Росія поважає лише жорстку силу

Дійсно блискуча стаття Енн Епплбаум про катастрофу, яка насувається і яка стане провалом західної дипломатії. Бо ніхто і ніколи не говорив з Путіним і його камарильєю єдино зрозумілою їм мовою – мовою сили.

Що Захід більше не купуватиме російський газ, що російським олігархам і політикам більше не можна буде купувати нерухомість в Лондоні та Майамі, що будуть розслідувані і припиняться фінансування всіх цих жовтих жилетів, проросійських партій, вимкнуті всі Рашатудей.

Мені здається, що українська влада, яка сьогодні нарікає західним партнерам за нагнітання паніки, насправді, мала б говорити з ними про цінності й намагатися зробити все можливе, аби дискурс тиску Заходу на РФ перейшов в конкретну площину.

А не навпаки ображатися на західних партнерів і легковажити даними розвідок.

Якщо дійсно РФ розв’яже агресію проти України, це буде катастрофа для всіх і провал колективного Заходу. Проблема лише в тому, що Україна заплатить найдорожчу і найважчу ціну.

Кажуть, завтра оголошений указом Зеленського день єднання. Колективний гудок, який має об’єднати суспільство, еліти і зупинити ворога.

Як на мене, Зеленський минулої весни, коли РФ почала концентрацію військ на наших кордонах, мав оголосити рік єднання навколо ЗСУ й бодай прийняти необхідні для посилення армії та територіальної оборони підняття зарплат воїнам.

А щодо єднання, то слуги, наприклад, зібрали 150 підписів на позачергову сесію, ні, не на закони для армії, а на заслуховування кримінального переслідування Порошенка, тобто в нашому пісочнику все за планом.

Наші союзники нас зараз нарешті військово підтримують. Чи стримає це агресора, покажуть найближчі дні, тижні чи місяці. А от видключення РФ від системи SWIFT мало б результат вже сьогодні. Шкода, що Зеленський не нагадав про це на брифінгу з канцлером Шольцем, коли той знову проговорився українському суспільству про те, про що нам не говорить зелена влада – що вони планують вже на наступній зустрічі в нормандському і мінському форматі везти на обговорення якійсь закони по ордло.

Хотілося б бодай в парламенті зрозуміти, про які ініціативи йдеться.

Постараюсь вместить все мысли в один пост.

Первое: “Ой-вэй, Запад своими истериками рушит нам экономику”. Знаете, что еще рушит экономику? Оккупация парочки областей мышебратьями или удар ОТРК по энергосетям с целью разрушить коммуникации и логистику.
Разумеется, все эти стингеры и джавелины – это делается не по доброте душевной и не за наши красивые глаза. Это прагматичный и вполне взвешенный шаг: проливать кровь никто не хочет, а новых гранатометов можно сколько хошь выпустить. И размен – мы вам оружие, вы нам безопасность – вполне неплохой размен для всех, кроме Москвы, для которой теперь цена вторжения взлетает неприлично высоко.

Второе: нет, ничего еще не закончилось. Россия может сколько угодно рассказывать, что зелен виноград, и вообще все едут в ППД, но верить Кремлю – себя не уважать. Никто не свозит войска через весь континент и не терпит колоссальные убытки просто для того, чтобы в очередной раз победить картонную Вейшнорию. Это не “союзная решимость-2022”, это “Запад-81”.

И даже если завтра вправду отойдут и вправду поедут домой, то надо держать в голове, что РФ только что отработала оперативную переброску всего живого и боеспособного на запад, к нашим границам и границам ЕС/НАТО. Это в любом случае ценный опыт и материал для изучения их логистами, разведкой, контрразведкой и т.п. Сейчас россияне знают, какую часть войск засекли, а какую – нет. Знают возможности западной разведки. Знают время реакции. Знают, что немцев можно купить, а с Францией порешать. Знают, как поведет себя через год или два наш Віслюк. Они это знают, и они это учтут.

Третье: признание ОРДЛО госдурой или питуном – это вообще хз что в мешке. Может быть попыткой сохранить лицо. Может быть просто филькиной грамотой. Может быть намернием интегрировать эту опухоль в россию-матушку. Это может быть даже небольшой перетасовкой карт перед все еще возможным ударом. Проблема в том, что это, опять же, вопрос психиатрии, а не военной или экономической аналитики.

Кремль уже не раз и не два демонстрировал, что у него есть воля перекроить миропорядок. И что сломить эту волю могут только 3,14дюли. Что никакие щадящие санкции или глубокие озабоченности их не колышат. Россия заканчивается там, где можно получить 3,14дюлей, и точка. И как же хорошо, что Запад нам их целый мешок привез, и еще немного сверху.

Наша задача – повышать цену вторежния вплоть до неприемлемо высокой. Наша задача – выстраивать ПРО и ПВО. Клепать свои ОТРК и готовиться отправить в утиль все от Севастополя до Каспия. Для этого нам нужна экономика, для этого нам нужна промышленность, для этого нам нужны союзники и их технологии. Единственное, что нам для этого не нужно, – это один не в меру жадный олигарх и его зеленый сброд.