Бережіть свої мізки від ворожих ракет!
1 липня російська ракета по Білгород-Дністровщині поцілила у мою подругу. Влучила прямо у мозок. І вона написала пост, що не треба нам радіти здобуткам, бо наш ворог – мстивий і лицемірний. І на другий день обов’язково буде мститися. Вона пропонує думати про життя людей і не провокувати заздрість, а мовчки молитися, щоб наших досягнень було більше.
Ціль російських ударів по цивільним – вразити таких, як моя подруга. Залякати. Змусити агресувати на українців. Хейтити не окупантів, а тих, хто їх “провокує”.
Давайте ще раз. Бережіть свої мізки від ворожих ракет! Вони будуть летіти по цивільних цілях до кінця війни. Чим складніша у московитів буде ситуація, тим лютіше вони нищитимуть цивільних. Це жахливо, але це треба прийняти, як факт цієї війни, який ми з вами не можемо змінити. Після кожної загибелі мирних, буде все більше і більше голосів думати про життя людей. Ціль ракетних обстрілів цивільних не стільки вбивства, скільки терор і залякування, знищення волі до спротиву.
За великим рахунком, якщо думати про життя людей, треба скласти зброю і здатися. Ворог закатує у своїх катівнях кілька тисяч активістів та найбільш заслужених воїнів ЗСУ. Ще кілька сотень тисяч неблагонадійних відправить у концтабори на 10-20 років. Зате всі інші перестануть гинути під обстрілами і будуть жити. Непоганий план. Але це кремлівський план, не наш.
Ніяка радість від визволення Зміїного не може спровокувати московитів на помсту. Так само, як ніщо не могло спровокувати їх на цю війну. Вони мстяться не з нашої радості чи суму, а тому, що ми просто є – існуємо, живемо, не гадимо, де спимо, і не глушимо водяру зранку до ночі. Ми – німий докір їм, що вони теж могли б жити, як ми, але не можуть.
Відкинемо страх. Зростимо лють! Навалюємо їм, де тільки можна! Ніяких компромісів, ніяких рефлексій на запорєбрік, ніякої трансляції російської пропаганди про “провокації”. Ми у війні. Все погане, на що вони здатні, вони вже роблять, і гірше нам не буде.
Єдина наша відповідь – тотальний спротив. Переможемо!
Ілюстрація: Олег Шупляк
