В Україні Зеленського журналістам варто знати своє місце
Кричуща ситуація в Укрексімбанку, коли напад на журналістів був організований і керований безпосередньо головою правління цієї фінустанови Євгеном Мецгером, стала закономірним наслідком демонстративної зневаги до прав журналістів з боку президента Зеленського та представників його Офісу впродовж останніх років.
Причому фундамент для такого ставлення був закладений навесні 2019 року, ще під час скандального спілкування з журналістами тоді ще кандидата у президенти Володимира Зеленського, який заявив журналісту, що «я вам нічого не должєн».
Тепер представники влади, які відчувають свою повну безкарність через кумівські («квартальські») відносини з чинним президентом та його оточенням, перейшли до застосування сили і посягання на чужу приватну власність.
Якщо і зараз не буде жорсткого покарання винних, відчуття безкарності загрожує масовому повторенню подібних випадків у подальшому. Понад те, від незаконного позбавлення права на свободу пересування недалеко й до викрадень, завдання тілесних ушкоджень та вбивств журналістів.
Якщо Зеленський невідкладно не вживатиме заходів для негайної відставки топ-менеджменту Укрексімбанку та можливості подальшого неупередженого розслідування і суворого покарання усіх причетних до нападу на журналістів, уся повнота відповідальності за подальші загрози для журналістів лежатиме персонально на ньому.
Це голова державного банку. Друг Венедіктової та Кирила Шевченка, вони рік тому втрьох намагалися американських лобістів купити. Лобістів купити не вдалося, хоча гроші витратили, тому іміджем доводиться займатися самотужки.
І ось результат. “Валі єго набок, ломай єму хобот”.
Це голова державного банку. Займається нападами на людей прямо в приміщенні державного банку. Від трьох до п’яти за напад на журналіста дають. Питань тепер два:
1. Як думаєте, друг Мецгера Шевченко тепер в межах своїх наглядових повноважень ініціює відставку Мецгера?
2. Як думаєте, подруга Мецгера Венедіктова тепер в межах своїх повноважень ініціює його кримінальне переслідування?
Я думаю, що ні по обом пунктам.
А значить, в новій Україні Зеленського журналістам варто знати своє місце. Або ти на шашликах у Зеленського хіхікаєш, або тебе б’ють, знущаються і конфіскують техніку.
Звикайте, друзі. Це не Мецгер вас від3,14див. Це саме майбутнє вас від3,14дило. Воно тепер таке.
У 2014-му я вважав, що то все Янукович та його македонська команда, що це вони, а до них Кучма, винні в усьому треші, що коївся.
Що це вони примусили журналістів відпрацьовувати бл*дську повістку, що це вони натаскали мусорів на жорстокість, що це їхні кадри по всіх рівнях системи ведуть себе, як озвірілі чорти.
І це було гарне пояснення.
Потім ми зібралися і найвищих з тих чортів знесли. І деякий час було… ну, не те щоб добре, але не так погано.
Тепер дивимося.
Скандал з Пандора Пейперс. Так, я не вважаю, що офшори самі по собі щось страшне (інша справа – якщо виявиться, що на них виводився приватівський рефінанс). Мені було цікаво, як на це відреагує медійка.
Медійка відреагувала в кращих традиціях 2003 року. “Якби в Наполеона була така преса, Франція б не дізналася про Ватерлоо”.
І я впевнений, Пінчук та Ахметов не телефонували редакторам каналів чи просто журналістам із криками “не смійте це висвітлювати, бо ж мене в списку олігархів згноять!”. Я трішки знаю кухню. Я впевнений, що це рішення вони прийняли самі, у межах обережної самоцензури класу “ну ви ж розумієте”. Це вже комсомольська чуйка працює.
Далі. Тупа тварина Мецгер дає своїм утиркам команду відібрати у журналістів камеру. Це абсолютно очевидний злочин. Мецгер – не генерал, не пафосний міністр, не олігарх, він не на тій позиції, де інколи люди втрачають береги. Він воша на оксамиті, голова держбанку, звичайний службовець. Але він якась сьома вода на киселі Зеленському, пару разів його за різні частини тіла перед камерами тримав. Він вважає, що йому можна. Бо прикриють. Охорона радо виконує наказ. Бо прикриють. Головний інформаційник банку присутній та розповідає, що так і треба. Бо прикриють. І бо керівництва він боїться більше за Кримінальний кодекс. А потім виходить Вікторія Страхова і розповідає на голубом глазу, що так і треба. Бо ну а що ти їй зробиш, чи вперше дурою здаватися?
Так от.
Команда Зеленського – не команда Януковича. Це не ті люди, що можуть когось змусити та залякати. Це не досвічені кримінальники, це кловани і недоумки, що в приватних розмовах складносурядними реченнями не володіють. Вони не змушують голів державних банків вдавати донів корлеонів, а журналістів брати за щоку, посміхаючись іншим куточком рота. Вони лишень толерують таку їхню поведінку, лише прикривають – і цього виявляється достатньо. Так само, як і з бухими депутатами.
Достатньо лише цього, щоб з людей злетів будь-який наліт цивілізованості. Достатньо лише цього, щоб дрібні клерки відчули себе гангстерами, а їхні соски – світськими левицями. Не треба змушувати – достатньо просто дозволити.
Отже, треба не дозволяти.
Пропоную поступово ставати трішки менш ввічливими і трішки менш толерантними.
Фото © Інститут масової інформації
