Уявляю це собі – і не можу заспокоїтися
Френди ви бачили колись кацапів, розбещених французською інфантильною толерантністю? Всі ці “та ані лохі!”, “лягушатнікі!”, “дурашкі!”… Цю поблажливу зверхність до вельми приємних відкритих французів.
І несподівано…
Слухайте, вони ж всерйоз гадали, що їм все зійде з рук. Що французи не будуть зв’язуватися… Що не наважаться…
Уявіть, як у цих сявок, які вбралися в дорогі шмотки, але залишилися сявками… Як у них рвалися шаблони і пукани коли за вікном – жандарми! Броніки, шоломи, зосереджені обличчя, а в очах вогонь як у гренадерів Бонапарта!
Ні! Я сьогодні слухаю Мілєн Фармер, дивлюся щось з Кристіаном Клав’є або Софі Марсо. І балдію.
