Бонди – дефолт чи не дефолт?

Євген Дубогриз

19 липня Кабінет міністрів прийняв рішення про відстрочку платежів по єврооблігаціях. Про це розповів один з учасників засідання, пише Економічна Правда.

З фундаментальної точки зору – тобто, що зміниться в економічних факторах після цього рішення, якщо воно буде прийняте, – різниці жодної. Як ринки приватних запозичень були закриті з початком повномасштабної агресії, так вони й лишаться закритими. Це, в принципі, все.

З “технічної” точки зору – буде розкачка паніки, нас, українців, слово “дефолт”, як зараз кажуть, тригерить, звичайно, менше, ніж росіян, але все одно тригерить. Будуть і статті “все пропало”, і радіо ОБС (“одна бабуля сказала”) – “все, дефолт, капєц економіці, купуйте все з запасом, долар буде по 60” etc. Тож сподіваюся, приймаючи рішення про відстрочку виплат по бондах, наші очільники згадають про важливість комунікацій не в традиційно-бикуватому стилі “а чо такого”, “а чо ви розганяєте зраду”, “а самі ви такі”, як то в нас прийнято. Звичайно, надії мало, та й з комунікаторами біда. Але, може, цього разу подумають, як цю новину “продавати”, точніше, подавати, всередині країни.

Взагалі, звичайно, після конференції в Лугано рішення про відтермінування платежів виглядає дещо не те щоб аж так на 100% несподіваним, але трохи навіть смішним. Там домовлялися про дикі мільярди доларів від 250 до 750, зійшлися на мінімумі в 530. Й комунікація йшла, що, мовляв, шалені мільярди вже майже в кишені.

Тут зараз ціна питання до кінця року – маю на увазі, виплати за євробондами – приблизно $1.4 млрд (нарахував 912 млн прінципала та 481 млн відсотків до кінця року, якщо щось не врахував, поправте, пліз). Якось дуже воно одне одному не відповідає.

Навіщо взагалі це “відтермінування” знадобилося. Тут поки дві версії. Одна відносно “погана”: що нам не хочуть ролловерити (реструктуризувати, продовжувати термін) наші борги, принаймні, ті, які треба гасити у вересні, ті 912 млн. Чому погана, бо базовим сценарієм було, що нам підуть назустріч та, як мінімум, подовжать термін обігу, можливо, під сторонні гарантії тих же США, наприклад. Тож виходить, не хочуть. Або ми не змогли зіграти в перемовини.

Друга теж відносно погана: хтось отримав команду “економити” й намагається економити, як вміє. Навіть попри те, що Мінфін неодноразово казав, що борги краще виплачувати (я теж так вважаю, якщо що). Хто цей “хтось”, хто отримав або дав команду, і хто ці “хтосі”, хто економить, як той кітматроскін з відомого анекдота (не цитуватиму, бо дуже пошло) – не знаю, але, мабуть, якісь дуже впливові люди, якщо позицію Мінфіну не взяли до уваги.

Готуємося, панове економісти, заспокоювати людей, що дефолт – якщо він таки буде – це не ужас-ужас, і не всепропало. Може, когось і заспокоїмо.

* * *

Не дефолт.

Буває ж так. Здається з первинної інформації, що зрада і неузгодженість у питанні боргу за євробондами.

Потім з’являється вже офіційне повідомлення, яке гарно прописане, і це по суті прохання та пропозиція, а не відмова від платежів.

І потім кредитори так само ввічливо погоджуються, і радять всім тримачам піти назустріч нам, наполегливо радять.

Перемога. Отут дійсно можна без жартів: не дефолт, а реструктуризація. Що там терміни не до середини 24-го року, а до кінця 23-го, це зовсім не важливо.

Автори