Чарівні мандри хлопчика Вови до американського дідуся. Післямова
Добре, що Зеленський не дослухався пана Арахамії й не проводив розмову на підвищених тонах 🙂 . Досить з нас специфічного гумору його прес секретаря 😐 .
А якщо серйозно, то як державники щиро бажаємо, щоб візит делегації був вдалим для України.
Зустріч відбувається не в найкращий час, коли весь світ зосереджений на ситуації в Афганістані. Опоненти критикують Байдена й за альянс з Німеччиною по ПП2. Насувається чергова хвиля пандемії. І саме ці теми найбільше турбують сьогодні Білий дім.
Українська делегація має вичавити з цих мінусів плюс. Байден також зацікавлений сьогодні дати сигнал, що США залишається надійним партнером України, підтримують суверенітет і територіальну цілісність.
Наша політична команда була зосереджена на формуванні двопартійної підтримки України, незалежно від того, хто президент. Нинішня влада зобов’язана її зберегти. Прикладом позитивної співпраці стали високофахові дії українських спецпризначенців в Афганістані під час евакуації. Наші військові продемонстрували професійність, відповідальність, готовність до стандартів НАТО.
В цей час в парламенті й досі є зареєстрована ТСК по так званим “плівкам Байдена”. Закликала слуг негайно відкликати цю ганебну ініціативу.
Ми вітаємо підписані угоди, головне тепер – їх реалізація, результат.
США дають Україні допомогу не просто так, а задля продовження реформ. В першу чергу очікуючи реальної деолігархізації та боротьби з корупцією.
Звичайно, цей візит до США не став катастрофою. Катастрофа відбулася ще в 2019, і тепер цей президент кілька років неуспішно розгрібатиме її наслідки, а наступники вже як піде.
Він не вміє читати мову дипломатії, бо справді думає, що раз особисто Байден не спитав про Коломойського, “вагнерівців”, системну планову корупцію, правове свавілля, зупинку реформ і підмахування реваншистам, то “все пройшло продуктивно”.
Ну продуктивно так продуктивно.
Тільки от втрата транзиту від “Потоку-2” – це вже реальність, до якої ніхто не буде готуватися, бо у нас “немає часу на стратегію”.
Відновлення співпраці з МВФ, схоже, не світить, хіба що у вигляді ковідних подачок.
Ніяких принципових відповідей на “чому ми не в НАТО?” нема і бути не може, бо у вас Мілованов в Укроборонпромі, а солдатам затримують виплати.
І хтось чув про санкції проти Кремля через постійне порушення домовленостей та обстріли мирного населення?
Передані списки заручників – це ритуальний піар-хід, на який Путіну начхати, бо Цемах і беркутівці вже в нього, тому спроба таким чином перекласти проблему на Штати виглядає жалюгідно, як браслєтікі перед носом Ердогана.
А так да, “відносни перейшли на новий рівень”, шкода, що про це не було сказано на спільному брифінгу, бо його не було.
В спільній же заяві перелічено все, що сформулювали ще під час першого візиту до США президента Порошенка, і це дійсно залишає вікно можливостей.
Як і афганцям Україні американці чітко кажуть – “Бийтеся!”
Побачимо, як битиметься президент Зеленський.
І з ким.
Визит. Итоги
Ничто не предвещало беды. Её и не произошло. Ничто не предвещало особого успеха. Его тоже не произошло.
Главный успех – сам визит и возможность поговорить с тем, кто определяет мировую политику. После переговоров Офис президента опубликовал совместное заявление относительно стратегического партнерства из пяти больших блоков:
– Безопасность и оборона;
– Демократия, правосудие и права человека;
– Энергетическая безопасность и климат;
– Экономический рост и процветание;
– Противодействие пандемии и гуманитарная помощь.
Выглядит прекрасно, но Будапештский меморандум выглядел ещё прекраснее. Позднее Зеленский сказал, что сложнее всего было обсуждать энергетическую безопасность. Другими словами, слов убедить Байдена остановить СП-2 он не нашёл – отношения с Германией оказались важнее. Финансовая помощь ($463 млн на поддержку демократии и $12,8 млн на борьбу с COVID-19), содействие в постройке Хмельницкой АЭС – это тот утешительный приз, на который может рассчитывать Украина. Ну и плюс дядюшка Сэм пообещал ввести санкции против Кремля, если тот будет не в меру борзо манипулировать трубой. Пообещал на словах, а не на бумаге.
– Где совсем не задалось у нашего гаранта, так это с вступлением в НАТО. “Это не то решение, которое принимают Соединенные Штаты”, – таков был ответ. Хотя можно было сказать: “США не принимают это решение единолично, но поспособствуют тому, чтобы другие члены дали позитивный ответ.” Не сказали…
Причина проста: Вашингтон видит, что Зеленский не тот лидер, которому можно давать такие обещания. Пробуксовка реформ, коррупция и латентные агенты Кремля в его окружении – основная причина отсутствия конкретики в словах американского лидера.
– Ещё Зеленский заявил, что предложил США новые форматы по участию в урегулировании ситуации на Донбассе и передал Байдену список пленных. Те сказали, что будут думать. Что обозначает такая формулировка на дипломатическом языке, объяснять не надо.
– По военному сотрудничеству. Новый пакет помощи Украине в сфере безопасности в объеме $60 млн включает поставку бронебойных систем “Джавелин” и прочего оборонного летального и нелетального оружия. Из своих источников мне известно, что был запрос на MIM-104 Patriot, но американцы остерегаются передавать Зе-власти это оружие. Необходимые комплексы будут находиться вблизи границы – в Румынии и Польше.
– Ещё Зеленский пообещал защищать права ЛГБТ и противодействовать ксенофобии, но так и не смог ответить на вопрос, возникла ли между ним и Байденом химия. Не знаю, идёт ли речь о порошке или чувствах, но химию лучше попридержать до Киева. А ещё Зеленский признался, что забыл обсудить с Байденом его будущий визит в Украину: “Вспомнил об этом я после встречи”. Опять химия?
В сухом остатке:
– Совместное заявление, где все вопросы свалены в кучу: безопасность, климат, права человека, противодействие пандемии, ЛГБТ. Конкретных договоров – зеро.
– Финпомощь: 3 млрд кредита от Ексимбанка, $463 млн на поддержку демократии и $12,8 млн на борьбу с COVID-19.
– Военная помощь: $60 млн, включая закупку противотанковых ракетных комплексов Javelin. Это хорошо, но по сравнению с Бубликовым Афганистаном – копейки.
– Борьба с РФ: Устное обещание накладывать санкции в случае использования Москвой СП-2 против Украины и устное обещание подумать о своём участие в Нормандском формате. Также США и Украина призвали РФ “по-настоящему” прилагать усилия к мирному урегулированию.
Вот, в принципе, и всё. А пока вы пьёте свой кофе, Владимирсаныч уже улетел в Калифорнию, где индустрия развлечений (а это ему гораздо ближе) на порядок выше, чем в скучном Вашингтоне.
Глава Пентагона уже осенью прилетит в Киев и будет встречаться не только со своим хомологом, но и с теми, с кем можно по-взрослому обсуждать особое военное партнёрство между США и Украиной. А в следующем году у нас, возможно, побывает и Байден, – кстати, никто не упомянул, что он помнит встречи с Порошенко и попросил передать ему привет – это нормальная дипломатическая практика.
Пережить бы эту власть.
* * *
Меня спрашивают, поднимался ли вопрос Коломойского на встрече Байдена и Зеленского. Отвечаю: нет, по моей информации, не поднимался – это не уровень американского президента.
Но осенью Кулеба и госсекретарь США планируют провести заседание обновленной комиссии стратегического партнерства и принять новую хартию о партнерстве между странами.
Так вот, позавчера Блинкен и предупредил своего украинского визави, что вопросы о влиянии ИВК на президента, его активах в США и ПриватБанке должны быть решены в правовой плоскости в ближайшие 2 месяца.
В противном случае обновлённая хартия будет поставлена на паузу, Вашингтон официально причислит Украину к государствам, неспособным преодолеть коррупцию, а президента признает несамостоятельным в своих решениях.
Одновременно американская фемида ожидает судебных вердиктов по Коломойскому в Украине для того, чтобы продолжить процессы в отношении него в США. Так обстоят дела на сегодня.
* * *
Мне тут забрасывают, что я не оценил тот факт, что Зеленский в США представил 80 проектов, встретился с американскими единорогами etc. Мол, к нам придут инвестиций на сумму 277 млрд зелёных баксов, а Amazon, Google и Microsoft откроют множество дата-центров по всей Украине.
Да ради Бога! Просто такой же поток инвестиций и проектов нам был обещан после поездок Величайшего в Германию, Израиль, Катар, Оман, Францию, Японию – куда там ещё?
По факту же я уточнил (вы это тоже легко можете сделать), что приток прямых иностранных инвестиций за 2020 год составил всего 260 млн долларов США, а в первом полугодии этого года, без учета реинвестированных доходов, инвестиции прямого инвестора в капитал предприятия прямого инвестирования (430 млн долларов США) были недостаточными даже для компенсации оттока средств прямых инвесторов путем долговых инструментов (-460 млн долларов США).
Одновременно, по информации НБУ, наши заробитчане за первые полгода переслали в Украину минимум 6,21 млрд долларов (166 млрд гривен). При этом замечу, что шестой президент обещал вернуть украинцев в Украину, создав им все условия для достойной и высокооплачиваемой работы.
Ещё добавлю, что денежная масса в Украине только в июне 2021 года возросла на 1,2% — до 1,91 трлн грн. Печатный станок и заробитчане – вот и все инвестиции! А вы говорите Apple, Amazon, Google, Microsoft…
Поменьше бы обещать, не играть в Остапа Бендера с его Нью-Васюками и девизом “Дайте!”, а налаживать сотрудничество на нижнем и среднем уровне, искать возможности совместных проектов, стать для мира не проблемой, а частью её решения.
Кстати, у нас тысячи умнейших айтишников, которые просто уезжают на Запад. Как их заинтересовать работать на Украину? Думайте, Владимирсаныч – лозунги здесь не работают.
Послесловие?
олег воскликнул ну и жопа
а я спросила это мне
он призадумавшись добавил
в стране
Не мав раніше можливості спостерігати онлайн за реалізацією головного зовнішньополітичного прагнення Зеленського – зустрічі з американським президентом у Білому домі, про яку він мріяв, говорив, напрошувався 2,5 роки. Через мрію, про яку, під тиском минулого президента США, мало не почав кримінальні розбірки з чинним президентом США.
Оскільки ця зустріч важлива не тільки для Зеленського, а й для моєї країни, то сьогодні, намагаючись оцінити результати зустрічі, я вирішив не оцінювати їх через призму мемасів і свою заангажовану і не лояльну до Зеленського стрічку новин.
Читати про “перемоги Зеленського” від чиновників з ОПи бажання не виникало через сухість інформації, типу: “зустрілися”, “провели”, “домовилися”, але якось без вогнику, без емоцій, без оцінок.
А захотілось прочитати переможної аналітики з поясненнями, чому цей візит успішний, корисний, перспективний і т.д.
Тому не прогадав, коли пішов шукати таку на шпальтах “Української правди”, яка і до того була смердячою, а зараз перетворилася на рупор Шапітолію, на якому публікують те ж саме, що на офіційній сторінці ОПи, але додають емоції, “створюють позитивний образ найвеличнішому лідеру світу” і т.д.
Мушу відзначити аналітичну роботу пана Сергія Сидоренка, який, підводячи підсумки переговорів Зеленського з Байденом, старався як міг, зумівши приліпити “успішність” до опису ситуації, яка означає провал. Навіть заголовок “допомога усюди”, вчитавшись в його ж текст, означає “допомога ніде”.
Аналітика Сергія мене вразила настільки, що я реально поставив би його і УП в один ряд з такими знаними лідерами як Кисельов чи Скабєєва. Хоч і дивуюся, звідки стільки раболєпія і царьхорошия в умовах, коли кріпосне право відмінили ще в 1861 році. Бо тут нема мови про європейську ментальність, свободу думок, аналітичне мислення, “Українська правда” через 160 років після відміни кріпосного права насаджує людям царелюбство і кріпацтво.
І, власне, це головний висновок з прочитаного аналітичного матеріалу за результатами переговорів Зеленського і Байдена.
Бо нема там що більше коментувати, навіть дивлячись на подію очима підневільних Шапітолію “журналістів”.
Бо навіть в тих точках дотику, в яких можна було б знайти спільні інтереси між нашими країнами, Зеленський чи не зміг, чи не захотів, чи проігнорував діалог і не добився нових зрушень.
Бо розказувати, що заяви про наміри і смішні подачки вартістю одноденного відкату від великого крадівництва то є “нові відносини” і прорив – це обман.
Бо інвестиції розміром 227 мільярдів доларів не залучаються в форматі “я начальник – ви слухайте”, на виступах в бібліотеці перед власною челяддю і Мирошею Гонгадзе. І тим більше люди, які хоч раз в житті залучали інвестиції, не жартують з приводу того, що не можуть озвучити суму інвестицій, кажучи ну 6 чи 7 мільярдів доларів, да какая разніца ©. Какая разніца інвестору 6 чи 7? – Йой, най буде. Інвестор дасть тоді 8, що йому шкода для таких нормальних пацанов.
Довгоочікуваний, омріяний Зеленським візит в Білий дім виявився бульбашкою, дорогою туристичною поїздкою коштом платників податків. Нічого не змінилося від того, що Зеленський побував у США, на превеликий жаль. Бо я дійсно, в цьому аспекті, бажав йому успіхів.
То ж можу з чистою душею йти переглядати ті гадісні мемасики і шукати у Всесвіті відповідь на запитання: “За що це нам бл*ть?”
Сподіваюся, що на завершення візиту Зеленський все ж відвідає омріяний Hollywood, де йому вручать Оскар за кращу чоловічу роль першого плану.
До речі, дякую, Тимофію Милованов, що опублікував презентацію Плану Трансформації України, оприлюднену Президентом України у присутності «американських think-tanks” напередодні.
Дякую також моїм інсайдерам, вони були праві – текст фінальної презентації ідентичний тому проекту, що я отримав позавчора. Навіть помилки ті самі…
Дивно, що спершу План показують у Вашингтоні, а не в Україні. І соромно, бо таку «презентацію» взагалі нікому показувати не можна.
Сподіваюся, що сам План як і «80 проектів на 277 млрд дол» існують, і ми це все щастя нарешті побачимо. Інакше, Оскар заберуть, а Зеленський завершить як Елізабет Холмс. Хто це, в чому різниця між Елізабет і Шерлоком Холмс, і як вона закінчила, – Зеленський може дізнатися там же, в Каліфорнії, де два дні тому почався гучний судовий процес за найбільшу аферу століття.
США надали нам смаколиків в оборонній сфері, допуск до різних програм тощо, але я впевнена, що Зеленський не розуміється, що воно та як в 90% пунктів.
Ні, скажу інакше: роль Зеленського в поїздці в США – не самому розробити програму дій, провести переговори, вибороти щось для країни – це зробили, розробили, підготовили, вибороли БЕЗ нього. З одного боку, ті люди, які поїхали туди заздалегідь та зробили певну роботу. З іншого боку, самі американці, бо це було їх рішення, незважаючи на наявність чи відсутність в Україні такого президента як Зе. Ми ж пам’ятаємо, як наш преЗедент готується до зустрічей, що за ним міністри бігають та вмовляють дружину допомогти.
Це не сарказм, це, на жаль, факт. Це те, що ми маємо. Бо хтось вирішив, що воно буде схоже на шоу – тут підписати, там посміхнутись на камеру.
А воно ось як – дивно, коли хочуть і фінансовий рай, і заводи-дороги, і “закінчити війну”, і… Зеленського. Бо це все не вживається разом. Щось у цьому списку зайве.
Мені як українці легше від розуміння того, що ми як воююча країна щось отримуємо саме в оборонній сфері.
Сьогодні натрапила на такий комент десь під рекламою депутата:
– а чого ви обіцяєте проукраїнське місто, боротьбу з сепаратизмом тощо, якщо станете мером? Це важливо, так, але важливіше ж вулиці заасфальтувати, ліхтарі щоб працювали, зробіть стратегію економічного розвитку. Ось що нам треба!
Е, ні, думаю. Так у вас не буде ні хліба, ні житла. Бо якщо місто, країна вибирають спочатку матеріальне, а потім політичне (що прирівнюється к існуванню тої країни взагалі), то може поряд з агресором не буде взагалі нічого. Пріоритети повинні бути інші. Одразу розумію, за кого вони там голосували.
А щодо рівня Зе, то нас взагалі прямо Столтенберг запрошує “підходьте вже ближче, ну чого ви! Ми ж можемо й базу розмістити, якщо маякнете!” І тісніша співпраця в цій сфері – це скоріше інерція від рішучих дій попередників плюс геополітичний розклад на сьогоднішній день, і дії чи навіть бездіяльність нашого преЗе тут майже не мали впливу. Я кажу про особисто його внесок.
До того ж хтось на диво не чує та не бачить прямого тексту:
– Володья, у вас Ермак – рашн шпион.
– А? Шо?
– Ермак работает на раша!
– Саша? Маша? Шо?
– Ваш Ермак сотрудничает с рашн федерейшн!
– Спасибо, мы тоже рады нашей встрече!.. Прилетайте к нам, в Украину!..
Ну я вот ждал что-то подобное. “Максимум”, ага. Ну что же, давайте разберемся, что же на самом деле получил Зеленский по тогу визита в США.
Пошли “подведения итогов” поездки Зеленского в США. Сама фраза “мы получили максимум” не удивляет, так как медиа-департамент Зеленского (всякие Подоляки и Арестовичи) живет исключительно в мире, где у них все получается, где война закончена (пофиг, что наших солдат постоянно убивают российские солдаты, – мы про это ничего не скажем, а значит этого нет), в мире, где депутаты своей партии НЕ МОГУТ попасть в ДТП, а если попадут – мы за деньги зачистим все новости на медиа-ресурсах страны, прям как в РФ.
Так вот, что же там подписал Зеленский? Дальше цитаты и пояснения:
(1) “Первый документ – это совместное заявление министров энергетики США и Украины об усилении энергетического и климатического партнерства”.
Это ни о чем. Даже в статье об этом говорится “Какой-либо конкретики в этом заявлении нет”.
(2) “Речь идет о меморандуме между НАЭК Энергоатом и американской компанией Westinghouse Electric.
И хоть меморандум тоже декларативный, он предполагает конкретные шаги, но без сроков”. Главное в этой фразе “хоть меморандум тоже декларативный” – ЭТО ЗНАЧИТ, ЧТО ЭТО ПРОСТО СЛОВА НА БУМАГЕ. Дальше можно не читать, понимаете? Это просто “мы договорились чуть ближе дружить, чем раньше”. Сейчас я вам это докажу.
i) “Общая стоимость проекта – до $30 млрд” – я прошу вас, у нас даже $3 нет, не то что 30! Вы видели в каких долгах Энергоатом? Его туда загнали Коломойский, когда рулил Центрэнерго, и Ахметов через ДТЕК. Они системно банкротили Энергоатом, заставляя его генерить КУДА БОЛЬШЕ энергии, чем он задекларировал диспетчеру. Итого, энергию Энергоатома пропускали как энергию ДТЕКа и Центрэнерго. Эти две компании НИЧЕГО не генерили, а деньги получали по полной.
Уверен, нынешний министр энергетики Герман Галущенко может нам рассказать куда больше о том, как зарабатывали Коломойский и Ахметов на Энергоатоме, в конце концов, он там был топ-менеджером.
ii) Сейчас Центрэнерго рулит Ермак, и там все разворовано В НОЛЬ. Вот новость… От самого министра энергетики Германа Галущенко. У Центэнерго НЕТ ДЕНЕГ НА ЗАКУПКУ УГЛЯ. Поэтому просят госбанки (а я вам уже рассказал, зачем Зеленскому нужны госбанки) дать кредит, чтобы Центрэнерго было за что уголь купить. Так что когда читаете новость о том, что Энергоатом ЧТО-ТО ТАМ КУПИТ, можете смело ржать вголосину, ибо все, что можно было украсть, включая болтики и стулья, все уже давно забрали Коломойский и Ахметов (при содействии Команды Зеленського, конечно).
iii) И, мое самое любимое, цитата:
“Истории уже знакомы подобные меморандумы. В 2016 году практически аналогичный меморандум Энергоатом подписал с корейской компанией Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP). Однако, с тех пор строительство третьего и четвертого энергоблоков на ХАЭС так и не началось”.
Вы поняли да? Ничего не будет, потому что все эти бумаги – это просто воздух. Главное, сказать фразу “$30 млрд”.
Edit:
Тут просят добавить, что это не энергоатом купит, а “проект всего стоит $30 млрд”. И то, что по проекту планируется привлечь инвестиций на $25 млрд. Это важное замечание, и его стоит тут отметить. Хотя сути не меняет – я не понимаю, как кто-то нам даст 25 млрд, пока Ахметов и Коломойский безнаказанно устраивают беспредел.
Идем дальше.
(3) Оборонный сектор.
“Кроме того, было подписано соглашение о проектах в сфере исследований и разработок. Документ создает условия для внедрения передовых оборонительных технологий и начала проектов в сфере модернизации вооружения с привлечением инвестиций США”.
Это примерно так можно понимать “мы вам разрешим за деньги купить оборудование, которое мы же за деньги будем обслуживать, потому что вы не можете”.
(4) Особенно мне понравились комментарии “экспертов” про Северный Поток-2.
“По мнению Дубовика, на фоне Северного потока-2 сотрудничество с США в сфере энергетики крайне важно для Украины”.
Я напоминаю, мы говорим про “максимум”. Это типа ЛУЧШЕЕ, что мы могли получить. Команду власти месяцами предупреждали, что если они будут класть болт на требования МВФ и западных партнеров, то поддержка запада будет ослабевать.
Зеленский гыгыкал всем в лицо и в результате получил отмену санкций по Северному Потоку-2 (которые ДЕЙСТВОВАЛИ, пока Ермак и Зе не поставили Витренко рулить Нафтогазом). И это “уважаемые эксперты” называют МАКСИМУМ. Я надеюсь, вы понимаете идиотизм такой фразы.
(5) Последнее – вишенка на торте.
Американский Exim Bank профинансирует экспорт в Украину на $3 млрд. Новость подается с такими заголовками в украинских СМИ: “Украина получит 3 миллиарда долларов в качестве поддержки. Деньги предоставит Экспортно-импортный банк США”.
Давайте я вам объясню, что это за “помощь”. Допустим, Украина хочет купить станок в США. Так вот, вместо того, чтобы платить за весь станок сразу, благодаря помощи экспортного банка, мы сможем получить рассрочку и целый год выплачивать деньги за этот станок. ВСЕ! Никаких “денег” Украина не увидит. Это просто помощь экспортного банка СВОИМ ЖЕ КОМПАНИЯМ продавать нам товары. Фраза “Украина получит помощь” – это банальное вранье.
Как и все что вы читаете про поездку Зеленского в США. Мы не получим какой-то большой помощи, потому что Зеленскому Коломойский дороже чем народ Украины и интересы страны.
P.S. Линк на статью Лиги. Нужно отдать должное, что они там как раз показывают слабые стороны всех договоренностей (я их цитаты и использую в своей статье). И про кредит Эксим банка они написали правильно – что это никакая не помощь Украине, а помощь своим же компаниям. Так что тут – молодцы, написали все правильно.
В дополнительный пакет помощи Украине на $60 млн. будут входить “дротики”, 45 млн. долларов помощи пострадавшим от войны на востоке, 12 млн. на борьбу с ковид. И наши две страны завершат подписание меморандума о взаимопонимании по коммерческому сотрудничеству.
Экспортно-импортный банк США и Министерство экономики Украины подпишут меморандум о взаимопонимании с первоначальной суммой поддержки EXIM в размере 3 миллиардов долларов.
Я так понимаю, что это те 3.3 ярда долларов, которые пообещали Кабулу на отражение наступления талибов, но им не пригодилось. Внушительная поддержка, вместе с деньгами МВФ почти 6 миллиардов.
По по поводу трех миллиардов. Вот цитата с сайта Белого Дома:
On the economic side, we’ll use this visit to deepen our already robust economic partnership. Our two countries will finalize an MOU on commercial cooperation, and the Export-Import Bank and the Ministry of Economy of Ukraine will sign an MOU with an initial amount of $3 billion in EXIM support.
Тут важно следующее. Нулевое.
Это не кредит нам в 3 миллиарда условно живых денег. Это значит, что США, если грубо говорить, прокредитуют СВОИ предприятия, которые будут что-то продавать Украине. Лимит – 3 миллиарда баксов. Живых денег в Украине мы не увидим. Наоборот, мы живыми деньгами за это заплатим, но потом. Если все это не пиар простой.
И вот почему – следующий пункт.
Первое.
MOU – это memorandum of understanding, то есть меморандум о взаимопонимании или меморандум о намерениях. Это ничего. Каждая страна имеет свою квоту в Эксимах других стран при условии соответствия каким-либо параметрам. Договорились договариваться. Какие там проекты – это следующий пункт.
Второе.
Что американского можно купить Украине на три миллиарда? Оружие нам отдельно не продадут. Это бы ехало по другой линии.
Некоторым покажется неплохой идеей иметь опцион на покупку американского ЛНГ-газа или даже купить его сейчас и спрятать в европейских хранилищах, а холодной зимой взаимозачитаться в том или ином виде с теми, кто хранит частный газ в нашей подземке, чтобы потом его продать в Европу. Но это прямо казино, очень рисковая игра, по результатам которой глава Нафтогаза может сесть. Орел или решка. Никакой трейдер на такую игру не пойдет и саму эту идею назовет бредом, и, в общем-то, будет прав. Да и кредитование коммодитис это такое, там своя отдельная карусель.
Второй вариант – американская атомка. Тут понятно все – это оборудование. Именно для такого и придумали эксимбанки везде, кроме нашей страны. Хз, хватает ли этих денег на что-то, но это уже вполне реально получить. ЕСЛИ украинская атомка покажет предложение, в котором понятно как эти деньги отобьются экономически. Потому что эти три лярда надо будет отбить и вернуть. А это значит или повышение тарифов, или посыл нахрен дорогого Рината Леонидовича. Все такое вкусное, что даже не знаю, какая из деолигархизаций тут больше другой.
Третий вариант – Киевская кольцевая. Там как раз четыре миллиарда. Что покупать американского, правда, тоже не очень понятно.
Но это все, что я могу сказать про три миллиарда и продолжаю ждать новостей про Северный Поток-2, кроме тех, которые есть в текущем пресс-релизе. Или их отсутствия, тогда станет понятно, что это всё, что есть в принципе.
Такие дела.
Що ж, візит майже закінчився. Сьогодні напишу на цю тему кілька дещо коротших дописів у різних сферах оцінки. Якщо коротко, маємо одну добру новину. Реально добру. Купу нейтральних, з яких можна витиснути позитив, але, найімовірніше, все так і залишиться словесним пшиком. І є пару вкрай негативних тенденцій. Але про це писатиму окремо.
А що Зеленський? Далі він з усією компанією поїхав за державний рахунок відпочити до Каліфорнії. Там зараз найкращий сезон. Звісно, українцям це представлять як налагодження зв’язків, пошук ділових контактів та інвестицій. Розслабтеся. Й просто запам’ятайте обіцянки та цифрочки, якими сьогодні смітитимуть Никифоров і Кулеба. А потім їх згадайте за пів року. Тут і до ворожки не ходи, бо буде круглий нуль. І не через упередженість американців, а через те, що під час екскурсійної програми з гідами та на коротких брифінгах з кимось із керівництва відділів зв’язків із громадськістю великих корпорацій угоди не укладаються. Зустрічі й переговори в них не передбачені. Лише трохи відпочинку та екскурсії.
А загалом, так солідно в нас називають відпочинкові вояжі вже не перше десятиліття. Мені пудрити мізки солощавими заявами Кулеби не вийде, бо сам літав у подібні поїздки. Просто згадую, як наша делегація на чолі з Табачником відвідувала Південну Корею. То була ознайомча поїздка за кошт корейської державної корпорації з просування іміджу та інтересів Кореї в світі. Попрацювали дійсно непогано, в Сеулі не лише слухали лекції та оглядали державні органи й корпорації, але й мали зустрічі з кількома високопосадовцями, де зовсім непогано представили Україну. Думаю, що спогад про себе залишили непоганий, хоча в сухому залишку результат рівний круглому нулю. Зате, попрацювавши кілька днів ми рушили в шикарну мандрівку Кореєю, аж до екзотичного південного острова Чжеду-До. Було захопливо. Дивилися на красоти природи, а в коротеньких паузах нас завели до кількох компаній чи звели на лічені хвилини з кількома достойниками. Так собі, напівпротокольно – потиснути руки й висловити повагу та підтримку. Діма Табачнік, на відміну від Зеленського та його нєдорослєй, умів робити поважну морду ліца та озвучувати саме тут і зараз потрібні фрази. Місцеві мерії нам синьо-жовтим кольором не підсвічували (ми ж усі не президенти), але синьо-жовті прапори вивішували скрізь.
А знаєте, як це все потім Табачник відобразив у звіті про поїздку, а ми продублювали в своїх структурах? Усе вірно, читайте Кулебу, там 100% цитата з того, що було написано в розгорнутому звіті від нас. Усе. І пошук інвестицій, і ділові та міждержавні контакти, й просування іміджу України в світі… Але є різниця. Нашу різношерстну делегацію запросила, фінансувала та опікала корейська державна організація. З бюджету України на нас не потратили жодної копійки. А Зеленський прогуляється Каліфорнією за дуже грубі наші кошти. І нам про вартість цього вояжу навряд чи колись сповістять. Головне, що “активним представникам суспільства” це й не цікаво. От колись, при Порошенкові…
Учора дивився коментарі дипломата й екс-заступника голови Адміністрації Президента (того самого політичного радника) Костянтина Єлісєєва. Він згадав кілька речей з часів президенства Порошенка. Поїздки в Каліфорнію й Техас планували й для нього. І опрацьовували аж ніяк не прогулянкову програму, а все те, чим нині лише відбріхується Зеленський. Ну, й ми ж розуміємо, що Порошенко як умілий бізнесмен та менеджер зумів би переконати інвесторів. Це йому вдавалося в Вашингтоні й Нью-Йорку, ще краще б вийшло в менш затоптаних візитерами віддалених штатах. Але всі подібні плани скасували. Чому? З двох причин: війна і гроші. Обидві речі абсолютно не турбують Зеленського, але тривожили Порошенка. Для Зєлі “війна вже закінчилася”. І те, що в час візиту тривають обстріли, є поранені, а напередодні були й убиті, що навколо Авдіївки вже в тилу обстрілами влаштували криваву масакру, йому пофіг. І сума на поїздку його зовсім не цікавить. У Єрмака є якась таємна тумбочка, держбюджетом називається, то він звідти завжди скільки треба, витягне (от згадалося, що в Януковича теж був відповідальний по тумбочці…). А ось при Порошенкові…
А тоді такі видання як Українська правда, радіо Свобода та ще з десяток відразу після візиту приносили жорсткі запити відзвітувати про кожну потрачену бюджетну копійку. Виходило не надто багато, бо Порошенко (на відміну від напівприватного вояжу Зеленського) літав із статусними візитами, тому тратилися переважно на переліт і стандартні командировочні, а перебування делегації за кордоном оплачувала приймаюча сторона, додаткових вояжів уникав або ж оплачував їх самостійно. Але й там нашукували зраду. Дивлюся на УПрачку нині – а там усе солощаво й лагідно. “Перший в історії візит до Каліфорнії…” І ні слова, що за вояж усієї делегації туди сплачено стільки, що вистачилор б на непогану доплату всім учителям чи медикам України… Але це вже нікого не цікавить.
* * *
Дрібне спостереження (не моє): Зеленський, вибігши зі зустрічі з Байденом, не підійшовши до журналістів (це й так було очевидно), скочив у машину разом з завідувачем своєї канцелярії (у нас чомусь це трактують, як КАНЦЛЕР) Єрмаком. А посла України в США Маркарову до спільної компанії не допустили (так само відбувалося і на інших етапах візиту). Я не вважаю Маркарову фаховим дипломатом. Вона такою не є й не особливо старається, але в неї є обов’язки, й вона, очевидно, їх відпрацьовує. Під час візиту є неписане протокольне правило, якого дотримуються скрізь і всюди, окрім деяких монархій та режимів з автократичними самовпевненими лідерами: голова делегації під час усіх переміщень в ході офіційної програми пересувається неодмінно разом з послом своєї країни.
Тут є дві причини: протокольна та логічна. Перша є демонстрацією довіри й поваги до посла, який (яка) є і представником цілої держави й особистим посланцем її лідера. Це важливо. В міжнародних стосунках дуже багато символізму. І це зрозуміло. Адже в середині держави діють певні чіткі норми й закони, які охоплюють усі нюанси. А між державами стосунки регламентуються лише певним невеликим переліком міжнародних конвенцій, які чітко розписують тільки деякі критичні права та обов’язки в цій сфері, щоб не допустити якихось фатальних непорозумінь. Усе інше формується завдяки традиціям, звичаям, упередженням чи симпатіям і різним іншим суб’єктивним речам, тобто символами.
Якщо керівник держави ігнорує та зневажає свого посла (ставлення Зеленського до Маркарової відоме від часу “касетного скандалу про олів’є в голові”), то його ніколи не сприймуть за повноправного й поважного представника своєї держави. Це не просто якісь викрутаси й домисли, а ази дипломатичних стосунків. Кожне відкликання дипломата на консультації, незаплановані поїздки в свою країну, зустрічі формальні й неформальні з посадовцями його держжави, фінансування посольства та різних іміджевих акцій дуже реально опрацьовуються в країні перебування. Це маркер. А в США тепер уже знають, що посол Маркарова не є довіреним представником української влади, що значно знижує її можливості й авторитет. Їй буде значно складніше виконувати свої функції, а урочистого вручення вірчих грамот може взагалі не відбутися до закінчення каденції.
Тут треба пояснити, бо така проста річ у нас досі не з’ясована. Отже, посол, якого направили для виконання повноважень, отримує свій статус і права лише після вручення вірчих грамот керівництву країни. Але іноді виникають об’єктивні затримки, а дипломатія не терпить розривів, то є ерзац-процедура. Посол може на тимчасовій основі вручити копії вірчих грамот в міністерство (у США в Держдеп) і почати виконувати свої функції. Офіційних обмежень при цьому не виписано, але в плані доступу, рівня контактів, гідності й рівності з іншими та демонстрації поваги буде залишатися таким собі ерзац-послом, аж доки не вручить вірчі грамоти свого президента голові країни перебування. Це все ніби й символізм, але на практиці він відіграє колосальну роль.
То Маркаровій відразу по приїзді запропонували передати копії вірчих грамот. Це свідчило, що офіційне вручення відкладається, а в Держдепі не забули авантюрку Кулеби, коли він по тупості чи з умислу розтрубив про рішення призначити Маркарову послом ще до отримання відповіді на агріман – страшна безтактність у міжнародних стосунках! Тому вже тривалий час Маркарову бортують стосовно урочистої процедури. А зараз вона може реально стати дипломатичним ізгоєм. Я їй не симпатизую й не схвалював її призначення, але це ж прямо зашкодить Україні.
А практичний елемент у тому, що посол дуже добре готується до всіх обставин візиту й має вичерпну інформацію про всіх, з ким керівнику доведеться спілкуватися – такі довідки перед початком візиту напрацьовує весь персонал посольства. А це вкрай необхідно при серйозних візитах. От після зустрічі в Білому Домі Зеленський поспіхом поїхав на розмову з кількома членами українського копусу (у нас це офіційно називається нашою частиною міжпарламентської групи дружби), а в США це дещо значиміша структура з певними лобістськими елементами. Там очільником є “вічна” конгресвумен Мерсі Каптур. Коли я ще десь у 2002 році приїжджав до Вашингтона лобіювати виділення коштів із американського бюджету для програми стажування представників українських муніципальних служб, мені влаштували невеликі конгресові слухання та потім провели офісами членів українського копусу й ряду інших зацікавлених їхніх депутатів.
І мені дуже пощастило, що мене попередили про явну зацікавленість Мерсі питанням “ніжок буша”. Це американські заморожені курячі стегенця, якими, користуючись пробоїною в митному законодавстві (відміна податків та частини мит для спільних підприємств) завалювали бідну й голодну Україну в 90-их. Це була після хліба й молока чи не головна витрата на харчі в українських родинах. З приходом на посаду прем’єра Віктора Ющенка ожило наше лобі птахівників, які до того ледь животіли, не в змозі конкурувати з американським курячим цунамі. Тоді ввели ряд змін, яким перекрили стару халяву. В США виробники втратили мільярди, а в нас появилися перші аграрні мільярдери (такою була ціна питання!). А Мерсі Каптур обрана в Пенсільванії, де були головні вирбники курятини. І вона виступала жорстким їх лобістом. В наш копус теж записалася саме через це. То розмова в мене могла б бути й зовсім провальною (вона й так не була успішною), якби мені в УККА (Український Конгресовий Комітет Америки) не встигли про це повідомити та роздрукувати якусь довідку з сайту нашого уряду з аргументами на цю тему. Мерсі я не прошиб, але хоч міг удар тримати.
Чи Єрмак може або має знати такі деталі про твого наступного головного переговорника? Ні, не може й не мусить. Але це прямий обов’язок посла. А що далі? Дивіться старий фільм. Той, де “Кемску волость? Да пусть забирают, эка малость, я то думал…”. До речі, ця сцена – класичний кадр переговорів непідготованих лідерів у міжнародних стосунках. Зеленський буде говорити всяку загальщину. А члени копусу (та ж пані Каптур) можуть мати свої конкретні інтереси. І на їхні прямі вимоги Зеленський, як у Парижі Путіну чи в Омані Патрушеву, понаобіцяє чого завгодно. А потім вони ж прийдуть за обіцяним. І тоді або ми всі втратимо, або Україна, а не Зеленський, буде сприйматися ненадійним і голослівним партнером, а в нас появиться більше недругів там, де мали б бути друзі.
От я тут детально розшифрував лише одну дрібнесеньку детальку з цього візиту, яка, насправді, має дуже велике значення.
До речі, в США значення “голови, яка знає те, чим не слід засмічувати голову президента” навіть формалізована. За кордоном це, звісно, посол. І жоден президент не ризикне десь на виїзді не пустити в свій лімузин американського дипломата. А вдома є спеціально підготовані радники. От іде Байден коридором, поряд супровід, охорона, а попереду прибиральниця, далі якийсь ремонтник. Там не розганяють своїх працівників, як у нас за принципом “розступись, море, зелене лайно пливе”. І супроводжуючий регулярно щось шепче збоку, а президент протягує прибиральниці руку й вітає її з недавніми уродинами, а майстру співчуває за загиблого в Афганістані сина й висловлює короткий патрітичний спіч. Саме так твориться внутрішнє коло абсолютно й щиро довірених людей, від яких не слід чекати підступу або зради, і які грудьми ляжуть на ваш захист. Але то вже вища математика, як для наших дошкільнят…
