Між війною і ганьбою він обере ганьбу, а українці отримають і одне, й інше

Ірина Геращенко

Незважаючи на оголошений більше року тому так званий режим тиші, російські окупаційні війська продовжують обстріли українських територій і вбивства військових та цивільного населення.

Напередодні 30-ї річниці Незалежності України ворог активізувався. Щодня з фронту приходить трагічна інформація про загибель українських воїнів. Вчора теж загинув український військовослужбовець. Сьогодні – страшні новини з Авдіївки. Очевидці наголошують, що це найсильніші обстріли міста з січня 2017-го. Поранено українського військового, є руйнації, призупинено залізничне сполучення. Ворог застосовував заборонену Мінськими угодами артилерію.

На фоні брутальної поведінки країни-агресора дивним і ницим виглядає мовчанка Банкової, яка ні словом не реагує на щоденні вбивства українських воїнів, що боронять Україну.

На військовому параді ми бачили сильні й мотивовані ЗСУ, які протистоять одній з найсильніших армій світу. Ми бачили армію воюючої країни, готову дати відсіч ворогу.

Але з ким ми воюємо? З марсіанами? З «тією стороною»? В промові Зеленського так і не прозвучало ключове – наша Армія дає відсіч РФ, країні-агресору.

Також Верховний Головнокомандувач закінчив свій спіч «Слава Україні!», забувши (?) обов’язкове «Слава ЗСУ!».
Саме тому на параді не пролунало над Хрещатиком до самої Московії від наших воїнів тричі, як це мало бути, як це було на всіх попередніх парадах за Петро Порошенко і як відточували на репетиції: «Слава!Слава!Слава!».

Путін ницо мститься нам за нашу Незалежність, за парад, за хіт нашої Армії про самого Путіна, за Кримську платформу.

Наші воїни повинні відчувати підтримку Києва і всіх нас. А не мовчанку.

Перше. Європейська Солідарність вимагає від влади винайти кошти і негайно встановити систему сучасного відеоспостереження на всій лінії зіткнення. Це посилить безпеку українських воїнів.

Друге. Вимагаємо від Банкової негайно скликати відеоконференцію Нормандського формату і разом з партнерами тиснути на Путіна дотримуватись режиму тиші.

Третє. Деокупація Криму і Донбасу мають стати ключовими темами переговорів Зеленського і Байдена, ми зацікавлені в більш активному залученні Сполучених Штатів до процесу врегулювання війни.

Четверте. Банкова має негайно доручити скликання ТКГ через погіршення безпекової ситуації на Донбасі.

П’яте. В бюджеті-2022 має бути передбачене збільшення зарплат українським військовим.

Шосте. ВР має присвятити спеціальні слухання зриву ДОЗ в 2021, винні за саботаж і нехлюйство мають бути покарані.

Сьоме. МО і Уряд мають негайно виплатити всі заборгованості військовослужбовцям ЗСУ по відпусткам і лікарняним.

Восьме. Триста п’ятдесят гривень премії за участь в параді військовослужбовцям – це ганьба. Це і є справжня «турбота» Зеленського і Ко до армії, коли мільйони бюджетних гривень вони витратили на закриті концерти для себе.

Росія – ворог. Путін – … тут все сказали наші ЗСУ.


Валерій Прозапас

На третього загиблого цього тижня знову не буде жодної реакції від наших новоявлених “творців армії”, як її не було на загиблих минулого тижня і взагалі на втрати ЗСУ від самого початку “повного та всеосяжного”.

Не буде звернень до міжнародних інституцій, навіть співчуття рідним не буде, вже не кажучи про сльозу з очей “головнокомандувача” – то для інших випадків, вигідних для телевізора, щоб “уставший” телеглядач не дратувався, а умілявся.

Які ж вони суки, як і ті, хто підхопив стокгольмський синдром та вишукує “пазітів” в цій клоунаді на крові й теж сором’язливо обходить тему війни, просраної оборонки, боргів в армії та військових в клітках тощо.

А для тих, у кого у воєнніках записано “наказом військового комісара зарахований до оперативного резерву першої черги” (як і в мене), це велика тема для роздумів про непозбувну бентегу та в яке паскудство перетворилась політика держави, де “сватами” заліпило очі та мізки.

Закиди про “сплашной нєгатів” теж не до мене – я про списаний криголам знаю, радуюсь разом з вами.

* * *

Обстріл Авдіївки підводить жирну риску під спробами загравання Зеленського з Путіним.

Більше двох втрачених років, зниження боєздатності ЗСУ, втрата монолітності антипутінської коаліції, зірвані оборонні замовлення, репресії проти військових – ось чим розплачуються українці за свою наївну довіру до уклоністів.

Тепер для “слуґ” все продовжиться з набагато гірших позицій, ніж залишав їм Порошенко. Кремль явно демонструє вимогу капітулювати, і, скоріше за все, це буде імплементація “формули Штайнмаєра”, про яку вже неприховано натякали навіть із Європи.

У Зеленського два варіанти: або продовжувати вигляд, що нічого не відбувається (що він і робить останній рік), і нарватися на ще більше загострення, або визнати провал своєї політики, а разом з нею всю передвиборчу брехню про “зарабатування на війні”, та нарешті жорстко опиратися Кремлю.

Але з ким він це буде робити?
З Миловановим в Оборонпромі?
З паркетним Тараном?
З Єрмаком-Подоляком?
З євразійцем Арестовичем в платтячку?
З силовиками, які тримають бойових офіцерів в клітках?
З Колєй-котлєтой та ватним Арахамією?
З “лейтенантом” Бакановим?

Так що, скоріше за все, між війною і ганьбою він обере ганьбу, а українці отримають і одне, й інше, як сьогодні в Авдіївці.


Володимир Омелян

“Україна не залишає в біді не тільки своїх громадян, але й громадян інших держав”, – «віце-президент» Єрмак, щойно в Борисполі, зустрічаючи літаки з Афганістану.

Вісім українських бійців поранено під час російського артобстрілу Авдіївки, майже кожного дня на фронті втрати – від президента і його віце жодного коментаря.

Коли вас, веселі хлопці, будуть бити просто на вулицях, навіть не питайте за що.
Ви самі собі склали і підписали вирок брехнею, зрадою і корупцією.


Олексій Петров

Сегодня уже 29 августа. Следующий день по календарю после массированного артиллерийского обстрела Авдеевки российскими оккупантами.

Президент Украины Владимир Зеленский до сих пор молчит. И его Офис молчит соответственно. Словно ничего и не произошло. Не смогли вспомнить пароль от фейсбука? Выходной день был, некому текст набрать? Или чьи-то кураторы из кремля не дали добро на возмущение?

В сети стали появляться комментарии, что это провокация. Мол, это было сделано специально в преддверии поездки Зеленского в США. Именно поэтому Зеленский и Ко включили мороз, чтобы… тут мои версии заканчиваются.

На память пришёл февраль 2015 года. Подписание Комплекса мер по выполнению… В общем, те самые вторые Минские договоренности, про которые не говорит разве что ленивый. Причём говорят в одном контексте – капитуляция. И это была не какая-то односторонняя мирная инициатива «Режим тиші», а серьёзный дипломатический документ. Подпись РФ продержалась всего четыре часа (на других участках фронта может и меньше). В четыре часа утра 15 февраля российские оккупанты начали долбить 120-ми минометами по позициям 79-й бригады в Широкино.

Всё! Мирные намерения закончились. Именно в этом состояла дипломатическая ловушка Порошенко, которую он, находясь в заведомо проигрышной ситуации, поставил путину. А тот и не заметил. Порох прекрасно понимал, что россия никогда не сможет выполнить первый пункт, а значит, совершенно уже не важно, что написано в пункте седьмом. И вся ответственность за срыв подписанных Соглашений ляжет на плечи кремля. Сколько раз с 15 февраля 2015 года россияне нарушили первый пункт? Двести тридцать? Пятьсот семьдесят? Три тысячи десять? И вчерашний обстрел туда же.

Армия (ВСУ, батальоны национальной гвардии, добробаты и другие подразделения) тогда отвечали, не колеблясь.

– Кроют минометами по Маяку. Дайте добро на ответный огонь.
– Цілі визначені?
– Так, звичайно!
– Добре хлопці, працюйте! Але ж дотримуючись Минських угод!
– Конечно, как всегда!

Бросаешь трубку и кричишь в дальний угол подвала, где располагался командный пункт:

– Волен. Можно…
– Сармат 1, Сармат 2. Дирекционный…

И начиналась смертельная свистопляска. До того момента, пока не звонили из штаба сектора:

– Парни. С той стороны просят прекратить огонь. Режим перемирия, через пять минут.

А потом начиналось всё сначала.

И политики перед международными встречами не связывали руки своим воинам. Да, показательно отводили орудия и минометы калибром больше 100 мм. Да, говорили какие-то правильные речи. Но на любой выпад российских оккупантов ответка прилетала незамедлительно. Ночью из кармана доставали «Бабушку», которая кашлянув трижды, наводила ужас на оккупантов. И разрешённые «васильки» исправно вели учёт российских «отпускников». Да и артиллерийские резервы старшого командования прикрывали…

Но это было тогда. Что происходит сейчас, вы сами видите. Позиция политического страуса…

 

Усі відео