Валізи та портфелі Ентоні Блінкена
До України прилітає Держсекретар США, особа в світі помітна та впливова, а для української влади ще й доленосна. Так і хочеться вигукнути: “До нас їде ревізор!” І їде він з кількома портфелями.
Перший, звісно, про Рашистан, Путіна та допомогу проти агресії, а також про цілий ряд супутніх дій і подій, зокрема, дивних заяв Зеленського і його колаборантського оточення.
Другий портфель стосуватиметься певних осіб в оточенні Зеленського, які прямо працюють на користь РФії, а ще активно втручалися в президентські вибори в США. Сам Зеленський також втручався, але поки він ще чинний, його переслідувати не будуть. Точно відомо, що в цьому портфелі лежить досьє Єрмака. Але після засвітки кількох свідків (Руслан Рябошапка, Ігор Новіков…), які активно здають своїх подільників з ОПи, можна припустити, що там будуть і брати Шефіри й ще багато цікавих персонажів.
Буде ще один портфель – реформаторсько-економічний. Там увесь перебіг справи незаконної зміни керівництва Нафтогазу, сповільнення й відкат реформ, руйнування незалежного правосуддя та знищення самостійної антикорупційної інфраструктури.
А ще, безумовно, Ентоні Блінкін везе навіть не портфель, а цілу валізу, на якій написано великими буквами “КОЛОМОЙСЬКИЙ”, а з іншого боку більш узагальнено “Деолігархізація”. І з цією останньою валізою виникають в Україні деякі цікаві нюанси. Іноді задумуюся: чи Зеленський дійсно настільки тупий, що навіть інстинкт самозбереження втратив і крім грошей уже нічого не бачить? Чи його ближнє оточення остаточно вирішило злити й виставити голого паяца на гнів Байдена? Чи те саме оточення, розуміючи, що лафа може закінчитися дуже швидко й пора пакувати валізи грошима й бронювати рейси до країн, звідки не видають, просто перестали думати про свого шефа, а повністю продалися олігархам та Раші? Є в мене й ще одна погана версія, в якій Зеленський не такий уже й ідіот, і зовсім не сподівається, що вдасться пропетляти, а немов злобний карлик вибудовує свій підступний колаборантський план та створює інтриги й авантюри для свого майбутнього виправдання. Але про це в кінці, а поки про останні цікаві доповнення до тієї валізки з написом “КОЛОМОЙСЬКИЙ”.
У сам день прильоту держсекретаря США мадам Венедіктова звично викинула чергову козирну карту, яка чітко лягає в русло інтересів Коломойського. Генпрокурорша сьогодні незаконно, всупереч рішенню суду поміняла незговірливого старшого групи прокурорів САП у кримінальному провадженні “Ротердам+” Віталія Пономаренка, який тричі закривав це провадження. Навколо цього закриття вже виник цілий клубок непорозумінь – справа закривалася, бо не було фактів завдання збитків державі. Але детективи НАБУ й влада (тут вони і ще один олігарх раптом зійшлися в інтересах) опротестовували та скасовували ці закриття. Далі цитую Венедіктову:
«Три рази і детективи НАБУ, і сторона, яка отримала статус потерпілої в справі, зверталися до ВАКС з тим, щоб компетентний суд знайшов підстави для відводу прокурора САП, однак такі підстави знайдені не були і у відведенні було відмовлено. Виключно з кримінально-процесуальної точки зору – ситуація складна.
Я не повинна і не стану ігнорувати статус цієї справи і ступінь її чутливості для громадянського суспільства. Я не робила цього і раніше: кожне своє рішення, якщо вважала за необхідне, пояснювала у себе на сторінці в ФБ або ж в розмовах з журналістами».
І тоді Венедіктова свавільно, всупереч трьом рішенням судів незаконно змінює відповідального прокурора САП.
Нагадаю, що закон чітко виводить САП із підпорядкування ГПУ. Це була пряма вимога, в тому числі й наших американських партнерів і персонально Джо Байдена, який ще віце-президентом узяв на себе місію куратора наших антикорупційних реформ.
Венедіктова не лише скоїла антизаконний акт, але й неаргументований, бо не змогла назвати жодної процесуальної підстави для такої дії. Вона прямо каже, що “виключно з кримінально-процесуальної точки зору – ситуація складна”, тому приймає непроцесуальне рішення (дивіться кінець цитати), аргументуючи, що “воно чутливе для громадянського суспільства”.
Далі генпрокурорша тішить перспективою аргументувати його не правовими актами чи законами, а десь-якось пояснити в себе на сторінці фейсбук чи в приватних розмовах з журналістами (навіть не на офіційному брифінгу(!)), якщо вважатиме це за потрібне. Істинно, такої тупої й неприхованої наглості в демонстрації свого нехтування законом я не згадаю!
Що особливо цікаво, Венедіктова офіційно стає на бік потерпілої сторони, яка протистоїть у цій справі державному органу. А це повний абсурд. Усе стає зрозумілим, коли назвати цю “потерпілу сторона”. Це Нікопольський завод феросплавів Ігоря Коломойського!!! А далі уважно вслухайтеся в цю конструкцію: в день приїзду держсекретаря США, який особисто наклав на Ігоря Коломойського американські санкції за корумпування органів державної влади, найвищий орган державної влади в сфері захисту законності виносить завідомо незаконне рішення на користь Коломойського, тобто повторює той самий акт, через який Ентоні Блінкен особисто вніс Коломойського в санкційний список США!!! Вам не здається, що це аж занадто нагадує останній виліт смертника-камікадзе? Якщо, звісно, цей камікадзе не виявиться зовсім і не камікадзе, а звичайний зрадник, який уже має зарезервовану посадку на ворожому аеродромі…
О! І вишенька вам на тортик. Саме сьогодні на урядовому сайті й, здається, так само сьогодні на сайті парламенту опубліковано текст змін до закону про НАБУ, внесений перед самими вихідними 30 квітня. А там є цікаві речі. Тепер:
“Національне бюро спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України в межах і у порядку, встановлених цим Законом” (нова ч.4 ст.4 Закону)”.
Ні, при скурпульозному дотриманні всіх норм закону ніби й є там певні запобіжники, але вони тепер двозначні й розмиті.
А далі ще цікавіші речі. Про звільнення директора НАБУ. Його тепер звільняє КМУ. Ні, знову ж, лише за попередніми пунктами 6-12 ч.4 цієї статті 6 Закону. Але раніше це було повноваження Ради, де втихаря справи не проходили. Тепер процедура виведена з колективного політичного органу до одностайної “стаі товаріщєй”, які виконають будь-який наказ, а ще норма знову розмита й у чомусь доведена до абсурду. Хоча тут усе ж, якісь запобіжники зберігаються, просто вони стають більш хиткими.
А найголовнішою є абсолютно нова частина 5 цієї ж статті 6:
“Директора Національного бюро може бути відсторонено від посади лише з підстав та у порядку, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України”.
А тут уже нема ніяких запобіжників. Бо нема в КПК окремих норм щодо відповідальності директора НАБУ. Зате автоматично включається положення статті 1 Закону про НАБУ:
“Національне антикорупційне бюро України (далі – Національне бюро) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом”.
А для відсторонення керівника центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом” підстав у Кодексі є предостатньо. І вони цілковито суперечать логіці незалежності НАБУ від органів державної влади (в тому числі КМУ), корупційні злочини яких НАБУ й повинне розслідувати. Автори цього художества чільні слуги Д. Арахамія, О. Корнієнко, особливо наближений до Зеленського С. Іонушас та дуже сумнівна особа, голова антикорупційного комітету Ради А. Радіна (№8 у списку, а до виборів – просто ФОП).
Я думаю, що коли американцям перекладуть усі ці оновлення, там трошки пришизіють і згадають фразу класика української номенклатурної літератури Ніколи Яновіча Пахла: “Да пашлі ви!”
І зовсім на останок про той найгірший варіант, через який, як мені видається, Зеленський і його оточення можуть допускати такі самогубні ляпи. А якщо Зеленський уже визначився зі своїм дрейфом в обійми Путіна й тільки чекає особистої зустрічі та умов персональної капітуляції. І для виправдання йому потрібно досягнути повного відторгнення України всіма західними партнерами: “Я ж хотів, а вони нас зрадили… Як Україні самій протистояти такому ворогу?..” І тут на авансцену попід руки виводять такого собі Ігоря Мосійчука (хто забув, колись був у Ляшка, а потім почав круто дрейфувати до відверто рашистських наративів), який з апломбом читає свій улюблений вірш Олександра Олеся про те, як Європа мовчала, коли Україну топили в крові. Публіка в залі спершу в шоці, але доки недовірливі 25% спробують пробитися до сцени, там уже бушуватиме буря овацій велемудрого наріду…
Думаю, що цим зеленим пройдам усе ж не вдасться це реалізувати й останніх червоних ліній вони не ризикнуть перетнути. Але те, як вони все більше й більше вбивають клинів між нами й нашими західними партнерами, викликає відчуття цілеспрямованої дії… А Байдена Зеленський усе частіше демонстративно провокує на пряму грубість. Оскільки він мальчік полохливий, то так інтригувати проти одного сильного світу цього може, лише заручившись (чи маючи такі надії) підтримкою іншого, протилежного й плешивого…
Фото © Держдеп США
