ОДКБ – це як масони, ніби вони є, а насправді ніт…
Особливо пікантно у цьому збіговиську виглядає Казахстан…
Після того, як Кремль “поміг” президенту Токаєву на початку нинішнього року провести ротацію у клані Назарбаєва, виявилась достатньо цікава тенденція, яка домінує у цьому збіговиську “блатных и нищих”. Перебування тієї чи іншої країни у цьому “детище” Кремля зовсім не обов’язково диктується вимогами їхніх національних інтересів. Скоріше навпаки…
Про “гарячу взаємодію” між Киргизстаном та Таджикістаном, думаю, всі пам’ятають, ДВОкратне кідалово Вірменії самими Кремлем у протистоянні з Азербайджаном також не є таємницею. Особливо показовим є нинішнє.
Ну й завершуючим “мазком” на тлі цієї картини є Казахстан, де еліти країни явно не збираються перетворюватися у дресований Кремлем “білоруський цирк”. Тим більше, коли під боком є дуже й дуже прагматичні “китайские товарищи”.
Я думаю, що в “спеціальних органах” Кремля вже не по одній шапці накидали славетних 3,14здюлін за “невдалі рішення” щодо результативної частини операції під назвою “уход на пенсию товарища Назарбаєва”.
Здавалося би, настільки “прогнозований” та “залежний” пан Токаєв, але й він майже з самого початку своєї каденції почав “викидати коники”. То наполегливо попрохає “вивести війська”, то “не визнає бомбаські бантустани”, а то нафту до Європи збереться постачати окремо від “старших товаришів”. Взагалі розпоясався…
Уявіть собі гіпотетичну ситуацію, коли у ліпших друзяках Казахстану опиняться Туреччина та Китай, а “північні партнери” підуть лісом збирати “валЄжник” (хмиз, по-нашому) замість посередництва на казахстанських нафті та газі.
Цікаві розклади починають вимальовуватись у Середній Азії, шановне панство. Скоріш за все, ОДКБ має на цих теренах усі шанси перетворитися на “легенду гор и степей”.
