США: Хроніка однієї агонії (фото)

Helgi Sharp
Helgi Sharp

☑ Штурм здания Конгресса США стал первым вторжением в Капитолий с момента нападения на него британцев в 1814 году. В результате того события были сожжены многие правительственные здания, в том числе Белый дом.

☑ На эту минуту произошла жёсткая зачистка. В ходе протестов погибли четыре человека, арестовано более 55.

☑ Представители правоохранительных органов заявили, что обнаружили две самодельные бомбы: одну в Национальном республиканском комитете, а другую – в Национальном комитете Демократической партии. Недалеко от Капитолия также был найден коктейль Молотова.



☑ Члены правительства США обсуждают возможность досрочного отстранение Трампа и передачу полномочий вице-президенту Пенсу. Отстранение Трампа от власти может произойти на основании 25-й поправки к конституции США. Она предусматривает возможность этого в случае недееспособности главы государства.

☑ Барак Обама, Билл Клинтон, Джордж Буш-младший и Джимми Картер в письменных заявлениях осудили беспорядки. Обама и Клинтон, которые являются демократами, возложили ответственность за произошедшее на Трампа.

☑ Facebook, Twitter и YouTube удалили видеообращение Трампа.

☑ Конгресс возобновил заседание по итогам выборов.

☑ Возражения по выборам в штатах Мичиган и Джорджия отозваны.

Я разочарован. Не думал, что такое возможно в США. Сравните, как передавал власть Порошенко, и как пытается цепляться за неё Трамп. Впрочем, так всегда бывает, когда к власти приходят авантюристы, популисты и диктаторы – вне зависимости от страны. А псевдопатриоты семенченки и парасюки имеют международную прописку.

Что дальше? Пик напряжения пройден, многоступенчатая система дала несистемный сбой, Байден вступит в должность, всё пойдёт по накатанной. Время Трампа, как и время Зе, должно стать уроком как для американцев, так и для украинцев. Мало в это верю, но всё же…

UPD. Конгресс утвердил победу Джо Байдена на выборах президента США. Всё, 20 января инаугурация.

UPD-2. Трамп сегодня, 7 января, пообещал мирно передать власть Джо Байдену после того, как Конгресс утвердил итоги выборов.


Igor Aizenberg
Igor Aizenberg

Новости из США. Среда, 6 февраля.
UPD 22:10 EST

Сенат отклонил возражения по утверждению результатов голосования выборщиков в Аризоне. 6 республиканских сенаторов голосовали за принятие возражений. 93 сенатора проголосовали против их принятия. Палата Представителей закончит обсуждение возражений по Аризоне в 23:00. Для принятия возражений их должны одобрить обе палаты. Таким образом, возражения по Аризоне уже в любом случае отклонены.

Палаты возобновят совместное заседание после голосования в Палате Представителей по возражениям в Аризоне.
Ходят слухи, что, возможно, Митч Макконнелл убедил все 13 республиканских сенаторов, выдвигавших возражения против утверждения результатов выборов, не выдвигать больше возражения ни по одному штату. Трое и них уже отказались от возражений публично, выступая в Сенате. Сенатор Хаули продолжал настаивать на своих абсурдных возражениях по Пенсильвании во время дебатов в Сенате по Аризоне. 6 из 13 «оспаривателей» голосовали в Сенате за принятие возражений по Аризоне.

Если, однако, слухи верны, то весь процесс утверждения закончится сегодня ночью. Для того, чтобы возражения обсуждались, необходимо, чтобы их выдвигали представители обеих палат.

UPD 23:15 EST Палата Представителей вслед за Сенатом отклонила возражения по утверждению голосования выборщиков в Аризоне. 121 республиканец, большинство республиканских членов Палаты, проголосовали за принятие возражений, то есть, будем прямо говорить, за осуществление государственного переворота. 303 члена Палаты Представителей проголосовали против принятия возражений.

UPD 0:15 EST Сенат и Палата Представителей снова прервали совместное заседание, поскольку сенатор Хаули не отказался от своей поддержки возражений по результатам выборов в Пенсильвании и выступил с возражением вместе с группой членов Палаты Представителей. Обе палаты теперь снова будут проводить раздельные заседания, которые могут продлиться до двух часов. Поскольку республиканские сенаторы отказались от поддержки возражений по результатам выборов в Джорджии, Мичигане и Неваде, результаты в этих штатах, как и во всех следующих по алфавиту до Пенсильвании были утверждены. Палаты соберутся снова на совместное заседание после обсуждения возражения по Пенсильвании и гооосования по нему.

UPD 01:10 EST Сенат отклонил возражения по утверждению результатов голосования выборщиков в Пенсильвании. 7 республиканских сенаторов (Хаули (Миссури), Круз (Техас), Ламмис (Вайоминг), Скотт (Флорида), Тубервилл (Алабама), Хайд-Смит (Миссиссипи), Маршалл (Канзас) голосовали за принятие возражений. 92 сенатора проголосовали против. В Палате Представителей продолжаются дебаты, но возражения уже отклонены, поскольку для их принятия обе палаты должны их одобрить.

UPD 03:16 EST Вслед за Сенатом Палата Представителей отвергла возражения против итогов выборов в Пенсильвании. За принятие возражений голосовали 138 из 210 республиканских членов Палаты. Против – 282 члена Палаты. Сейчас Конгресс возобновит совместное заседание и продолжит утверждение итогово выборов.


Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Свобода слова, вільне волевиявлення, права особистості тощо навіть в такому бастіоні демократії як США були використані як інструмент для влаштування ганебного цирку на користь політиків-популістів.

Це криве дзеркало, яке знецінює демократичні принципи, підмінюючи їх технологією “прямого народовладдя”.

Американські інституції впораються, але уявіть наскільки гірша ситуація у нас. Як глибоко проникла ця бацила деградації в слабкі державні органи України, і як важко її буде викорінити, бо у нас традиція саморуйнації закладена ще з часів “чорних рад”, а тепер зацементована офіційною клоунократією.

Тільки заради бога, не називайте той вашингтонський бунт “майданом”, бо тоді у нас і Боцман з Зіміним та Грішиним “майданівці”.


Volodymyr Omelyan
Володимир Омелян

Колись один відомий американець зверхньо сказав: «Високопоставлені росіяни погрожують США? Але вся російська еліта тримає власні кошти на Заході, їх діти вчаться в наших університетах, вони відпочивають і живуть в наших містах. Це давно вже не російська, а наша еліта».

Він помилявся.
І помилився двічі.
Вперше, коли вирішив, що достатньо дозволити корумпованим російським посадовцям і олігархам легалізувати вкрадені гроші на Заході, щоб тримати їх під контролем спецслужб.
Вдруге, коли вирішив, що дії Москви завжди лінійно-раціональні та щонайменше матимуть інстинкт самозбереження.

Росія набагато слабша за країни Заходу, особливо, якщо вони разом. Росія слабша вже за країни Азії. Їй нікуди відступати в ХХІ сторіччі. Єдиний шанс вижити і нав’язати власні правила гри – це хаос, після якого спробувати сформувати новий порядок денний.

Старі підходи радянських спецслужб незмінні: спершу ми інкорпоруємо своїх агентів в тіло Заходу. В кожного з них власна функція, вони можуть не виявляти себе десятиліттями (в Лондоні можна перебувати як під легендою мільярдера, так і безхатьком під мостом, – обидва в час Х однаково пустять вибухом поїзд з рейок). Далі ми змінюємо реальність і сіємо хаос. Після цього ми стабілізуємо ситуацію і допомагаємо встановити порядок, але вже на наших правилах і з врахуванням наших інтересів.

В Росії декілька людей вирішують все. Ці люди заради власних інтересів і цілей не вагаючись спалять Москву, здадуть своїх одноплемінників, приречуть їх на муки. На відміну від країн Заходу, де для будь-якого політика першочерговою є цінність кожної людини, бо в підсумку це його виборець.

Те, що відбувається сьогодні в Вашингтоні, – це не просто прихильники Трампа не згодні з результатами виборів. І причина безладу та захоплення Сенату – не провал ключового найвисокопоставленішого російського агента. Це чергова російська спроба поглибити хаос в надії на те, що результат буде відповідати очікуванням Москви.

Росіяни вже давно в Вашингтоні. Останні масові депортації коммі додому відбувалися півстоліття тому. Після цього вони повернулися знову.

Я переконаний, що американська демократія вистоїть. Але висновки мають бути жорсткі: з Росією та її союзниками може бути єдина мова – мова сили. Демократично обраний на 1-2 терміни президент не має про що домовлятися з Кощієм-Безсмертним. Бо тоді наступному президенту доведеться капітулювати перед тиранією.

Ніколи не забувайте, що після блискучого Риму, з розвинутими акведуками, Аппієвими дорогами, фаст-фудами, прогресом і демократією прийшли «темні віки» тік-токерів вконтактє, які вмить відкинули розвиток цивілізації на декілька століть назад.


Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Минулої доби російські окупаційні війська скоїли п’ять атак на позиції українських захисників на Донбасі та одну на Конгрес США в Вашинґтоні (округ Колумбія). Десь так психологічно сприймається все те, що відбулося.

Я розумію, що один-два рашистські прапори в учасників штурму центру американської демократії та якась групка присутніх серед терористів московських агентів не мала суттєвого впливу на драматичний перебіг подій. Я все це розумію й не збираюся тут розкручувати якусь конспірологічну теорію. Там, де є Трамп, пряма участь путлєра не обов’язкова. Дональд сам є безпрецедентним викликом будь-яким принципам демократії та усталеного світового порядку. Такий собі Мадуро в значно більших масштабах. Ця істота, якби не інституційна стійкість США, самостійно була готова вкинути свою країну в нову громадянську війну. Для таких стоп-кранів не існує.

Але це США 21 століття. І там нині чогось подібного повторити вже не вдасться. Я дуже сподіваюся, що вже 21 січня Трамп буде негайно заарештований, і щодо нього не спрацює в черговий раз класичний принцип демократії, коли переможених не судять. Зверніть увагу, в нас автоматично виникає заперечення, бо приповідка ж: “Переможців не судять”. На жаль, це поки в нас – ми в своїй більшості досі неймовірно далекі за менталітетом від цивілізованого світу й критично близькі до менталітету русскага міра. Тому в нас досі якась нікчемна зелена тля може безкарно верещати, що “всі очікують на засудження Порошенка”, й навіть отримувати якісь ріденькі аплодисментики, бо саме так має відбуватися в світі рашистських “демократизаторів”.

Але Трамп перейшов межу, за якою деякі психологічні стопори демократичного світу треба відключати, – він піддав загрозі внутрішній мир у своїй країні й уже призвів до загибелі людей. Щоб не було прецедентів, має заговорити закон, а не гуманізм.

А тепер про РФію, Путіна, імовірні рашистські впливи… З одного боку, я думаю, що прямого втручання там не було, хоча… Зрештою, нехай прозвучать висновки слідства. Але, з другого боку, праві й ті, хто впевнено заявляють, що в світі не відбувається жодної значної деструктивної, загрозливої чи кривавої події, до якої хоча б опосередковано не був причетний кремлівський режим. Ще раз повторюся, тут навряд чи йдеться про якісь прямі впливи кремлівської агентури, згадайте дуже широкий зміст слова “опосередковано”. От тільки цих опосередкованих фактів при Трампі стало критично багато. Почалося все значно давніше, коли, за твердженнями ряду журналістів-розслідувачів, Трамп став дуже бажаним гостем у Москві та, засвітившись там у ряді скандалів, імовірно був завербований. Про вплив Рашистану та його агентури й ботоферм на вибори 2016 року навіть говорити зайве. Сперечатися можна лише з приводу того, чи саме ці впливи стали вирішальними в дуже хиткій і непереконливій перемозі Трампа над Хілларі Клінтон.

Не слід забувати й про те, що історія з імпічментом Трампу від самого початку йшла лише за московським слідом. Чи ж ми забули? Аж до появи іншого, розкрученого доморощеними олігархами та за активної участі Москви фігуранта скандалу Зеленського, Трампа добивали й виводили на невідворотність відповідальності саме за незаконну співпрацю з РФ. До середини 2019 року там узагалі не було жодної української карти. Я досі знімаю капелюха перед вправністю московських спецслужб, які зуміли вкинути в той вир пристрастей якусь дрібну шестірку й розвернути увесь правовий процес імпічменту в українське русло. Насправді, тоді вони не лише вивели себе із епіцентру скандалу, але й Трампу реально підсобили. Бо український корупційний пакет, на відміну від кремлівського, юридично на імпічмент не тягнув. Ну, реально, там не було підстав для імпічменту Трампа, були підстави для імпічменту Зеленського. Але той фактаж був дуже образливим для Байдена, чиї впливи в Демпартії тоді вже домінували. За рашистським пакетом навіть частина республіканців проголосували б за імпічмент, а за дріб’язковим українським це стало вже тільки внутрішньою справою честі для демократів, якими так уміло зманіпулювали.

Ще багато разів випливали різні російські вуха й хвости в оточенні Трампа. Той же Манафорт має не українські, а саме російські корені. Це в нас він залетів, бо на Революцію Гідності, яка зробить явним усе таємне, ніхто не сподівався. А розгорталася його кар’єра в Московії. Та й у Києві він працював не стільки на Януковича (йому, насправді, більше зашкодив), а на потреби путінського режиму. Але головне – це такий собі виховний, психологічний ефект.

Трамп – особа абсолютно аморальна. Це не секрет навіть для його прихильників. Але його найбільша аморальність полягає якраз у засвоєнні ісконно-скрєпоносной системи політичного мислення. Якщо дуже простою мовою, то це принцип: “Если нельзя, но очень хочется, то можно”. Це якраз той принцип, за яким живе й діє ще один московський виплодок – Зеленський. От тільки в РФ ця норма діє завжди й у всьому. В Україні, на жаль, також поки спрацьовує безвідмовно, але лише до чергового Майдану. А в США не діє в принципі. Я не знаю, якими методами росіяни формували цю віру Трампа, що ісконно-русская метода спрацює в США, але тут на бізнес-історію Трампа чи його психологію це все списати не вдасться. Його нестійку психіку вміло й цілеспрямовано вели до саме такого результату. І більшість персонажів, які до цього спричинялися в його ближньому оточенні, чомусь (ах, яка несподіванка!) мали чимало російських штампиків у паспортах…

Окрема історія з різними радикальними рухами в США, на які покладається Трамп. Я взагалі противник будь-яких крайнощів. І для мене стала викликом здоровому глузду вся ота кампанія суспільного приниження перед загиблим злочинцем лише через те, що він афро-американець, а його вбивця – білий поліцейський. За цим апофеозом абсурдного самоприниження білих американців ми якось забули про іншу крайність “одноповерхової” Америки – всіляких близьких до неонацизму чи крайнього расизму груп та крайніх релігійних фанатичних течій на базі маргінальних методистських відламів і тоталітарних сект (дуже близьких до Трампа). У загалом стабільній Америці їхні “подвиги” зазвичай тонули в загальному масиві новин. Але вони десь і далі існували на суспільному маргінесі. Те, що ми після ку-клукс-клану не спроможні згадати назву бодай одної такої організації, не означає, що їх не існує. А тепер згадаймо, чи на ближчих просторах Європи та Азії є хоч одна радикальна чи й терористична організація, сліди від якої не тягнулися б до ФСБ або ГРУ РФ? Запевняю, що нема. Навіть якщо вони виникли без участі московських спецслужб, то незабаром там уже кишіло рашистською агентурою та працювали гроші з Кремляндії. На відміну від усіляких Червоних Бригад чи Ісламської Держави, я сам ніколи не вивчав американські фундаменталістські рухи, але чомусь мені здається, що впливи рашен-спецслужб там не менші, а й значно більші, ніж у якійсь радикальній німецькій Альтернативі чи французькій Лепенщині…

І ще велике питання, чи РФ цю гру проти США програла? Так, вони програли американські вибори, але не війну за ослаблення Америки та сповнення свого головного ворога внутрішніми протиріччями й громадянськими протистояннями. На 20 січня готується ще один старт з амбіціями на заколот національного масштабу в Флориді. Не сумніваюся, що в ряду агресивних досі маргінальних організацій раптом появляться гроші й уміла організаційна підтримка. Не здивуюся, якщо раптом у США з дружнім візитом зберуться путінські байкери “ночные волки”, чи як там цих виродків звати.

Але Америка переможе. Рашистан – занадто маргінальна й примітивна держава, щоб прищепити свої принципи й методи найбільшій світовій демократії. Та й не слід применшувати роль Байдена і дуже сильно змінених демократів, яких усе це рашистське бидло американського розливу реально вкурвило.

Проблема не в Америці. Проблема в нас. От ми зараз спостерігаємо, затамувавши подих, за драматичними подіями в США й не задумуємося, що все те, що в Америці московітам або вже не вдалося, або провалиться з часом, уже реалізовано в нас. Не назавжди, не до глибини кісткового мозку, як у них самих у скрєпоносній, але ж зроблено… І ми зараз живемо в цьому напів реалізованому (принаймні у владі та частині суспільства) осколку жахливих експериментів над живими людьми…

Отакі несвяткові роздуми під цьогорічне Різдво промайнули після перегляду американських новин…


Petro Kropotkin
Володимир Ховхун

Про Америку, яку створив Господь

Поміж іншого, Господь створив Америку.
Спочатку він населив її бізонами, потім туди прийшли Перші Нації, згодом з’явились WASP’и, BLM, індекси Доу Джонса і NASDAQ.
Між 1792 р. і 1828 р. в Америці постає Демократична партія (Томас Джефферсон, Ендрю Джексон, Томас Вільсон, Франклін Рузвельт, Джон Кеннеді, Ліндон Джонсон, Джиммі Картер, Білл Клінтон, Барак Обама, Джо Байден).
У 1854 р. було засновано Республіканську партію (Авраам Лінкольн, Вільям Мак-Кінлі, Теодор Рузвельт, Дуайт Ейзенхауер, Річард Ніксон, Рональд Рейган, клан Бушів).
Були ще: віги, федералісти, комуністи, різні прогресивні партії.
Сьогодні існують також: лібертаріанська партія, «зелені», конституційна партія, піратська партія і навіть партія незалежності Аляски…

Назва партії та певний ідеологічний вектор не дуже пов’язані між собою, особливо якщо розглядати цей зв’язок в історичній перспективі.
Республіканці починали як виразні противники рабства і класичні ліберали – сьогодні багато хто з «республіканців» таврує своїх противників образливим словом «ліберал».
За наших часів афроамериканець, який голосує не за демократів, трохи «не такий», хоча ще півстоліття тому діксікрати (консервативна фракція в демпартії з базою в південних штатах) підтримували расову сегрегацію. До слова, значна частина їх згодом перейшла до табору республіканців. Сьогодні Демократична партія є універсальною, з переважанням лівоцентристської, ліберальної ідеології.

Ідеологія республіканців – неоконсерватизм, головний політичний орієнтир – правий центр.

Для носія пострадянського менталітету, можливо, важко зрозуміти, як американці сприймають свою належність (чи неналежність) до якоїсь партії. Для багатьох з нас партія – це «орден меченосців», з однаковим непорушним кодексом честі та колективною відповідальністю.

Боюсь, що американці ставляться до своїх партій не так пафосно, можливо, десь так, як українські футбольні фани ставляться до своїх улюблених клубів. За потреби республіканці голосують за демократичного кандидата (саме Republican Voters Against Trump забезпечили сьогодні перемогу Байдена в критичних «червоних» штатах), а демократи – за кандидата від республіканців, якщо той більш гідний посади POTUS’а. У 1980 р. за Рейгана проголосувало 44 штатів, у 1984 р. – 49 з 50!

Американський виборець – насамперед американець, а не симпатик якоїсь політичної організації.

Якби мене запитали, яким одним словом я означив би дві головні сили США, то моя відповідь була б такою: деми – «прогрес», репи – «традиція». Так, сьогодні за демів (переважно) великі міста, університетська молодь, наука, освіта та сучасний бізнес (останнє є визначальним), насамперед бізнес високих технологій. За репів (переважно) містечка та сільські райони, традиційний бізнес, схильний до монополізму, бізнес, пов’язаний з сировиною (включно з добуванням вуглеводнів).

У діалектичному поєднанні «прогрес – традиція» провідною ланкою є прогрес, рух уперед, адаптація до нового. «Змінись, або помри!». Корисною функцією традиції є забезпечення стабілізації, забезпечення меншого розриву між крайніми елементами системи: з одного боку, схильними до статики, з іншого, такими, що вже розвинули другу космічну швидкість. Якщо систему не стабілізувати, вона може загинути.

Сьогодні (останні тридцять років) демократи – кращі «економісти», за їхнього керівництва економіка і бізнес у цілому почуваються краще. Звинувачення їх у соціалізмі виглядають трохи смішними. У загальноприйнятому значенні соціалізм – це державна власність на засоби виробництва. Інтуїтивно відчуваю, що для американців соціалізм – це лише посилення соціального захисту нужденних.

Соціальний захист – цікава штука. Його надмірність може стати деструктивним чинником десь у Франції, але розумний (і водночас напрочуд високий) рівень його у скандинавських країнах може стати ефективним стабілізатором економіки (в період піднесення економіка не перегрівається надто швидко, а в період спаду значні бюджетні трансферти забезпечують достатньо високий платоспроможний попит, і економіка легше проходить через кризу).

Утім, моя позитивна оцінка демів не є позитивною оцінкою їхньої власне партійної діяльності. Я не знаю, якою мірою курс демів є результатом стратегічного аналізу та планування уповноважених партійних структур, а якою – результатом руху за течією. Для мене визначальним є те, що якась суспільна сила забезпечує функцію прогресу. Якщо завтра нею стануть лібертаріанці, то чому б ні.

Особливістю діалектичного поєднання «прогрес – традиція» є також те, що сьогоднішній «прогрес» завтра стає «традицією», і традиціоналісти з часом змушені переходити на більш ліберальні позиції. Тому, наприклад, республіканці сьогодні неоконсерватори погоджуються на те, щоб жінки мали право на окремі від своїх чоловіків банківські рахунки (чи ще ні?), але досі заперечують проти того, щоб вони на власний розсуд розпоряджались своїм тілом. Позиція репів щодо вазектомії у чоловіків мені не відома.

Хай там як, Америка видається мені певним прообразом майбутнього людства, коли в одному місці зустрічаються всі раси, етноси, релігійні та світські світогляди, відмінні політичні ідеології, і починає плестись мереживо з великих можливостей – і великих випробувань.

Боже / Всесвітній Розуме / Летючий Локшинний Монстре, бережи Америку!


Петро Порошенко

Глибоко шокований подіями у Капітолії. Справжній виклик для американської демократії! Чітке підтвердження жахливих наслідків політичної безвідповідальності, насильницької і егоїстичної риторики.

Вірю, що американський народ стане на захист демократії, свободи та правопорядку. Україна солідарна з Вами!

___________

Deeply shocked by the events in the Capitol Hill. A real challenge to the American democracy! It is a clear evidence of the grave consequences of political irresponsibility, violent and egoistic rhetoric.

I believe that the American people will stand for democracy, freedom and order. Ukraine is in solidarity with You!

* * *

Вітаю обраного Президента США Joe Biden з утвердженням перемоги на рівні Конгресу!

Здається, ні в кого серед справжніх друзів США не було сумнівів саме у такому результаті. Завжди згадую його слова, ще на посаді віце-президента США, про те, що у разі необхідності він завжди відкритий для України.

Бажаю успіхів демократичній адміністрації Білого Дому на непростому шляху протидії численним викликам сьогодення, яких лише побільшало.

Слова своєї глибокої вдячності адресую і республіканській адміністрації США, у співпраці з якою ми продовжували нарощувати нашу стійкість. В Україні щиро цінують стратегічне партнерство і союзництво Сполучених Штатів Америки на засадах твердої двопартійної підтримки України. Виборчі змагання позаду, попереду зміцнення трансатлантичної єдності та солідарності!

___________

My congratulations to the US President-elect Joe Biden on the certification of his win by the Congress!

It is apparent that among true friends of the United States no one had any doubts about this outcome. I always recall the words he said as Vice President of the United States that, if necessary, he is always open to Ukraine.

I wish every success to the Democrats administration of the White House on the difficult path of countering numerous challenges of today that went more in number.

My words of deep gratitude also go to the Republicans administration, in cooperation with which we kept increasing our resilience. Ukraine greatly values the strategic partnership and alliance with the United States of America on the basis of strong bipartisan support of Ukraine. Electoral competing is now behind, ahead is the strengthening of transatlantic unity and solidarity!

 

Карикатура © Morten Morland / The Times

 

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії