Ні обіцянок, ні пробачень, Або історія великого взлому

Команда «ЗеФакТи» проаналізувала підсумки року діяльності Зеленського.

Минув рік, як Зеленського обрано Президентом України. Під час його передвиборчої кампанії було дуже багато обіцянок, в яких були задекларовані речі, які дійсно хотіли почути громадяни України:

• економічне зростання;
• кінець епохи бідності;
• гідні заробітні плати, зокрема, вчителям та лікарям;
• створення сприятливих умов для роботи бізнесу;
• розбудова інфраструктури;
• завершення війни на Донбасі;
• призначення професійного уряду, а Прем’єр-міністр геній в економіці;
• припинення призначення друзів та кумів, у владі будуть нові обличчя;
• припинення корупції.

Схожі обіцянки громадяни чули на кожних чергових виборах, причому на будь-яких виборах, будь то вибори Президента, народного депутата, мера відповідного міста, але всі ці люди були відомі, та рівень довіри, в силу тих або інших обставин, був досить низький, разом із тим альтернатив у громадян не було.

Водночас рік тому Зеленський вселив надію в людей. Він запевнив всіх, що може все змінити, нова людина в політиці, говорить правильні речі, під час своєї професійної діяльності жорстко критикував політиків.

Перші місяці після призначення Зеленського люди бачили ролики, де Президент їздить по Україні і ніби викриває корумпованих чиновників та виганяє із залів, на його думку, розбійників.

Слід відзначити, що одразу Зеленським проводяться наради з представниками бізнесу та експертних організацій щодо розвитку України, але порядок денний на таких нарадах – не допомога у впровадженні чітких кроків, а «підкажіть, що зробити гарного, такого що до мене ще ніхто не робив».

Отже, у Зеленського насправді не було розуміння, що він «гарного» буде робити після виборів, що в подальшому вплинуло на наше з вами життя.

Економічне зростання, кінець епохи бідності, створення сприятливих умов для роботи бізнесу, гідні заробітні плати, призначення професійного уряду, Прем’єр-міністр геній в економіці, у владі нові обличчя.

Призначення Андрія Богдана Головою Адміністрації Президента 21 травня 2019 року – це перша подія, по якій вже можна було перевірити щирість намірів Зеленського виконувати обіцянки. Оскільки таке призначення напряму суперечило обіцяному, адже Богдан був далеко не новим обличчям у владі, та займав високі посади за часів президентства Януковича та підпадав під дію Закону про очищення влади.

Після цього почалися розмови про внесення змін до цього Закону з метою зміни положень, що торкались Богдана, та доповнення Закону нормами, які заборонили би призначення чиновників часів Порошенка. Але у Зеленського та його оточення гідних змін так і не винайшли, оскільки кожна із запропонованих редакцій так або інакше торкалась осіб з оточення Зеленського та заважала би йому їх призначити.

Тому від змін Зеленський відмовився та провів реорганізацію своєї адміністрації. Вона стала офісом, а 25 червня 2019 року Богдана призначено Керівником Офісу Президента.

Водночас, факт порушення Закону залишився.

Це перше, що вплинуло на довіру до Президента Зеленського.

29 серпня 2019 року запам’яталося призначенням уряду Зеленського, який очолив О.Гончарук, та новим складом ВРУ, до якого, до речі, увійшли колишні колеги та друзі Зеленського.

Водночас і в уряді не всі обличчя нові: Оксана Маркарова – міністр фінансів, Арсен Аваков – міністр внутрішніх справ, а Олексій Гончарук жодного стосунку до генія економіки взагалі не має.

Під патронатом нового уряду починається законодавчий «турборежим», ухвалюють низку законів, нібито розроблених урядом Гончарука та новою Верховною Радою.

Особливо пишались Законом про Концесію, який, до речі, було розроблено та внесено до ВРУ попереднім урядом, як і інші ухвалені в той час закони.

29 вересня 2019 року затверджено Програму діяльності уряду, яка розрахована на 5 років його роботи, ключовими результатами успішної реалізації визначено:

• економіка України (ВВП) зросте на 40%;
• створення 1 млн нових робочих місць;
• залучення 50 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій;
• відбудеться очевидний розвиток інфраструктури, зокрема всі основні дороги (24000 км) будуть приведені у хороший стан, активно розвиватиметься залізниця, буде побудовано 5 глибоководних портів та 15 аеропортів;
• створення належних умов для розвитку бізнесу;
• кожен українець буде забезпечений на рівні реального прожиткового мінімуму.

Тобто щороку – зростання ВВП має бути на рівні від 5 до 8%, 200 тисяч нових робочих місць, 10 млрд доларів США прямих інвестицій, 4800 км доріг, 1 глибоководний порт, 3 аеропорти та багато іншого.

У гонитві за виконанням завдань Зеленського уряд повністю втратив контроль над економікою країни.

З метою отримання позитивної реакції з боку виборців Зеленського робляться заяви про недоцільність нарощування боргів МВФ та фактично зупиняється переговорний процес щодо наступного траншу.

Починається активний продаж ОВДП, а гроші з продажу направляються не на інвестування в економіку України, а на ревальвацію гривні, що негативно вплинуло на українських виробників та експортерів.

Так, у середньому на товарному експорті ми втратили десь 3-5 млрд доларів США за рахунок укріплення гривні, а торгівельний дефіцит зріс на $0,75 млрд. Зазначені цифри не відповідають інформації Держстату, водночас вони вирахувані безпосередньо експортерами та виробниками, а їм довіри більше.

Починається невиконання плану надходжень від митної служби до державного бюджету (загалом за 2019 рік недоотримання склало 32,6 млрд грн), що в сукупності з ревальвацією гривні створює значний дефіцит державного бюджету.

Слід відзначити, що навіть зміни до державного бюджету, щодо скорочення майже на 19 млрд грн надходжень та видатків, сильно не вплинули на негативні бюджетні показники.

Тому у грудні урядом Зеленського були прийняті, на наш погляд, протизаконні рішення, щодо збільшення відрахувань до 90% від прибутку державних підприємств до державного бюджету. Таке рішення зупинило можливість державних підприємств інвестувати у свою діяльність.

Про будівництво глибоководних портів мова вже не йде, як і про будівництво аеропортів.

Більше того, вперше за 20 років заборгованість по заробітних платах становить рекордно високий рівень у розмірі 3,4 млрд грн.

Отже, кінець 2019 року, завдяки Зеленському та його команді, зустрів нас із наступними показниками:

• темп зростання економіки зупинено порівняно з попереднім роком, спад на 0,2% (такий результат виключно «заслуга» нової влади, оскільки саме у 4 кварталі показник росту впав до позначки у 1,5%, натомість 3 квартал мав показник у 4,1%);
• падіння промисловості за 2019 рік на 1,8% (в останньому кварталі зафіксовано рекордне падіння 7,5%);
• реальний дефіцит бюджету склав близько 120 млрд грн (водночас уряд запевняв про дефіцит у розмірі 18 млрд грн, хоча якщо перевірити показники казначейства, недонадходження до державного бюджету склали 35 млрд грн).

Крім того, у грудні 2019 року відбувається зустріч Зеленського та Путіна, на якій Україна відмовляється від претензій на більш ніж 12 млрд доларів США за зловживання з боку РФ та погоджується на значне зниження тарифів за транзит російського газу.

Отже, якщо коротко, Україна закінчила рік у стані глибокої економічної кризи, штучно створеної командою Зеленського.

2020 рік, ми маємо державний бюджет, який не має жодного відношення до антикризового, його побудовано виключно на обіцянках Зеленського.

На перший погляд у соціальному сегменті: 100 шкіл, 100 садків, 100 стадіонів, збільшення фінансування спортсменів, особливо інвалідів, збільшено видатки на будівництво доріг, збільшення видатків на оборону та багато інших речей.

Водночас, це було лише на слайдах, але насправді все було інакше…

Чим пожертвували для цих «благих цілей»? – децентралізацією, допомогою для малозабезпечених сімей, індексацією пенсій, збільшенням заробітних плат, субвенціями до місцевих бюджетів.

Більше того, деякі видатки, подані Зеленським як збільшення фінансування, насправді не відповідали дійсності:

• Будівництво доріг заплановано на рівні 66 млрд грн, чого не вистачило би на будівництво 4 тис. км доріг, але слід відзначити, що попередній уряд планував виділити на це близько 100 млрд грн, як це передбачалось під час створення Дорожнього фонду.
• Видатки на оборону близько 260 млрд грн об’єднані з видатками на правоохоронні органи, тому насправді розмір був значно менший. Більш того, армія недофінансована щонайменше на 100 млрд грн.
• На допомогу бізнесу закладається 4 млрд грн для фермерів та 2,5 млрд грн для дешевих кредитів, так звані «кредити 5, 7, 9».
• Загалом видатків бюджет передбачав у розмірі 1,18 трлн грн.
• Безпосередньо в бюджеті закладено дефіцит 88,4 млрд грн.

Отже, частка, закладена в бюджеті для інвестування в економіку, незначна.

Разом із тим, Зеленський починає демонстрацію інвестування в економіку, поширюються відеоролики щодо кредитів для бізнесу, які в реалії громадяни не можуть отримати через небажання банків їх видавати, а також через необхідність залишати заставу.

Пропаганда земельного закону, який був направлений виключно на продаж землі іноземцям, і скоріш за все, саме земля щороку повинна була приносити обіцяні 10 млрд дол США іноземних інвестицій.

А тим часом українські підприємства продовжують занепад — за 2 місяці 5,1% спаду промисловості, заборгованість по зарплаті й далі на рекордному рівні та перевищує 3 млрд грн.

Далі відбувається подія, яку Зеленський та його команда намагаються використати для маскування результатів своєї діяльності, а саме епідемія COVID 19, яка в короткий час перетворилась на пандемію.

Водночас, ані Зеленський, ані його команда не поспішають реагувати на світову ситуацію, яка 100% не обійде Україну.

Відбувається все як завжди — на Facebook, Youtube, телеграм-каналах розповсюджуються відео, де розповідається про готовність до коронавірусу.

Насправді жодної підготовки не відбувалось, жодного плану заходів на випадок оголошення карантину в Україні не прийнято, спеціальних фондів для запобігання не зроблено, а медичні засоби індивідуального захисту продаються за кордон.

3 березня 2020 року – перший хворий на COVID-19 в Україні, 4 березня 2020 року – призначення нового уряду на чолі з Д. Шмигалем, який у своєму презентаційному виступі не оприлюднює жодного першочергового заходу, незважаючи на те, що в попередньому уряді він обіймав посаду віце-прем’єр-міністра та був у курсі всіх справ.

Реакція уряду на коронавірус відбувається лише 25 березня 2020 року, оголошено надзвичайну ситуацію та карантин до 24 квітня.

Зупиняється робота підприємств у сфері харчування та розваг, а у скрутному становищі підприємства всіх інших галузей.

Водночас, підтримки з боку держави не відбувається, лише прийнято Закон, який передбачає такі пом’якшення:

• фізичні особи – підприємці (ФОПи) звільняються від сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за себе (з 1 березня до 30 квітня) – це дозволить зекономити кожному фопу лише 2078 грн;
• перенесені строки реєстрації касових апаратів для ФОПів з 1 жовтня 2020 року до 1 січня 2021 року
• з 18 березня до 31 травня 2020 року не проводитимуться податкові перевірки;
• розширили визначення форс-мажорних ситуацій, доповнивши до таких ситуацій карантин.

Отже, реальної підтримки не запроваджено, тому підприємства вимушені провести оптимізацію своїх видатків та відправляти людей у відпустки (переважно за власний рахунок) або скорочувати їх.

Більш того, починається різке збільшення хворих в Україні та спостерігається значний дефіцит засобів для виявлення та боротьби з коронавірусом, але держава і далі не виділяє необхідні кошти для боротьби з пандемією.

У зв’язку з неспроможністю держави, велика кількість підприємств та громадських організацій починають з власної ініціативи купувати та організовувати виробництво для лікарень засобів індивідуального захисту, тестів для виявлення хвороби та апарати ШВЛ.

Під все це випускаються численні ролики Зеленського, в яких зазначається про сотні тисяч закуплених масок, десятки тисяч захисних костюмів та тестів на виявлення коронавірусу. При цьому держава і далі не витрачає власних коштів, лише кошти українського бізнесу.

Більш того, незважаючи на інформацію, розповсюджену Зеленським, про закупівлю тисяч тестів, проведення тестування населення фактично не відбувається, а кількість проведених тестів найменша навіть серед країн колишнього СРСР.

Тим часом вже у перші два тижні карантину близько 700 тисяч малих та середніх підприємств, установ сфери освіти призупинили свою діяльність, а відтак не отримають прибуток, з якого повинні сплачувати податки та обов’язкові збори, а також заробітну плату мільйонам громадян.

Лише 13 квітня ВРУ розглядає (вдруге) та приймає зміни до державного бюджету, який передбачає утворення спеціального фонду по боротьбі з COVID-19, але загалом проект дуже спірний та не містить в собі антикризових видатків, навпаки частина соціальних статей скорочується.

Отже, бюджет формується на зміненому двічі за цей рік макроекономічному прогнозі та враховує (за твердженням Шмигаля) такі показники:

• прогноз інфляції збільшено з 5,8% до 11,6%,
• середньорічний курсу гривні – з 27 грн до 29,5 грн за долар США
• прогноз по ВВП понижено до падіння на 4,8% замість зростання у 2018-2019 роках на 3,4-3,2%.
• очікується збільшення безробіття з 8,1% до 9,4% та зниження середньомісячної зарплати – з раніше планованих 12,5 тис. грн до 11 тис. грн – що з урахуванням інфляції навіть нижче, аніж було восени 2019 року.

Більше того, у запропонованих змінах закладено дефіцит у розмірі 305,79 млрд грн, і тут взагалі незрозуміло, що уряд буде робити, якщо не отримає грошей від МВФ.

Найжахливіше, що Зеленський та уряд і досі не розуміють, на яку суму вони домовились з МВФ, постійно зазначають різні суми – то 8 млрд дол США, а то вже й 10 млрд. У будь-якому випадку ця сума не дорівнює дефіциту.

Більше того, урядом закладено оптимістичний макроекономічний сценарій, за прогнозами МВФ у цьому році падіння ВВП в Україні складе 7,7%, а за оцінками різних експертних організацій падіння ВВП в Україні може сягнути 15%.

Водночас, вже у І кварталі падіння ВВП склало 3,6%, і підстав вважати, що у наступному кварталі ситуація буде кращою, немає.

Щодо рівня безробіття ситуація не краща. З часу впровадження карантину, за різними підрахунками, кількість безробітних складає від 2,2 до 2,8 млн осіб, що більше на 1 млн осіб порівняно з попереднім роком (2019 рік – 1,48 млн осіб).

Також слід звернути увагу на значне збільшення вартості продуктів за час карантину: картопля, цибуля, капуста, морква подорожчали на 35-128%; пшоно – на 24%; цукор – на 16%; макаронні вироби – 9,5%; пшенична крупа – на 11%; гречка – на 51%; борошно – на 5%; яйця – 6%.

Підсумовуючи досягнення Зеленського за рік, можна констатувати:

1. Економічне зростання – не відбулось і не відбудеться;
2. Кінець епохи бідності – перше слово у обіцянці слід змінити на «початок»;
3. Гідні заробітні плати, зокрема, вчителям та лікарям – лікарям лише на час карантину, а вчителі та інші і так не працюють, отримують допомогу по безробіттю;
4. Створення сприятливих умов для роботи бізнесу – не в нашій країні;
5. Розбудова інфраструктури – обіцяного точно не відбудеться, про аеропорти, порти та інші об’єкти можна забути;
6. Завершення війни на Донбасі – ціна, яку ми за це можемо заплатити, може стати наша незалежність;
7. Призначення професійного уряду, а Прем’єр-міністр геній в економіці – економічні показники все кажуть без коментарів;
8. Припинення призначення друзів та кумів, у владі будуть нові обличчя – Богдан, Данилюк, Маркарова, Аваков, Абромавичус, та інші;
9. Припинення корупції – ми наведемо одне прізвище Єрмак.

Отже, рік президенства Зеленського можна охарактеризувати дуже просто – рік економічного занепаду України та руйнування мрій!