11.02.2015. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

11 лютого 2015 року був вкрай непростий день для Петра Порошенка. Рано-вранці він відвідав Краматорськ, де напередодні внаслідок злочинного обстрілу житлових кварталів касетними боєприпасами з РСЗО «Смерч» (які «стихійне ополчення Донбасу», зрозуміло, вирило з чергової шахти) загинуло 17 людей. Майже 50 містян і військовослужбовців були поранені, серед постраждалих виявилось багато дітей – тож Президент відвідав жертв цього теракту та прослідкував за ліквідацією його наслідків.

Між Києвом та Краматорськом майже 700 кілометрів, та голова держави встиг на засідання уряду, де переконався, що країна готова до введення воєнного стану у випадку подальшої ескалації. На щастя, така міра не знадобилась. А може, й на біду, бо Президенту потім багато хто з обивателів дорікав: мовляв, «яка ж у нас війна, коли немає воєнного стану?» Та й про війну наприкінці його каденції мало хто вже згадував, бо погане ж, як відомо, швидко забувається. Може, й варто було запровадити воєнний стан, щоб усі ці громадяни, які через 4 роки волали про «владу, яка наживається на війні», відчули на власній шкірі, як воно – коли війна приходить до них? Тепер вже не дізнаємось.

А далі Порошенко встиг підписати указ про вшанування пам’яті Небесної сотні 20 лютого (він тоді ще не знав, що скоро громадяни масово полюблять того, хто пропонував «виробляти електрику», мордуючи учасників Майдану ебонітовими палицями). І відбув на перемовини в Мінськ, де наступного дня будуть підписані «Мінські угоди-2» – такі ж невигідні й декларативні, як і перші, і які так само врятували Україну від масштабного наступу РФ, заплутавши агресора у дипломатичній казуїстиці.

Що робить його наступник, коли над Україною нависла військова загроза? Катається на лижах у Буковелі та записує нові відосики зі спортзалу. Хай віддувається за всіх міністр зовнішніх справ. Хай на перемовини їздить завгосп. Хай члени уряду роблять суперечливі заяви. Хай західні союзники проводять розвідку й в екстреному порядку доставляють в Україну цінне озброєння. Він гулятиме, відпочиватиме, обіцятиме пенсіонерам смартфони в рамках програми «Єбабуся» та хрипить обурено на іноземних лідерів, які, мовляв, «навмисне паніку розводять, аби нашу економіку підірвати». В Україні наразі немає президента. І не буде, як мінімум до 2024-го. А чи з’явиться у 2024-му – залежить від вас, панове.

Автори