5 копійок до тривожної валізки. Частина 1

Євгенія Подобна

Не хотіла псувати свята, тому цей пост публікую сьогодні, хоча й написала його місяць тому. І хоча тривожність вже спала, думаю, ця інформація не буде зайвою в будь-якому разі. Я про тривожну валізку і про те, що робити, якщо таки повномасштабний наступ.

Перед тим, як витягати з верхніх полиць рюкзака, сядьте, повільно вдихніть і повільно видихніть. А тепер тверезо подумайте: якщо наступ, що саме ви будете робити?

Якщо ви розумієте, що в разі наступу будете їхати зі свого міста/села, передусім знову ж тверезо оцініть куди. В яких регіонах і які саме родичі чи друзі готові прийняти вас чи вашу родину. Вивчіть маршрут, як туди дістатися. Не покладайтесь на «джіпіесники». Якщо зникнуть інтернет чи зв’язок, чи електроенергія і розрядиться телефон, ви повинні чітко розуміти, якими дорогами і як вам їхати.

Важливо: пальне. Якщо є можливість, краще мати повний бак. У кількох населених пунктах на Донбасі в 2014 були шалені черги на заправках. Або ж вони можуть просто не працювати. Якщо десь щось потребувало ремонту – саме час це зробити. Якщо у вас тварини, варто подумати заздалегідь, як ви їх транспортуватимете. І, наприклад, прикупити переноску для кота чи компактну клітку для шиншили чи папуги, яка не займатиме багато місця.

Якщо ви лишаєтесь вдома. Не полінуйтесь і перевірте, де може бути найближче укриття. Підвал, бомбосховище. Поцікавтесь, в кого ключі. Переконайтесь, що у випадку чого зможете безперешкодно туди потрапити. Якщо у вас приватний будинок, перевірте чи не потрібно укріпити погріб. Варто лишити там бутиль питної води, ліхтарик чи свічки, консервацію чи галети – щось, що не зіпсується. В Красногорівці, пам’ятаю, бачила підвал багатоповерхівки, який досвідчені мешканці під’їзду облаштували по-максимуму: знесли туди розкладушки, поставили буржуйку, мали запас палива, води і харчів, а також теплі ковдри і іграшки для дітей.

Важливо: якщо буде задіяна авіація, підвал чи погріб можуть стати «братською могилою». У всіх інших випадках від того, чим воює ворог на Донбасі, підвали, на моїй пам’яті, таки рятували. Хоча 100% гарантій вижити вони, звісно, не дають.

Тепер, власне, тривожна валізка. В неї варто покласти:

  • Документи. Паспорти, коди, свідоцтва про народження та шлюб, право власності на нерухомість. Бажано у файлах, вакуумних пакетах, у чомусь, що не мокне;
  • Ліки. Зробіть собі міні-аптечку: нестероїдні протизапальні, анальгетики, кровоспинні, протидіарейні. Бинти і т.п. Якщо ви маєте хронічні захворювання, обов’язково майте запас ліків від вашої хвороби. Особливо, якщо це специфічні ліки (медичну картку тоді теж обов’язково мати при собі). Наприклад, тим, чиї ліки мають зберігатись виключно в холодильнику, варто заздалегідь подумати про сумку-холодильник на випадок перебоїв з електроенергією чи раптового переїзду;
  • Їжа. Варто зробити запас того, що довго не псується і має мінімальну вагу, якщо доведеться тікати. Як на мене, ідеальний варіант – сублімована їжа. Наприклад, те ж картопляне пюре від «мівіни» – дешево, мінімум місця і ваги. Гастрит лікувати легше, аніж осколкове поранення. Ще хороша ідея – енергетичні батончики. Їх легко можна приготувати вдома. Вдома також можна зробити запаси консерв, макаронів і каш;
  • Вода. Пляшка чистої води в рюкзаку – обов’язкова. Так само, як і бутиль вдома на балконі. Подумайте про усілякі невеличкі ніштячки для очищення води. Кажуть, є таблетки спеціальні, але я з ними не стикалась. Бачила маленькі фільтрики для пляшок в 2014-му, але не пам’ятаю, як вони правильно називаються;
  • Пауер-банки. Краще кілька. Трійник;
  • Ліхтарик. І батарейки до нього. І запальничка.
  • Теплі шкарпетки. Краще кілька пар. Думаю, не варто пояснювати;
  • Є така крута штука – мультитул. Якщо маєте – сміливо кидайте в рюкзак;
  • І знову про медицину. Варто присвятити час такій штуці як турінкет – засіб для зупинки кровотеч. Мені подобаються «Кет» (ціна була близько 600 гривень за штуку). Коровотеча – одна з головних причин смертей на війнах. Він краще за будь-який джгут і простий в користуванні. Потренуйтесь накладати його на собі та на рідних. Доведіть до автоматизму, щоб навіть спросоння могли накласти його за лічені секунди. Бо саме стільки часу є в людини, аби вижити при артеріальній кровотечі. Якщо є гроші, гемостатичні бинти – це дуже дієва штука. Але одненький доведеться зіпсувати для тренування. Це все ні в якому разі не на дні рюкзака! Якщо тікаєте під час обстрілу – турнікет має бути максимально під рукою – часу порпатись не буде, якщо він, не дай Боже, знадобиться. Під час роботи в зоні бойових дій в мене з собою були два турнікети – один на бронежилеті на плечі, другий – в аптечці поряд з целоксом. Аптечка теж була прикріплена до бронежилета, не в торбі;
  • Наступ прогнозують на зиму. Тож варто купити грілки – це такі маленькі зігріваючі пакетики, які можна покласти у взуття і рукавиці, і вони врятують від обмороження на кілька годин. Недорогі і маленькі;
  • Дощовик;
  • Решту місця заповнити теплими речами. Взимку – фліс і шерсть. Зручне взуття, яке фіксує суглоб. Ніяких платформ і підборів. Ніякого камуфляжу, хакі, брудно-коричневого, тактичного одягу, через який вас можуть сплутати з комбатантом і пристрелити про всяк випадок. Те саме стосується і рюкзака.
  • До рюкзака кріпимо каремат – то дуже рятівна штука. Але не килимок для йоги, а саме каремат 😉 .

Список можна продовжувати довго. Це – базовий набір, який під силу зібрати і нести кожному. Про бронежилети, каски, серйозні аптечки, наколінники не пишу. Для тих, хто евакуюється власним авто, варто закинути в багажник спальний мішок і ковдру. Залізний туристичний посуд. Туристичні пальники.

І, головне правило: у будь-якій незрозумілій ситуації – падай і притискайся до землі. Лапки – на шию. Потім перебіжками в укриття або в найближчу заглибину, траншею, підвал. І не панікувати. Паніка – головний ворог раціонального мислення. Зберігаючи спокій, шанси вижити більші. Ну і кортизол, раптом що – дуже потрібна штука, економте його 😎 . Така валізка – це не лише на випадок війни, а й на випадок стихійного лиха чи іншої біди, яка може статись будь-якої хвилини.

В мене в друзях багато військових, переселенців, яким доводилось покидати все за годину, і тих, хто живе на лінії. Додавайте свої поради. І виправляйте, якщо бачите, що я помиляюсь. Нехай ці поради вам ніколи не знадобляться. І вступайте до батальйонів тероборони 🙂 . Завжди краще розраховувати на себе.


Олена Білозерська

Якщо завтра війна: залишатись чи ставати біженцем?

Нарешті з’явився притомний пост про “тривожну валізку” для цивільних. Його написала Євгенія Подобна, журналістка, яка багато працювала на передовій (див. вище). Притомний її текст тому, що речі, які перераховує Женя, реально покласти в рюкзак, тривалий час нести на собі й користуватися ними пересічній цивільній людині, яка може бути, приміром, міською пенсіонеркою, а не підготовленим розвідником-диверсантом, який незрозуміло чому не на фронті.

Вирішила написати кілька слів і собі. Поки що не про саму валізку, а про проблему в цілому. Імовірність великої війни у найближчому майбутньому поки що (поки в Україні немає серйозних заворушень) оцінюю як низьку. Але зайвою така інформація точно не буде.

Зараз в Інтернеті багато непоганих текстів і відео на тему “що робити, якщо…”. Але жоден з них не враховує Вашої особистої ситуації. Це ви мусите зробити самі.

Найперше, вже зараз треба прийняти головне рішення: чи намагатиметесь Ви залишити свій населений пункт в разі, якщо до нього наблизяться бойові дії. Це залежить від:

1. Міри Вашої участі в українському патріотичному русі і обізнаності про це ворогів. Візьміть до уваги, що в разі тимчасової окупації Вашого міста чи села російські спецслужби не ловитимуть кожного, хто колись запостив у Фейсбуці синьо-жовтий прапор чи навіть скидав гроші волонтерам на потреби фронту. Але Ваш сусід, якщо захоче, приміром, за щось Вам помститися чи щось у Вас віджати, – донесе. І тоді у Вас можливі проблеми. Сусід-колаборант страшніший за окупанта, бо в нього особиста зацікавленість.

2. Наявності чи відсутності у Вас родичів/друзів у безпечному місці, які згодні Вас прийняти і допомогти. Якщо такі люди є, домовтеся з ними завчасно, бо іноді трапляються форс-мажори.

3. Вашої мобільності – а вона, в свою чергу, залежить від багатьох речей:

– Вашого віку і стану здоров’я, фізичної підготовки;
– складу сім’ї, наявності у ній дуже літніх людей, інвалідів, тварин тощо;
– чи є у Вас господарство, яке нема на кого залишити (якщо живете в приватному будинку);
– Ваших фінансових можливостей;
– наявності власного автотранспорту тощо.

Якщо Ви не мобільні, не дуже сильно засвічені і підтримки не маєте – раджу нікуди не їхати. В тому числі й тому, що може не бути куди повертатися – усе покинуте, в першу чергу житло, буде розграбоване й віджате криміналом різного штибу. Сидіть удома і чекайте на звільнення. Може, пощастить стати підпільником 😎 .

Друге, що теж треба зробити вже зараз – знайти надійних людей з кола родичів, друзів і сусідів, які прийняли таке саме рішення, як Ви, – виїхати чи залишитись, і домовитись про спільні дії. Бо якщо стане неспокійно, як на біженців, так і на тих, хто залишиться, можуть нападати грабіжники. Можливі й інші проблеми, які самотужки не вирішити. У когось може бути велике авто, на якому він може забрати “безтранспортних”, а в іншого – зброя й досвід, щоб охороняти ваші кілька автівок, і так далі. Подумайте і домовтесь, як зробити так, щоб у критичний момент не залишитися без зв’язку зі своїми.

Про речі (власний “список виживання”), якщо буде натхнення, напишу потім окремо.

#якщо_завтра_війна


Доробок Sergey Vishnevsky:

Тривожний цивільний рюкзак

Меню з круп та консерв на групу осіб при похідному харчуванні. 5 днів


Брошюра “У РАЗІ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ АБО ВІЙНИ”

Захисні споруди цивільного захисту, Київ

 

Автори

,