Шлях до падіння й повної руйнації країни тепер можна розвернути
Ось і відбулося в нашій країні визначне політичне явище з довгою і невиразною назвою – вибори до місцевих органів влади. І хоча ще продовжуються спори і взаємні звинувачення, заяви до Національної поліції та просто заяви, і не оприлюднені ще офіційні результати, але вже можна із впевненістю сказати: вибори відбулися.
Так, із рекордно низькою явкою виборців, подекуди із ганебно незадовільною організацією з боку місцевих чиновників, із повним іноді ігноруванням карантинних обмежень всіма без виключення учасниками заходу, але сталося.
Спробуємо розібратись, що саме. Про що вже можна говорити і що аналізувати.
Почнемо з явки виборців. Можна довго говорити про побоювання зараження. Можна також наводити статистику за принципом – приблизно 55% тих, хто не прийшов, зробили це за станом здоров’я, не проживають за місцем реєстрації або були на роботі в цей день тощо. Насправді все простіше. Явка – це класичний приклад “голосування ногами”. В ній відображено все. І оцінка роботи діючої влади, і втомленість від півтора року дилетантських експериментів над країною, і недовіра, і тривога за майбутнє.
Тепер попередні результати. Незважаючи на бадьорі напівофіційні заяви можновладців і маніпуляції провладних ЗМІ, поразка діючої владної команди очевидна. Сувора політична реальність здається вирішила наочно продемонструвати самим невиправним ідеалістам – хто кому слуга. С одного боку, наполеглива політична робота нашої опозиційної ЕС та інших партій, а з іншого, інтереси зміцнілих і авторитетних регіональних еліт зробили свою справу. Примітно, що виборчі кампанії останніх будувалися практично виключно на критиці сумнівних досягнень правлячої команди. І критика ця, як видається з аналізу попередніх результатів, сприятливо сприйнята виборцями!
Що можна додати? Віднині діюча влада, а з нею і значна частина країни, починає жити в новій для себе політичній реальності. І реальність цю вже важко, якщо взагалі можливо, наповнити лише відео з сумнівними за змістом текстами. Управління країною тепер вже точно не стане нагадувати хайповий медіапроект із гучними заявами і обіцянками світлого майбутнього. Політичні сили практично всіх напрямків і толків, включно із суто виборчими технологічними “партіями”, готові до подальшої боротьби за владу, тепер на більш високих рівнях. Для цього, тепер вже об’єктивно, є все необхідне: впізнаваність, ресурси, прихильники.
Для нашої команди попереду складні і напружені часи. Наступне завдання: боротьба за представництво в центральних органах влади. Наш шлях визначений, зворотної дороги нема.
Якщо підводити підсумки цих місцевих виборів, зачіпаючи їх стратегічне значення (так, є і такий прояв), то я б відмітив наступні моменти:
1) Це офіційний старт кінця Зеленського.
Антиукраїнського, невмілого, неадекватного керівника держави.
Особа яка, на мою думку, здійснила державний переворот, розпустивши Верховну Раду без жодних на те законних підстав, посилаючись на якісь нафантазовані “опитування про недовіру”, сьогодні отримала офіційно оформлену недовіру
Якби ця особа була хоч на 1% чесною і послідовною, то за результатами цих виборів послідувала би його власна відставка. Але “просто чєстний чєловек” – це не про нього.
У всякому разі, результат цих виборів – хоч і не юридична, але фактична делегітимізація зеленої влади.
Вони не мають ані права, ані підстав прикривати будь-який свій крок “думкою народу”, як це робили раніше, апелюючи до 73%.
2) Попри мільярди доларів, вкинуті в медведчука і ко, їх результат доволі скромний. Що не може не тішити.
3) Хочу нагадати, що ще півроку тому зелені мріяли про те, що вибори на ОРДЛО пройдуть разом з цими виборами, і проводили опитування на окупованій території, за якими їх “партія” там перемагала.
Важко й уявити, якими були б сьогодні результати в ОРДЛО. Точніше, уявити не важко. Важко прийняти ту нову реальність, до якої б це привело.
Слава Богу, цього не сталося.
Рівно рік тому ми протестували проти капітулянтських намірів ЗЕкоманди. Ми пройшли маршем “НІ капітуляції”. На тому фото я теж є – в зеленому прикордонному береті.
А сьогодні ЄвроСолідарність виграла вибори на Київщині та на Львівщині плюс показала класні результати по всій Україні. А це значить, рік минув не даремно.
Це був нереально складний рік. Коли проходили обшуки в хороших знайомих. Коли крутили справи проти Софії Федини, Марусі Звіробій, Тані Чорновол, Сергія Пояркова, власне, проти Петра Порошенка. Це був рік, коли дядько Петро влаштував зеленій ГПУ показове опускання в суді. Коли оскаженіла зелена ДБР кидалася на картини з колекції Петра і Марини Порошенків. Рік, коли просто розвалилися справи проти Гримчака та Гладковського. Коли Олег Гладковський через суд довів, що про нього поширили брехню. Коли ЗЕботва істерично волала: “Абнімаю, жму руку”, а невдовзі з’ясувалося що вони поширювали фейк російської агентури, так повідомили США. Це був рік… та я втомлюся перелічувати все, що сталося за цей рік. Колись я книжку напишу про це.
І знаєте, це був класний рік. Це був рік, коли остаточно з’ясувалося, хто біля тебе. Це був рік, коли світ навколо був наче мечем розсічений на тих, хто готовий підставити плече, і тих, хто… ні, не буду засуджувати.
Це був рік, коли ми вистояли. Вистояли та перемогли. Хай ми не виграли протистояння, а здобули лише локальну перемогу. Але з таких маленьких перемог складаються перемоги великі.
Попереду ще багато болі. Багато розчарувань. Але зараз я точно знаю, ми вистоїмо. Вистоїмо та переможемо. Та хіба може бути інакше?
Не могу остановиться злорадствовать по поводу пролёта Зеленского и его шапито. И кто там у нас самый лузеристый лузер? Из кого не получился президент, а получилось сплошное недоразумение? Га? Срочно начинайте крутить по всем каналам сериал. Хотя уже не поможет. Лузер года. Фанера десятилетия. Лидер антирекордов.
Я гуглила и не нашла прецедента в мире, когда рейтинги обваливаются с такой скоростью. Когда-нибудь про “слуг народа” напишут диссер.
Не, ну ясен пень, что Арахамия сейчас скукожит е*учку и расскажет нам, что это всё последствия децентрализации… Нет, “слуг” не “вые*али в их собачий рот” ©. Просто так получилось. Год високосный опять же. Меркурий ретроградный, Марс в Овне… Всем остальным это, правда, не помешало. Но “слуги” – партия особая. Очень близкая к природе. Абизяны практически.
И не нужно нам втирать, что победителей нет. И что мы все ещё увидим, кто на местах сформирует власть. Мы посмотрим, куда ж денемся? Только вы тоже имейте в виду, что с таким бекграундом вы уже как неуловимый Джо. Нахрен никому не нужно с вами что-то формировать.
Всё, смиритесь. Моновласть закончилась. Адьюс.
Результат этих выборов очень ясно нам показал, почему в прошлом году Зеленский так торопился с парламентскими. Да, и поэтому тоже. Если не он, то кто-то рядом чётко понимали – команда, пришедшая к власти, способна заработать только антирейтинг. Они способны только разрушать и обсираться на каждом шагу, рассказывая избирателям, что это не говно. Это контекст выпал. Но не сложилось.
И на местные выборы Зеленский пришёл тогда, когда народ научился отличать контекст от фекалий. Желудки на ножках проголодались, а закидывать туда хоть немножко пенсий и субсидий не получилось. Что-то съели жадные мыши, а что-то просто пролюбили. Даже Янукович знал, что народ нужно подкармливать. А эта саранча думала, что зрелищ достаточно.
Страну спасла Конституция. Там было чётко обозначено, что местные выборы будут осенью 2020, и центральная власть не может провести их досрочно. Казалось бы, что такое для Зеленского Конституция? Но почему-то в этот раз проигнорировать основной закон страны лидор побоялся.
Теперь есть надежда, что фундамент всё же остался крепким. Слугам придётся договариваться. Да, они это знали заранее и даже озвучивали – где как и с кем они это будут делать. Что тоже отразилось на рейтингах. Не так, как рассчитывали, но вот.
Все понты Зеленского с заявлениями, что он де будет мэров контролировать – ничто иное, как громкий пук. Сорян, Вова, но полномочий тебе явно не хватит. Мэры тебе не подчинённые. Они такие же избранные народом руководители, как и ты. С реальной поддержкой избирателя, в отличие от тебя.
Реальным победителем этих выборов стала Европейская Солидарность. И я очень рада этому факту. Отлично получились несколько мэрских проектов, которые благодаря децентрализации смогли мобилизовать своих избирателей по максимуму.
Отличная реформа получилась у Петра Алексеевича. Как, в общем, и всё, за что он берётся. Ещё в 2014 году он рассказал о децентрализации как о части мирного плана в своей речи на инаугурации. Можно сказать, что Порошенко – отец сегодняшней победы для всех проукраинских партий.
ЕС стала единственной партией, которая прошла и получила мандаты во всех советах областных центров Украины. Даже в Краматорске и Северодонецке. В то время, как “слуги” пролетели в трёх, а ОПЗЖ – в пяти областях.
Избиратели всё же хотят в цивилизацию. Они предпочитают Евросоюз Таможенному союзу и хотят в НАТО.
А кто ещё ведёт Украину в этом направлении?
ЕС.
Больше пока некому.
Надходять усе більше даних про результати виборів, на ходу корегують підсумки дещо дивних екзитполів, а головне – маємо вже результати паралельного підрахунку голосів на основі протоколів “з мокрими печатками”. Дуже професійно цей підрахунок організували в штабі ЄС. Новини хороші. У нас таки є єдина партія, яка буде представлена в усіх обласних радах і міських радах обласних центрів. І ця партія не московська Оппі за Жоппі та не партія хтивих слуг Зеленського. Це Європейська Солідарність. Також вона перемогла в багатьох громадах та в ряді обласних рад. Очевидно, що це головна новина з цих виборів. Поряд із новиною про тотальну поразку зеленої плісняви.
Усі загрози, про які писав учора, від цього не зникають. Але трагедія – це коли все погано, а в тебе нема надії й засобів для порятунку. Зараз усі ці негативи нейтралізувати чи мінімізувати можемо й мусимо. Ті, хто ще недавно розказували страшні історії, що партія Петра Порошенка не підніметься, не відновиться, не матиме впливу в країні, швидко змінюють пластинку й починають твердити, що вона таки відродилася, але там же в дуже багатьох радах більшість не в них, а в численних антиукраїнських сил, а тому нема ніякої перемоги ЄС, а скрізь тотальний програш.
Насправді, ні. Уже маємо скислу фізіономію “переможця” Бойка, який дуже добре розуміє, що насправді відбулося. А чітко про це сказав сам Порошенко. Перемога за ЄС і мерами. Це дуже непросто сприймати, бо більшість з цих мерів особи вельми негативні й мафіозні. Навіть у Кличка, який відстояв увесь Майдан, скелетів у шафі вдосталь. А про більшість інших і говорити шкода. Звісно, люди мали чудову альтернативу вибрати позитивний сценарій. У всіх обласних центрах та більшості ОТГ висувалися прекрасні кандидати від ЄС. Не прислухалися до голосу розуму, часто дали себе переконати в безнадійності такого вибору, а ще “не так тії воріженьки, як любії друзі” в спину стріляли… А шанс був практично скрізь. Бачимо за результатами виборів, що кандидати від ЄС могли перемогти в незрівнянно більшому переліку міст і ОТГ, ніж це сталося насправді. На жаль, до цього часто виявилися не готові ні самі демократичні виборці, ні тим більше потенційні партнери з демократичного табору. Буде урок для всіх на близькі позачергові президентські й наступні за ними парламентські вибори.
Але прихід у багатьох радах і на посади міських очільників чинних мерів та їхніх іменних проектів – це вже не катастрофа, до якої вела б перемога ОПЗЖ. І це набагато краще, ніж коли б перемогли ставленики злочинної зеленої влади, які мали завдання згорнути на догоду Банковій незалежність місцевого самоврядування. Не знаю, чи всі звернули увагу на слова Порошенка про те, що вони не боролися проти мерів, а розглядають їх як союзників. А ще перед початком кампанії він сказав, що чітко противником і ворогом окреслюють лише явні проросійські сили на чолі з ОПЗЖ. Знаю, що буде звичне критиканство, але доведеться боротися навіть за найодіозніших персонажів. Бо, за будь-яких обставин, вони розуміють цінність децентралізації й потужного місцевого самоврядування. І навіть найгіршим мерзотникам не захочеться, щоб над ними виник московський куратор чи в місто зайшли окупаційні війська та їхні найманці.
Тому, в підсумку:
– найкращий результат і реальний успіх отримала в масштабах України саме ЄС, навіть там, де вони не матимуть більшості й не будуть у локальних коаліціях, їхній вплив на події виявиться значним і позитивним;
– прохід навіть дуже одіозних персонажів – це не катастрофа. Це просто дуже погано. Але якщо місцеве населення хоче ще трохи пожити при феодалізмі, то на це нема ради. Але й з такими суб’єктами Порошенко вміє спілкуватися й на них впливати, тому зуміє запобігти дійсно критичним сценаріям. А зараз у нього є для цього механізм і представництво у всіх визначальних радах;
– шлях до падіння й повної руйнації країни, який запустив Зеленський, і відразу по ньому ринулися проросійські сили, можна розвернути.
Усе буде добре! А вам гарного дня й хороших новин!
