«Здається, ці хлопці тільки що вирвали Україну з контексту» ©
Можу вас привітати з вибором, голосувальники за зелених. Я про ту нібито “патріотичну” частину. Бо я вас попереджав, що в епоху діджиталізації ваш ідіотизм на виборах 2019 року буде для вас соромом на все життя, який ви не змиєте.
Ось тут зрадники в особі новоприставленого зібралися подавати воду в Крим під абсолютно надуманою причиною.
Міжнародне право (стаття 5 Женевської конвенції), яке покладає відповідальність за соціальну, гуманітарну і будь-яку іншу ситуацію на окупанта, покладає її не випадково. Бо:
1) держава, території якої окупували, навіть забезпечуючи своїх громадян, не може гарантувати правильний розподіл ресурсів, не може гарантувати, що ресурси до них дійдуть, не може забезпечити справедливість і законність.
Інакше кажучи: ми ніяк не можемо гарантувати чи контролювати процес постачання води і не знаємо, куди вона потрапить: громадянину чи на військову базу окупанта.
2) логіка подібних дій влади, територію якої окупували, є дефектною. Адже окупант може далі й далі окуповувати території, а фінансувати це будуть громадяни країни, яку окуповують.
Інакше кажучи: давайте їм ще за кримський міст заплатимо, за побудовані незаконно електростанції, бо це ж теж можна пояснити як “соціальну кризу”. Давайте побудуємо на окупованому Донбасі заводи, орки старі розпиляли і вивезли в росію, а без цього там соціальна криза і наші громадяни.
3) досить дивно виглядає таке картонне переживання за долю наших громадян в частині води. А що, наприклад, в частині законності? Свободи слова? Свободи віросповідання і релігії? Не садять в тюрму кримських татар, не переслідують патріотів за прапор чи ще щось? Чому товаріщь шмигаль не переживає за цю складову життя наших громадян? Чому переживає тільки за відсутність води на військових базах?
Інакше кажучи: те, що говорить товаріщь Шмигаль всупереч нормам міжнародного права, здорового глузду і військово-політичної ситуації, має чіткі ознаки колабораціонізму і державної зради.
І ви зробили це разом.
Не дивує нова-стара ідея Шмигаля подати воду в Крим.
Цирк-шапіто під виглядом «нових облич» та ігрищ в демократію оголошено закритим. Зміна уряду, вимивання з «команди Зеленського» останніх людей, що мали хоча б краплину совісті, знищення правоохоронної системи та нарешті останнє – фактично коаліція «Слуга народу»-ОПЗЖ. Це остаточний розворот країни на 180 градусів під Кремль.
І якщо хтось досі цього не помітив, то вже зараз такий розворот набуває реальних та видимих ознак. Тому дивуватись таким ініціативами немає сенсу. Все відбувається в контексті «міра» та умиротворення агресора шляхом повернення України до ареалу впливу Москви.
Далі таких ознак стане більше. На черзі знищення НАБУ та Нацбанку. Вже в найближчі тижні візьмуться за ліквідацію останніх осередків незалежних державних органів. А там – ні кредитів, ні допомоги від заходу, ні міжнародної коаліції.
«Допоможе» в такому випадку «братская Расія».
“Денис, ради Бога, це міжнародне право!..”
Вот так – с азов. Международное право – с азов. Экономику – с азов. Юриспруденцию – с азов. А потом уже – в премьер-министры.
Второй аспект – он все это знает, но получил задачу продвинуть подачу воды в Крым.
Ок. По первому аспекту: СНАЧАЛА Россия оккупировала Крым, и потому там без воды оказалось сельское хозяйство. Сначала российская армия выдавила из Крыма Украину – и потому жизнь там стала дороже и сложнее. Начинать надо с первого – с оккупации, а не со второго, следствия – что Украина перекрыла воду.
По второму аспекту – мы явно управляемся уже российскими ставленниками. Управляемся, но будем ли управляемыми? Со вчерашнего дня у меня лично ощущение, что мы теперь живем не только без президента, но и без правительства, способного хоть как-то удерживать на плаву экономику, здравоохранение, социалку и так далее.
События приобретают хаотичный характер, страна не управляема и остается только народ. Ну, и неизменный Аваков с его силовым блоком. Кому он будет служить, “если что”?
Два слова насчёт воды и Крыма. Вижу, все приличные люди страны переполошились после вчерашнего высера очередного “камикадзе”.
Часто езжу по югу и вижу, во что превратился за шесть лет Северо-Крымский канал. Не нужно быть большим специалистом-мелиоратором, чтобы понять: для его восстановления и запуска нужны годы и миллиарды.
Будем откровенны, у этой власти нет ни того, ни другого. Ни миллиардов, ни лет. Всё, что у неё есть, – это глупость и тупость. А у её кураторов (местных и запоребриковых) – гнусность и подлость.
Но всех этих замечательных качеств, в сумме, явно недостаточно для осуществления такого масштабного проекта, как восстановление колоссального, по своим объёмам, строительного объекта.
Для полноценных работ понадобятся сотни единиц строительной техники и тысячи рабочих. Какая государственная (а тем более частная) организация может похвастаться такой материально-технической оснащённостью?
Так что недолугі заяви главы очередного временного правительства – это ещё не “чёрный лебедь”. Они должны учудить нечто более существенное для того, чтобы поставить нас в безвыходное положение, из которого у нас будет лишь один выход: указать “на выход” этой власти. Ждём и не отвлекаемся на пустяки.
UPD: Тут мне френды начали тонко намекать, где именно г-н вазеленский может разжиться деньгами. Спасибо, конечно, за информацию.
Но хочу напомнить друзьям, что тем самым “чёрным лебедем” для незабвенного г-на януковича стал именно факт получения трёх миллиардов долларов у г-на х*йла, за отказ от евроассоциации.
Поэтому я только “за”, чтобы г-н вазеленский пошёл по его стопам. Получение кредита от х*йла для восстановления СКК было бы хорошей последней каплей в чашу нашего терпения.
У перші ж дні свого прем’єрства. В ефірі “права на владу” Денис Шмигаль пафосно заявив, що воду в окупований Крим треба подавати, бо там живуть українці, а Крим – це Україна. За годину на фб він спробував виправдатись, що ефір був галасливий і насправді його позиція наступна:
“Ми хотіли би подавати воду нашим громадянам, але не можемо і не маємо технічної змоги робити цього до деокупації півострова та повернення його до складу України”.
Тільки все це х*йня. Я глянув 40 хвилин ефіру, де піднімалась тема Криму, і на репліці Шмигаля не було ніякого галасу, а позиція прем’єр-міністра була чіткою та послідовною. Причому він агресивно спорив про подачу води аж до кінця ефіру. І штука в чому – виглядало так, що він узагалі не розумів суті питання. Бо почав морозить, що це гуманітарне питання, і воду слід подавати, бо буде гуманітарна катастрофа для Криму, і ми не можемо цього допустити. А після реплік присутніх у залі представників ЄС і Голосу, що для простих громадян питної води достатньо, і він хоче постачати воду для військових баз та промисловості, Шмигаль почав тупити. Прем’єр-міністр або реально думав, що подачу води по каналу можна якось відділити “для цивільних” і “для решти”. Або ж спробував прикинутись ідіотом і все чудово розуміє.
Арахамія, який незавдовго до цього теж морозив про подачу води в Крим “в обмін на поступки по Донбасу”, теж сидів у студії та мовчав, набравши у рот води. Теж показово, правда?
Тільки є нюанс: Бутусов пише, що за його джерелами, ще в лютому Кабмін через Шмигаля шукав проектні контори, які взялись би відновити інфраструктуру постачання води з материкової України на Крим. І в нього є контакти тих, які відмовились від цієї авантюри. Тому дурачком прикидатись не треба. В ефірі Шмигаль сказав, що думав, і, здається, я знаю, які умови обговорювались з ним на співбесіді в ОП напередодні призначення на голову уряду.
* * *
Заступниця постійного представника президента України в АР Крим Таміла Ташева заявила, що позиція представництва – ніякого постачання води до повної деокупації Криму:
Вона вважає, що Кабмін не в контексті Криму, тому Шмигаль у контексті російського наративу (фейспалм). Але я поважаю Тамілу Ташеву, тому вірю, що позиція представництва на даний момент саме така. Питання в тому, чи це надовго, і чи їхнє бачення не лишилось у меншості? Таміла зазначила, що звільниться, якщо ситуація зміниться.
В будь-якому разі добре, що представництво ще має незалежну позицію в цьому питанні й оперативно відреагувало на скандальні заяви прем’єр-міністра.
Ми не можемо здобути військову перемогу над Росією. Сили неспівставні.
Єдиний шанс перемогти у цій війні – зробити ціну агресії надто високою. Коли Росія не зможе дозволити собі збитки від авантюр Путіна, вона змушена буде відступити.
На Донбасі витрати росіян мінімальні. Багатий промисловий регіон, висока урбанізація, корисні копалини, готовність місцевого населення працювати за їжу роблять окупацію солодкою і не надто витратною.
Зовсім інше – Крим. Крим – це та валіза без ручки, яка обходиться дорого, надто дорого. Близько 2 млн жителів, мертва промисловість, коштовні інфраструктурні проекти, санкції, перспективи нових санкцій і багатомільярдних штрафів у міжнародних судах. По суті, саме проблеми Росії в Криму – ключ до миру на Донбасі.
І коли Зеленський руками Шмигаля вирішує проблеми Путіна з водою у Криму, у мене тільки одне питання: чий він президент? України чи Росії?
Найвпливовіший, з відлунням у вигляді Бужанського (з традиційними Свінарчуками і торгівлею на крові), заговорив про “весняні посадки”.
Нового главу уряду одночасно з новим главою МЗС “вирвало контекстом” (слідом за Арахамією) про подачу води до Криму.
Тепер вони особливо не приховують, навіщо звільнили “найефективніший в світі уряд” і “100% -го генпрокурора”.
Співвласники з москви тиснуть на приведених до влади людей.
І тепер закінчуються ігри в реформаторство і “служіння народу”.
На порядок денний виходять два старих, але першочергових питання.
1. Посадити Порошенко.
2. Дати воду в Крим для забезпечення російських військових потреб.
Насправді, це тільки перші два пункти довгого російського списку. Та й він значно ширший, ніж здається.
Посадити Порошенко можна, тільки якщо наплювати на закон і здоровий глузд. Тобто “по бєспрєдєлу”. Але якщо це зробити, то можна (доведеться) посадити (або поставити під загрозу) кожного, хто не згоден з “новим (старим) російським курсом” на знищення України.
Паралельно придушивши свободу слова і зібрань.
При повністю керованої правоохоронній системі це буде не складно.
А вода в Крим піде в комплекті зі стрімким “розведенням”, здачею позицій і “миром” за схемою росії.
Для забезпечення цього процесу остаточно демотивують і доведуть до абсурду армію.
Бо її вже повністю витіснили з офіційного інформаційного поля. Разом з загиблими і пораненими.
Їх міцно тримають за яйця.
Тим, хто керує процесом, абсолютно не важливо, скільки втримаються при владі “нові люди”.
Все вже склалося так, що треба “встигнути швидко”.
Олігархи, які отримали вплив в новому уряді, швидше за все отримають “відступні” в різних формах. Для цього вони і зайшли туди.
Вони розумні люди і знають, що частина це краще ніж нічого.
Здається, Зеленський і команда стоять на краю і збираються зробити стрибок.
Звичайно, питання ще в тому – чи вистачить у них духу.
Але для цього у ляльководів завжди є старий добрий поштовх в спину.
Все чого ми побоювалися – ось воно поруч. І відбуватися все може дуже швидко.
Я б на вашому місці не розслаблявся.
Тому що, коли я дивлюся на все це, у мене подвійне бажання.
Купити попкорн.
І патронів.
Новый премьер-министр некто Шмыгаль взял с места в карьер. Кстати, нет смысла запоминать его фамилию. Он – фигура временная на этой шахматной доске. И срок его каденции зависит исключительно от настроения нескольких человек. Кстати, сам президент Голобородько в их число не входит. Его номер пятнадцатый. Вернее, шестой.
Так вот, вчера свеженазначенный отставной козы барабанщик сразу же поднял вопрос подачи воды в оккупированный Крым. Читай – на российские военные базы. Другие, более важные для Украины вопросы (война, международная политика, экономика), судя по всему, не на часі. А вот выполнение хотелок Кремля, читай – сдача НАЦИОНАЛЬНЫХ ИНТЕРЕСОВ Украины, это да. Самое время. Конечно же, Ахметовский управленец попытался прикрыть совместную с Кремлём увертюру заботой о простых украинцах, которые остались на оккупированной территории, но как-то неуверенно и напрочь фальшиво. Тем более мы это уже слышали. Не единожды…
Несколько дней назад в студии крымско-татарского Телеканала ATR (на функционирование которого у зелёных большевиков внезапна закончились деньги) мы немного поспорили с Айдером Муждабаевым. Я сказал, что следующей уступкой российским оккупантам со стороны Слуг народа (интересно, какого именно?) будет именно подача воды в Крым. Айдер мне не поверил. Дескать, нет, нет и ещё раз нет. Быть такого не может… Я же апеллировал тем, что в обмен на освобождение наших пленных путин будет вить из Голобородька любые веревки. Ведь величайший лидер современности сам не заметил, как сел на крючок кремля. И следующие требование – это то, что вчера озвучил новоиспечённый премьер-министр.
(Тему снова подняли. Пора купить себе футболку с надписью «Мамкин колдун».)
Но это всё лирика. Самое хреновое то, что сейчас на наших глазах фактически происходит политическое изнасилование Украины. Современные матросы-балтийцы в зелёных бескозырках (необразованное быдло, которое для своей страны палец об палец не ударило) оккупировали Верховную Раду и Кабмин. Свора чумных шакалов-путинцев вдруг решили, что теперь это их страна, и они будут её пялить во всех позах!
Против этой большевистской чумы есть одно противоядие – ЕДИНАЯ НАЦИЯ! Единый строй украинцев. Локтем к локтю! Щитом к щиту! Плечом к плечу! Шеврон к шеврону!
Пришло время вспомнить, кто мы, и КАКУЮ ЦЕНУ заплатила Украина за то, чтобы оборвать кремлевскую цепь. И продолжаем платить КАЖДЫЙ ДЕНЬ! Если мы отдадим страну «на щит» этим современным буденовцам, тогда грош нам цена! Каждому! Без исключения…
Слава Украине! Слава нации!
Новий світовий рекорд! В номінації “швидкість зекурвлення до рівня державна зрада” тріумфально виграє Денис Шмигаль. Ніде в світі прем’єр-міністр країни не ставив хрест на собі за одну добу! Тільки 4 березня об’єднаний олігархат призначив Шмигаля рулить Кабміном, а вже 5 березня на всю страну прем’єр (?!) Шмигаль заявив, що подаватиме воду до Криму.
Ще раз – НОВОпризначений посіпака олігархічно-кремлівського договорняка імені Зеленського зголосився напувати водою російських окупантів в Криму.
Яких ще червоних ліній вам треба?
Давайте роскажіть, що ви вийдете на протести, лише коли вам пообіцяють чіткі плани перемог…
Напишіть вражому сину, що ви думаєте про вгамування спраги окупанту.
Народный депутат от Слуги Народа Александр Качура.
До набуття повноважень народного депутата був адвокатом партії «Слуга Народу» та компанії «Квартал 95».
Пожалуйста, не спекулируйте тем, что “Шмыгаль не так сказал”. Он все правильно сказал.
И Арахамия, и Кулеба, и Шмыгаль, и Качура говорят одно и тоже.
Нужно дать воду в Крым.
Нужно отвести войска, нужно перестать стрелять.
Я так поняла, просто идиоты в рядах зелёных уже закончились. Остались идиоты, у которых разжижение мозгов удачно сочетается с неконтролируемыми сфинктерами.
И если раньше из контекстов вываливалось только у рядовых министров, то теперь послед роняет аж целый премьер. Причем сразу, в первый же день.
Сначала прийти на ток-шоу и 3,14дануть, что воду в Крым дать – дело богоугодное, гуманное, и мы же должны заботиться о своих гражданах в оккупации. Хотя нет, не должны. Есть такая Женевская конвенция, где русским по белому написано, кто и чего должен, когда чужой полуостров отжимает.
Ну да ладно, не сдержался. Рвение, усердие, надо ж оправдывать ожидания, возложенные на Шмыгу, или как там его, запоминать вообще ни к чему.
Это ж как барышня, что сильно хочет взамуж, для чего одновременно пытается сделать и минет, и борщ. А из-за хренового процессора постоянно путается, что надо сосать, а что шинковать.
Ну обосрался. Бывает.
И ожидаемо получил смачный пендель.
Привыкай, Шмыга. Не в последний раз ссаная тряпка опустится на твои души священные порывы.
Но нет. Надо ж было разродиться постиком, где он невиноватаяя, ток-шоу само пришло. Там шумно, и вообще, воду можно было бы дать, но технической возможности нет.
Почему нет?
Носи вёдрами. И при деле будешь, и задачу выполнять. Хреново, конечно, выполнять, но от вас, в принципе, никто и не ожидает ничего.
Мы уже привыкли за почти год.
Но вот то, что ты так шустро обосравсь, а потом злякавсь, а потом снова обосравсь, таки полностью подтверждает мой первый тезис. Про то, что луДшие из худших уже закончились, и в дело пошло уж совсем одноклеточное.
Помните, я писала, что лучший для нас вариант, если лягушку сварят быстро?
Ну так вот, нам не повезло. Варят нас медленно. Интресно, выпрыгнем или нет?
Полностью одобряю действия нового премьер-министра. Сразу, так сказать, к делу.
Это даже хорошо, что первое, что он сделал в новой должности, — это 3,14данул про воду в Крым. Это отлично. Это — ясность.
Следующий, я полагаю, сразу выйдет на сцену в косоворотке и будет петь гимн СССР.
А следующий за ним выедет в зал Рады на самоходной печке, на груди у него будет татуировка Путина, и скажет что надо убивать хохлов и жидов.
А там и война закончится, и наступит долгожданный мир.
* * *
Новый премьер-министр первым делом сообщил, что надо подавать воду в Крым, потому что там наши люди, но там, конечно, ещё военные базы, но мы, конечно, не можем отделить воду для наших людей от воды для русских военных, так что ну что же делать.
Потом он сообщил, что Россия не может заботиться об оккупированных территориях. Женевский конвенций считает, что не только может, но и должна. А премьер-министр Шмыгаль считает, что не может. И что надо ей помочь.
Новый министр иностранных дел первым делом сообщил, что возвращение послов, возобновление авиасообщения с РФ и подача воды в Крым могут быть инструментами деоккупации.
Ну вот вам и Ермак рядом с Зеленским.
Ну, я думаю, это всё.
* * *
Хроника заявлений премьер-министра:
1. Мы должны поставлять воду в Крым.
2. Вы не так меня поняли, мы должны поставлять воду в Крым, но не можем поставлять воду в Крым, пока он не будет деоккупирован.
3. Но будем поставлять воду в Крым хоть цистернами, хоть бутылками.
Уточнение от депутата Качуры:
4. Мы разработаем механизм поставки воды в Крым, всех с ним ознакомим, он будет прозрачный, всё общество будет знать, как это происходит, и потом мы его запустим.
Обратите внимание, что в этом предложении нет слов “если общество будет согласно”.
Потому что пошёл ты на х*й, вот почему.
Смердов спросить забыли, ага.
Терпилам слова не давали.
Назва публікації © Павло Казарін
