідком московської системи (деспотія – експлуатація ресурсів, в тому числі людських – безправ’я – брехня та страх як опора системи) є повна цивілізаційна БЕЗПЛІДНІСТЬ і вкрай низька цінність людини-раба як усього лише одного з ресурсів.
Саме тому московська система не дала світові НІЧОГО. Всі здобутки сучасної цивілізації: філософія, науки, державні інститути, розподіл гілок влади, кодифікація законів, розвинене мореплавство, машини, техніка, технології, використання електрики, автомобіль, літак, зв’язок, комп’ютер, інтернет, музичні та літературні жанри – це плоди західної цивілізації, створені завдяки громадянському устрою. Завдяки логічному ланцюжку: поняття громадянина – рівність – законність – свобода – недоторканне право власності – право бути багатим – рівні правила гри.
Московська деспотія веде до моральної, духовної, культурної, технологічної деградації, омертвляє все, до чого може дотягтися (досить хоча б порівняти європейські країни, окуповані москвою до 1989 року, з західними європейськими країнами того ж часу, Східну та Західну Німеччину, мерседес і трабант 🙂 . Вона (на відміну навіть від китайської деспотії, де головним ресурсом є працелюбність населення, і ставка робиться зараз на запозичення західних технологій та їх адаптацію) тепер ще й вкрай розбещена шаленими прибутками від продажу енергоресурсів, за доходи від яких купувалося буквально все. І тому вже нездатна хоч якось ефективно (подібно до Китаю) копіювати західні технології. Ніяке «імпортозамєщєніє» там уже не можливе.
Що відбувається зараз? Західна цивілізація наступає, наступає м’якою силою. Як магніт притягує уми та серця людей: своїми здобутками, технологіями, комфортом, соціальним розвитком, рівнем життя, ЦІННІСТЮ кожної людини-громадянина, а ще, і це дуже важливо, СВОБОДОЮ, яка притягує, але водночас і лякає колишнього раба. Московська система безнадійно програє.
Протягом своєї історії московська деспотія ховалась за різними личинами: «монархія», «імперія», СССР, РФ. Еліти московії в 19 ст розмовляли французькою та англійською, адаптували західні форми літератури та музики, Пушкіни та Толстиє перелицьовували Шекспіра, Байрона, Дікенса та Текерея на московські лади. Але все це була лише вивіска, тонкий прошарок, зовнішній блиск, за яким ховалася та ж хижацька деспотія, «страна рабов».
Зараз історична ситуація склалася так, що московська деспотія втрачає можливість маневру, імітації, мімікрії. Втрачає можливість прикидатись «цивілізованою державою» (як у 19 ст., коли в Європі існували монархії, і Росія багатьма сприймалася як одна з них). І втрачає можливість грати на внутрішніх західних конфліктах (як у 20 ст. під час світових воєн), створюючи розколи та маючи на тому геополітичний зиск. Московська деспотія нутром, всім своїм прогнилим єством відчуває свій цивілізаційний програш, неминучу деградацію та розпад. Втрачає території, втрачає вплив, втрачає силу. Саме тому вона шаленіє.
Останні інструменти, які залишилися у деградуючої імперії, щоб утриматися в купі, – це брехня та страх, використання яких підноситься москвою зараз до шаленого, абсурдного рівня. Шалена, безумна пропаганда. І шалені, безумні погрози «знищити весь світ». Загнана в кут незворотнім історичним процесом московська деспотія стала вкрай агресивною та небезпечною.
Саме тому сталася війна в Україні, жест відчаю банкрота, який кидає все на останню карту у спробі «переломити ситуацію». Україна і ми, українці, зараз в самому центрі світового історичного процесу.
Саме війна в Україні остаточно зірвала маску з хижої, дикої, аморальної і деградованої москви. Колективний Захід побачив реальну суть і реальну небезпеку москви, озброєної зброєю з західними компонентами та вкраденою у Захода ж ядерною зброєю. Історичний розвиток дійшов до ПРЯМОГО протистояння західної цивілізації і московської деспотії.
І це є вирок московській системі існування. Так, москва грає на слабкостях західної цивілізації. Але це тільки її слабкості, але не її основа. А захід тепер послідовно вибиває з-під москви саме основи існування її системи: торгівлю ресурсами і отримання зброї та технологій. Без цього московська деспотія – ніщо.
В цей же час Україна, українська армія, українські воїни-громадяни роблять свою важку роботу, за яку платять кров’ю та життям найкращих, знищують московську військову силу, системно демілітаризують москву.
І ці зміни є незворотними. Повернення назад для московської деспотії більше не буде. Так, Заходу потрібні ресурси, вони історично орієнтовані на взаємовигідну торгівлю. Але відновлення цього процесу можливе буде лише з повністю демілітаризованими, дефашизованими регіональними структурами, які утворяться на місці нинішньої московської деспотії.
