Чергове «кадрове підсилення»

Тарас Чорновіл

Що б вони не робили, кожне наступне призначення гірше за попередні, кожен новий день приносить все більше “сюрпризів”, які зрештою, мають довести нашу країну до крайньої бідності, дезінтеграції й маргінальності. Рано чи пізно, це зелене сміття відійде. При такому “мудрому наріді” з його неадекватними симпатіями воно матиме ще достатньо часу, щоб натворити стільки шкоди, що майбутня влада буде змушена це розгрібати значно довше, ніж після правління Януковича та початку війни. А далі тому самому наріду якесь чергове непорозуміння вкотре пояснить про бариг і можливість швидких рішень, для яких бариги не мають політичної волі… Круг замикається.

Але цур їм – цим песимістичним прогнозам. Я про сьогодення. Надважлива для України державна компанія Нафтогаз, який формує геополітичне значення держави, отримав чергове “кадрове підсилення”. Звільнили Олену Зеркаль, а на її місце призначили Світлану Заліщук. До Лани є свої претензії. Найперше, політичного характеру, бо дозволила себе втягнути в сумнівну політичну кампанію. Сама участі в ній майже не брала, але задоволено споглядала, як юзали її ім’я в черговій політичній авантюрі. Ще є застереження, що опинившись без спрямування й підтримки, які забезпечувала владна вертикаль Порошенка (вона цього позитивного впливу вперто не помічала в попередні роки), пані Лана раптом дещо просіла в частині ефективності своїх дій. Але мова могла йти про більшу або меншу ефективність, а не про її спрямованість на користь України. Щодо цього сумнівів не було.

Витиснули Зеркаль з Нафтогазу якось дуже швидко й неочікувано для всіх, у тому числі й для неї самої. Як бачимо пост-фактум, після візиту Блінкена, це співпало з часом, коли Зеленський підтримав нову позицію адміністрації Байдена не продовжувати санкції щодо німецького оператора добудови Північного потоку-2. Враховуючи, що пані Зеркаль працювала в авангарді українських контрзаходів проти політики Газпрому (попри всі завищені оцінки персонального результату), таке рішення зеленої влади перестає бути аж надто незрозумілим та знаходить свої логічні недобропорядні мотиви.

А стосовно Світлани Заліщук, то, на жаль, нульовий досвід, корумпованість та належність до дуже поганої компанії з російським душком гарно вписується в осучаснену політику зеленої влади стосовно нашої енергетичної безпеки. Сама Заліщук доволі чітко окреслила свою сферу відповідальності “з міжнародного напрямку, у тому числі з питань протидії Північному потоку-2”.

Не хочу тут багато писати про дуже обмежений досвід та специфічні результати пані Заліщук у всіх галузях, за які вона бралася. Скрізь повні провали по суті, зате вміле демонстрування “хорошого обличчя”. В зеленій владі, вона вже відзначилася як радник Олексія Гончарука-самокатчика. Єдине досягнення, за яке в значній мірі й відповідала пані Заліщук – це формування приємного міжнародного іміджу. Успішно. От тільки наші партнери все не можуть зрозуміти, як сталося, що такі симпатичні хлопці й дівчата, які висловлювали такі гарні й правильні меседжі, за пару місяців призвели економіку країни до повної руїни? Коли гарною картинкою прикривають гнилу серцевину – це й була суть роботи Світлани Заліщук.

Про працю у нової віце-прем’єрки Стефанішиної й говорити зайве – тут один-єдиний суцільний провал на всіх напрямах. Але ж як гарно пані Світлана її оспівала: “Тим часом хочу подякувати Ользі Стефанішиній та її команді, з якою працювала з вересня 2020 року. Ольга – справжній лідер, дуже ціннісна людина й профі”. Коли я аналізував призначення Стефанішиної, пройшовся кількома відомими виданнями. Здивувався цікавій трансформації: більшість, а особливо Українська правда тоді відспівали новій віце-прем’єрці якісь захмарні дифірамби. Зате умисно замовчували, що це ж була одіозна заступниця Лукаш у міністерстві юстиції уряду Азарова. Що саме ця особа була звинувачена в корупційному злочині й досі залишається в такому статусі (просто юридичні дії проти неї раптом перестали проводити, як і щодо Савченко, Портнова та ще багатьох одіозних персонажів). Дуже скоро взнав, що “пазітівнєнькую” кампанію для цієї азаровської ретроградки в проєвропейському середовищі розкручувала все та ж Світлана Заліщук, яка швиденько отримала в оточенні Стефанішиної місце радника та чималі впливи.

На жаль, уся трійка Найєм-Лещенко-Заліщук, яка тривалий час в демократичних колах сприймалася, як виразники прогресивних європейських ідей, реально дуже підіграла російським інтересам, особливо після входження в змову з Саакашвілі. Їхня участь у відверто руйнівних процесах і досі для багатьох не видається переконливою, але таких навіть проводки Лещенком корупційних грошей на елітну квартиру через V.I.P.-відділення Сбербанка Росії не переконає. Ця компанія не просто шельмувала Порошенка та людей з його оточення, але часто била по болісних точках, які впливали на безпеку, оборону, міжнародну підтримку країни. Просто напружте пам’ять і згадайте численні приклади не такого вже й далекого минулого.

Сама ж пані Заліщук також погоріла на корупції з елітною квартирою в центрі Києва (пізніше ще на десятку об’єктів дорогої нерухомості). Спроба списати нічим не підтверджені кошти на “цивільного чоловіка” – шведського дипломата Мортена Енберга також з тріском провалилася, бо він ніколи подібними сумами не володів і їх ніде не декларував. Дуже скоро брехнею виявилася навіть і історія з їхнім ніби то одруженням: дипломат скромно представляв інтереси Швеції вже в Казахстані, а пані Заліщук одружилася (цього разу насправді?) з британським юристом Вейном Джордашем. Справа квартири якось тихенько щезла з порядку денного, а джерел походження коштів на її купівлю не забажали шукати в жодній антикорупційній структурі. НАБУ тоді співпрацювало з тією трійкою в протистоянні Ситника проти Порошенка, НАЗК не захотіло влазити в конфлікт. Навіть не так із Заліщук, як з її покровителем Саакашвілі.

А теза про ймовірні російські гроші у вирішенні квартирного питання принаймні двох “єврооптимістів” трохи погуляла серед поінфоромованих громадян та й затихла. І дарма, бо вся родина Заліщук просто нашпигована корупційними грошима та скандалами із російським підтекстом. Це і батько Петро Заліщук, банкір із ближнього кола Януковича, підозрюваний у аферах банку “Капітал”, і брат Володимир Заліщук – успішний російський (!) бізнесмен. Сюди ж можна віднести й історії з купівлею ділянок буквально через паркан від Януковича, й раптову появу аж 9 об’єктів нерухомості…

Про цю цікаву сімейку, її дивні корупційні статки та діяльність, що, попри гучні антиросійські заяви самої пані Світлани, приносила вигоду лише Росії, можна писати багато. Я лише поверхово зачепив цей мурашник, щоб проілюструвати, в який напрямок спрямовують нашу економічну й корпоративну політику. І напрям цей явно не на протистояння з країною-агресором…

Усі відео