Знекровлення армії триває
Я ж казав вам, війна закінчилася не тільки в голові, з якої зняли клоунський ковпак (і важко застудили).
Коли майстри говорити ротом з монобільшості розповідають про те, що у нас “занадто велика армія”, і наводять як приклад Польщу, яка ні з ким не воює, вже не треба дивуватися, коли вище керівництво армії працює в концепції “багнети в землю” і перелопачує армію “під мирний час”.
Після п’яти з гаком років “особистої війни” я знаю багато і багатьох в Армії, частиною якої відчуваю себе і зараз. Я не втрачаю контактів з людьми, а люди – зі мною. Тому я завжди уважно вислуховую їх, коли вони говорять мені про проблеми. Іноді з проханням допомогти (якщо можу). Іноді просто поділитися. Особливо, коли вони б’ються в глуху стіну.
За останній період я мав три майже однакові бесіди. З представниками трьох великих підрозділів. І не з тими, хто “щось чув”. А з тими, хто займається конкретною ділянкою діяльності. І звик робити свою справу добре. В даному випадку – мова про кадрові питання. Тобто про комплектацію підрозділів особовим складом.
Підрозділ А і підрозділ Б скаржилися (в жорсткій армійській формі) на те, що їм не дають набирати особовий склад. На рівні усних розпоряджень. На рівні “перенаправлення” у військкоматах людей, котрі збиралися йти в підрозділи А і Б. Принаймні, так кажуть. Що їх відправили в інший підрозділ. Тому що “їх треба терміново укомплектувати”. При цьому тим самим людям часто говорять фразу театрального касира “місць немає”. Хоча місця не тільки є – їх треба терміново заповнювати.
Так ось. Представник підрозділу Б скаржився, що людей відправляють в підрозділ С. Мовляв, “всі кадрові сили кидають туди”. Ну, я поспівчував. А потім прикинув – ну да. Цей підрозділ зараз в ППД. І десь в доступному для огляду майбутньому має виходити в Зону. Ну це хоч логічно. Яке ж яким було моє здивування, коли зі мною зв’язався представник того самого підрозділу “С”. Зі словами “SUQA! Нам заборонили набирати людей!”. Й*ані ж ви фокусники, діти клоунів! Яку ж тонку візантійську форму скорочення “а ля італійський страйк” ви придумали!
З армії зараз і так спостерігається серйозний вихід досвідчених бійців і спеціалістів, які перестали себе бачити в цьому варіанті армії. А тепер ви ще й гальмуєте комплектацію.
Який хороший план. Всіх випускати – нікого не впускати.
Так, я, звісно, нікому і ні за що не здам людей і підрозділи, про які я говорю. Як би мені не хотілося це оприлюднити.
Тому що я обіцяв. Тому що цих людей зжеруть. А цим підрозділам не стане легше.
Тому ті, хто зараз набіжать з криками “вивсьоврьоті” і “а ось я знаю, людей в підрозділах так багато, що вони по троє на одному ліжку сплять», не спровокують мене відкрити джерела.
Можете хоч в суд подавати на мене. Може, хоч це відкриє ящик Пандори. І інформація хлине назовні. Про все те, про що поки їм доводиться говорити тихо і своїм. Але терпіння у них скоро почне лопатися. Я це відчуваю. Тому що ви вже зає…
