Рубльова окупація

Росія хоче запровадити рубль на території окупованої Херсонської області. Навіщо це потрібно та що це означає?

Якщо резюмувати:

Перше. Це суто політичне рішення, що не має жодного стосунку до економіки.

Друге. Це порушення монетарного суверенітету України. Фактично – оголошення війни з боку російського центрального банку. Та юридичне визнання окупації (не «спецоперації», а окупації) частини суверенної держави росією.

Третє. Це на 99.9% буде визнано порушенням положень Гаазької конвенції 1907 року. Та, скоріше за все, Articles of Agreement of the International Monetary Fund, прийнятих ще на Бреттон-Вудській конференції (конкретно – Article I, пункти (i), (iii) та (iv)).

Четверте. Це абсолютно неетична з точки зору центробанкінга дія, яка може стати навіть приводом для нових санкцій до росії з боку МВФ та центральних банків розвинених країн. В теорії навіть приводом для призупинення членства росії в МВФ чи виключення з МВФ.

* * *

1) Перше. Можливе – чи бажане росією – запровадження рубля в Херсонщині: дія суто політична. Мета: дисбалансувати настрої населення, підготувати жителів до так званого «референдуму про створення “народної республіки”», засвідчити територіальні претензії на частину України.

До економіки чи захисту населення це це не має жодного стосунку: Україна має можливість та змогу здійснювати повноцінний обіг гривні на цій території. Власне, весь цей час навали, більше двох місяців, воно так і є. Розрахунки у гривнях проходять, прймаються банками та населенням, жодних непереборних перепон з цим немає.

2) Друге. Це пряме порушення монетарного суверенітету України та Національного банку України. Що таке «монетарний суверенітет». Це право держави:

– емітувати (випускати) грошову одиницю – банкноти та монети, які є єдиними легальним засобом платежів на території держави;
– визначати та змінювати вартість грошової одиниці;
– регулювати обіг та використання цієї грошової одиниці та інших грошових одиниць (платіжних засобів) на території країни.

Запровадження рубля на території України – безпосереднє порушення всіх трьох цих принципів. По суті це можна назвати прямим оголошенням війни з боку росії, у даному випадку, з боку російського центробанка, визнанням вторгнення та окупації частини іншої суверенної держави.

3) Третє. Чи є це порушенням Гаазької конвенції 1907 року (та, можливо, статутів МВФ 1944 року, точніше, все 2010 року, тоді було останнє оновлення)?

Юридично це під питанням. Положення конвенції непрямо, але забороняють (чи «забороняють, але непрямо») окупантові змінювати валюту на території окупованої країни. Проте були випадки, коли у окупованій країні вводилася інша валюта, при тому що країна не визнавалася такою, яка втратила суверенітет, – наприклад, під час окупації Ірака у 2003 році, пише Франсуа Джіанвіті, колишній Генеральний Радник та директор юридичного департамента МВФ у аналітичній записці «Поточні юридичні аспекти монетарного суверенітету» (Current Legal Aspects of Monetary Sovereignty):

«Запровадження нової валюти саме по собі не є порушенням Гаазьких конвенцій, бо воєнний окупант може вживати економічних заходів задля суспільного блага окупованої країни».

З іншого боку. Фактично це порушення. Аби такі дії не були порушенням конвенції, необхідно виконання хоча б однієї з двох умов. Перша – відсутність міжнародно визнаного керівництва країни (як у випадку з Іраком-2003; Рада Безпеки ООН саме через це не визнала порушення конвенцій). Друга – неможливість здійснювати інший тип грошового обігу, окрім як запровадити валюту окупанта.

Обидві ці умови у випадку Херсонщини не виконуються. Керівництво України на місці – і Президент, і Уряд, і Верховна Рада, і НБУ є легітимним та визнаним у світі. Можливість забезпечувати обіг гривні на окупованих територіях є: банківська і платіжна інфраструктура майже не ушкоджені, СЕП (система електронних платежів) працює, відділення банків працюють, єдиний нюанс може бути з доставкою готівки, та це той нюанс, який не заважатиме повноцінному обігу гривні.

Відтак, на 99.9% запровадження рубля на окупованих територіях, зокрема, у частині Херсонської області, буде визнано порушенням положень Гаазької конвенції.

4) Етика центробанкінгу. Запровадження «своєї» валюти на території іншої країни – це, мабуть, одна з найбільш неетичних речей з точки зору роботи центральних банків. Звісно, якщо це робиться без згоди – та навіть без прямого звернення – центрального банку тієї країни, де запроваджується «своя» валюта.

Або навіть найбільш неетична. Настільки, що таке навіть не прописується прямо як порушення етичних чи юридичних стандартів тому, що жодному притомному центробанкіру таке просто не може спасти на думку.

Якщо російський центробанк – мова саме про центробанк, ніхто, включаючи особисто путіна, не зможе таке впровадити – кінець кінцем вдасться до такого кроку, це автоматично зробить центробанк росії злочинною організацією у спільноті центральних банків. А його керівників – нерукопотисними на будь-якому рівні.

Юридично це означатиме як мінімум питання визнання цб рф нелегітимною на міжнародному рівні організацією. Як максимум – питання виключення (не призупинення членства, а виключення) росії з числа учасників МВФ,
Фактично Ельвіра Набіуліна та її заступники, які прекрасно про це знають, мають всі підстави відмовитися від виконання такого завдання, від кого б воно не надходило. Або, як варіант, всі підстави подати у відставку, отримавши таке розпорядження.

P.S. У коментарях питання про аналогічні дії на території Криму та ОРДЛО.

Там дещо інша історія: як мінімум, в тих обставинах тоді НБУ навряд чи мав змогу забезпечити повноцінний обіг гривні – інфраструктуру якраз було зруйновано, та й сама платіжна інфраструктура НБУ була зовсім іншою, ніж зараз, як мінімум, у частині можливостей СЕП.